Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будівництво у 1914 році

Posted by Antique на четвер, 20 Листопад 2014 р. (14:17)

1914 рік був останнім роком у Європі, коли відбувалося масове будівництво. 1 серпня 1914 року. Німеччина оголосила війну Російській імперії і з того часу нове будівництво майже не здійснювалось, однак ті домовласники, що вже почали будувати споруди примушені були доводити будівництво до кінця, часто із зменшеним кошторисом. Будівництво деяких споруд почалося у 1913 році і продовжувалось у 1914 році.

Ще на початку січня 1913 році відбувся конкурс на проект Селянського поземного банку, виграв ескіз архітектора Ю.М. Дмитренко. Передбачалося будівництво на Маразліївській вул., 30 (дорев. адр.). Для Дмитренко це було крупне замовлення, у останні роки у архітектора майже не було замовленнь. Селянські банки споруджувалися по всій імперії у російському стилі без врахування національної складової. Дмитренко був епархіальним архітерктором і спорудив цілу низку будівель у цьому стилі, а також він мав досвід проєктування банківськмх споруд. У цілому ж вигляд будинку є дуже типовим для споруд цього стилю, але у Одесі неоросійський стиль не застосовувався і таким чином цей будинок є єдиним його представником у Одесі. Лише у січні 1914 року були оголошені торги на підряд, а будівництво повинно було початися вже весною з кошторисом у 246408 рублів. Вочевидь споруду прийшлося добудовувати вже після початку ПСВ. Після революції у будинку розмістився спортивник клуб товариства “Дінамо” НКВС. Після Другої світової війни – палац студентів.


 Євангелійська лікарня була споруджена у 1890- році на вулиці Бєлінського, 11, як лікарня одеської німецькомовної спільноти, яка переважно відносилася до реформатського руху, ніж до католиків. У 1913-1914 роках відбулося розширення лікарні, у правій частині ділянки було споруджено новий корпус за проектом архітектора В. Бортнєвського, а будівництво здійснювалося Ф.П. Нестерухом. Корпус було виконано у стилі німецького ретроспективізму 1910-х років. Даний стиль мав популярність у Одесі і їх архітектура мало чим відрізнялася від споруд у Німеччині. Як звичайно для тих років вигляд будинку формувала висока черепичний дах, а самі фасади оздоблювалися дуже помірно. У корпусі була розташована амбулаторія та кімната головного лікаря, також з початком ПСВ у будинку були влаштовані кімнати для сестер милосердя у корпусі яких розмістився військовий лазарет.

За радянських часів лікарню перетворили у Туберкульозний інститут. У 1941 році на інститут був здійснений авіаналіт під час якого мальовничий дах нового корпусу був знищений. Нині без даху будинок виглядає дуже незрозуміло.


У 1914 році у Лермонтовському провулку, 2 відкрився Морський курорт купця Я.Л. Трігера у якому у основному здійснювалося дікування водними процедурами.

До складу курорту входили три будівлі, найбільш значною була вілла-пансіон на 40 номерів, яка була оздоблена на манер прибуткових будинків. У будинку існував ліфт, їдальня та бібліотека, однак сходи були встановлені старого зразку у стилі еклектики – можливо таким чином автор намагався розбавити аскетичність інтер’єру.

Фасади будинку виконані архітектором Ф.А. Троупянським у стилі некокласицизму, скульптурне оздоблення майже відсутнє, лише у центральному ризаліті розташовані вінки і скульптура “купальниця”. Також слід звернути увагу на неокласичні еркери на четвертому поверсі. Будинок майже не постраждав під час війн, лише балкони номерів були демонтовані і з деяких огорож булв влаштований великий балкон на другому поверсі. З радянських часів курорт має назву Лермонтовський, у березні 1945 році його відвідала Клементина Черчіль.

Більше інформації


 На початку 1910-х років з’їзд мирових суддів розміщувався у будинку Присутніх місць на Приморському бульварі. Даної адміністративної будівлі станом на початок ХХ ст. вже не вистачало для розміщення у неї різноманітних міських установ? тому що споруда була зведена на початку ХІХ ст. під потреби того часу. У 1914 році на Французькому бульварі, 3 був споруджений новий будинок для мирових суддів. Споруда була виконана у стилі неокласицизму за проектом архітектора Ф.А. Троупянського, вона має виразний вигляд завдяки широкому ризаліту, які увінчані стовпами закону. Між вікнами розташовані барельєфи на яких зображена голова богині Феміди. Особливістю будинку є дуже високі стелі та широкі вікна. У 2000-х роках у будинку розміщувалася державна клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги. Нині будинок не використовується.

Більше інформації


У 1914 році на вул. Новосельського, 62 був споруджений величезний будинок окремих кімнат, який був особливим видом готелю схожим на гуртожиток (Hostel). Такі готелі призначалися для тривалого мешкання не сімейних осіб.

Цілком не виключено, що дана споруда була побудована значно раніше для полку, що розміщувався на ділянці, а у 1914 році була зроблена лише реконструкція. По меншій мірі вікна, що виходять на задній фасад мають спеціфіяне для І-ї половини ХІХ ст. членування.

У будинку була влаштована бібліотека, автомобільні гаражі та стайні. Вірогідно у готелі також була їдальня. Проект було виконано архітектором Л.М. Черніговим, фасад будинку було виконано у неокласичному стилі з бароковими рисами. У цілому декор зосередився у ризалітах, а на всьому протязі великого корпусу були влаштовані балкони, що є спільними для груп номерів. Схожий вигляд має і інший проект архітектора той пори – будинок Лівшиця. Сходи будинку є дуже гарними. Ділянка у 1913 році належала Ростовським, але у 1914 її міг придбати хтось інший таким чином власник є невідомим. Нині у будинку розміщується гуртожиток Одеського національного університету.

Більше інформації


У 1914-1915 роках (дані В.А. Пилявського) на ділянці на Канатній вул., 89 була споруджена адміністративна споруда невідомого призначення. ЇЇ авторами були архітектор А.Б. Мінкус та інженер В.І. Кундерт, останній вірогідно виконав залізобетоний каркас. У 1913 році ділянка належала М.М. Маркову або Л. Деменковій, але дані наступного року відсутні. У будинку майже відсутній декор, лише з боку Канатної вулиці був влаштований великий неокласичний фронтон з доричною колонадою та широким балконом, також з боку Пироговської вулиці було розташовано декілька балконів. Над входом розташований барельєф з жіночою процесією, що прямує з ліва на право, вірогідно барельєф з’явився у 1950-х роках, коли будинок пристосовували для школи.. Стиль будинку знаходиться на межі функціоналізму і неокласицизму. Не виключено, що насправді будівля призначалася для розміщування банку, офісів або споруджалася для військових.

У міжвоєнний період у будівлі розміщувався деякий заклад, який не вказувався у довідниках того часу, можливо у будинку розмістився військовий заклад або НКВС. Також цілком не можна виключати версію про те, що даний будинок було споруджено на початку 1930-х років і тому у довідниках більш ранніх видань дана адреса не зазначена.

Під час Другої світової війни будівля постраждала від авіаналіту. У 1950-х роках році будівля була відновлена з добудовою крила по Канатній вулиці. У будівлі розмістилася загальноосвітня жіноча школа №59 та вечірній університет марксизму-ленінізму при партийному Обкомі. У 1955 році школа стала змішаною, у 1976 році припинив існування університет марксізму-ленінізму. З 1993 року школа називається Спеціалізована школа олімпійського резерву №59.

На фасаді помилково встановлена меморіальна таблиця герою ДСВ О.Д. Галецькому, який у міжвоєнні роки навчався у школі №59, що знаходилась у будівлі артучилища на Фонтанській дорозі, 4.

Більше інформації


 За даними довіднику В.А. Пилявського у 1910-1914 роках за проектом Ф.А. Троупянського на Старопортофранкіській вул., 36 було споруджено ремісниче училище міщанської громадської комісії. Можливо будинок було споруджено у 1914 році тому що споруда має дуже функціональний вигляд. Будівля виконана у формі призми з трапецоїдним ризалітом з правого торця. Всередині головного фасаду існував парадний вхід вирішений у стилі класичного порталу. Подібний вигляд має і брама в’їзду на територію.  По краям головного фасаду влаштовані ліпні композиції, які складаються з трикутника, циркуля та лінійки. Вікна першого поверху мають невеликій розмір і не виключено, що відбулося не спорудження а перебудова більш старої одноповерхової споруди.

Нині корпус займає Південноукраїнський педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського.

Більше інформації


За різними даними у 1914 або 1915 році на Троїцькій вул., 29 почалося спорудження молокозаводу московської фірми “Чічкін О.В.”. Фірма відкрила філіал у Одесі на рубежі віків, у 1910 на орендованій ділянці на Троїцькій розмістився головний склад фірми. Проект будинку виконав архітектор Л.М .Чернігов, який у 1914 році спорудив Дешеві квартири на Новосельського і будинок Лівшиця на Троїцькій вулиці. Також з 1913 року архітектор споруджав величезний будинок Асвадурова на Розі троїцькій та Пушкінській вулиць, поряд з ділянкою, де розмістилася фірма Чічкіна.

Ділянка для забудови розміщується всередині кварталу і виходить на Успенську і Троїцьку вулиці, що визначило витягнуту уздовж ділянки прямокутну  форму заводського корпусу. Будинок був виконаний з цегли, фасад його прикрашений лише тягами та лопатками, фасад навіть не вкритий штукатуркою. Фасд будинку увінчали три виразних барокових фронтони, особливо мальовничим з яких був центральний фронтон з напівкруглими люкарнами. Дах був вкритий черепицею. Вікна будинку є широкими, подібно деяким іншим будинкам тих років. Праворуч від центру будинку рощташований гранчастий ризаліт де розташовані сходи та вірогідно ліфт, який існував у даному будинку. На жаль у 1918 році у лифтову шахту впав і загинув Микола Васильович Чічкін, який приїхав до одеси на похорони брата Івана.

Стеля у коридорах вкрита візерунчастими кахлями, внутрішні стіни облицьовані рельєфними кахлями. Не виключено, що частина приміщеннь будинку призначалася для оренди.

За радянських часів завод продовжував працювати, у 1960-70 роках фасади облицьювали кахлями, на правому торці з’явився надпис “Слава труду!”. На початку 1980-х років завод вже не працював, у 1990-х роках у ньому розмістили офисні приміщення.

Більше інформації

Вид з боку Троїцької вулиці.


У 1914 році вглибині ділянки А. Анатри на Грецькій вул., 45 почали споруджувати театральну залу для Літературно-артистичного клубу. Зала розмістилася позаду старого двоповерхового будинку доби класицизму із входом через лівий бік його фасадної частини. Вірогідно спонсором спорудження був власник ділянки Атур Анатра, який також тримав Россійський театр, що розмістився у кутовій частині ділянки.

Автором проекту зали був архітектор М.І. Лінецький, який також у ті роки займався відновленням колишнього театру Сибирякова (нині Український театр). Вестибюль та теотральну залу було оздоблено великою кількостю ліпнини, стеля вестибюлю була вкрита мозаїчними візерунками. Лише 3 березня 1916 року відкрився новий будинок Літературно-артистичного клубу, але 27 вересня 1916-го року будинок був реквізований під військові потреби, у ньому розмістили шпиталь.

За радянських часів у будівлі розміщувалися різні театри, з 1983 року по сьогоднішній день у будівлі розміщується Театр юнного глядача.

Більше інформації


За різними даними у 1911 або 1914 році було споруджено прибутковий будинок Олександри Аваківни Яворовської на вул. Ніжинській, 64. Будинок має велику кількість квартир, однак жителів у адресних книгах на ній не дуже багато, тому скоріше за все будинок було споруджено все ж таки у 1914 році. Споруда є чотириповерховою з трьома крилами, що огинають подвір’я. Будинок має дуже виразний і монументальний вигляд завдяки могутнім еркерам з бароковими куполами та параболічним аттиком між ними. У будинку влаштовані балкони з кам’яними огорожами, фасади на рівні нижніх поверхах вкриті фактурним рустом, а над вікнами останнього поверху розташований фриз із вертикальних стрічок. Будинок було споруджено інженером В.І. Кундертом, враховуючи барокові елементи і кам’яні балкони співавтором міг бути Х.Г. Бейтельсбахер, який співпрацював з Кундертом. У будинку можуть застосовуватися залізобетоні конструкції, розробкою яких займався Кундерт. Фасад скоріше за все вкритий штукатуркою Терранова. Первісно у підвалі будинку існувала котельна центрального опалення, за радянських часів у головному крилі були влаштовані ліфти, не виключено, що вони існували і до революції, але елементи огорожі сходів, які би підтверджували це відсутні.

 


У 1914 році купець І-ї гільдії Липа-Мойше Міхелевич Лівшиць вирішив за прикладом власника протилежної ділянки купця В.Л. Блюмберга спорудити великий прибутковий будинок. Проект було виконано архітектором Л.М. Черніговом, який надав споруді достатньо нетиповий вигляд. Замість неокласицизму архітектор вирішив виконати фасади у дусі французького бароко, спільно з тим будинок має достатньо функціональний вигляд. Жодний інший Одеський архітектор не створив у той рік нічого подібного. Однак конструкція споруди не є новою, подібне планування можна зустріти у будинку Шестопала на Пантелемонівській (1910-і) і будинку Шестоапла-Чернігова-Паппе на Катеринінській (1911-12). Огорожі сходів є типовими, але двері, що виконні у чистому стилі неокласицизму є авторськими. На жаль під’їзди будинку, як то притаманно даному типу плануваннь дуже погано освітлюються.

Як ззовні так і з боку подвір’я були влаштовані магазини, але нині магазини, що виходять на подвір’я не використовуються.

Більше інформації


У 1914 році на вул. Льва Толстого, 30 був споруджений будинок середніх розмірів вирішений у стилі німецького ретроспективізму. У 1913 році власницею була Ганна Федорівна Молчанова. Можливо під натхненням від будинку сусідньої гімназії на ділянці німця Кефера, який було споружено у той же течиї вона вирішила замовити будівництво саме у цьому стилі. Також у ті роки громадьський інженер Ф.Е. Кюнер створив декілька будинків у навколишніх кварталах, що могло послугувати гарною рекламою. Німець за походженням Кюнер створював будинки у північноєвропейських течіях і якщо у багатьох архітекторів споруди у 1910-х роках мали аскетичний вигляд, то він навпаки оздоблював фасади виразним скульптурним оздобленням. Будинок отримав закруглений кут подібно іншому його проекту будинку І.-А.Ш. Коріман на Великій Арнаутській, 99 (спільно з А.І. Гольцвурмом, 1913). Навіть кутові фронтони у обох будинках є схожими. З обох боків від кута влаштовані ризаліти з трапецоїдними еркерами та високими бароковими фронтонами. Ближче до країв будинку у фільонках розиістилися барельєфи грифонів. Перший поверх призначався під магазини. У під’їзді вбудований ліфт з окремою шахтою, двері шахти збереглися до наших часів. на першому поверсі підлога облицьована гарною кахлею. Огорода сходів є дуже мальовничою і самобутною. У цілому даний будинок можна вважати однією з найкращих споруд року.

 


 

У 1914 році на Отрадній вул., 3 було споруджено невеликий будинок для фабрикантів Дмитра та Луки Слупецьких. На Картамишівській вул (у районі школи №1) розміщувався завод якірних ланцюгів Слупецьких, де вони також і мешкали. У 1914 році вони придбали ділянку у курортному передмісті “Відрада”, де вірогідно і планували далі жити. Будинок розраховано на три квартири і враховуючи те, що слупецькі були великою родиною вони могли зайняти його весь. Проект будинку було виконано громадським інженером Ф.Й. Кюнером, про що свідчать як певні елементи зовнішнього оздоблення, так і огорожа сходів, якак є аналогічною огорожі сходів будинку Молчанової.

Будинок вирішений у стилі південно-європейського історизму 1910-х років, фасад асиметричний, по краям будинку влаштовані два ризаліти з бароковими фронтонами. У правому ризаліті влаштовний напівціліндричний ерекер, а у лівому просто балкони. На фасаді майже відсутні скульптурні прикраси, але для такого невеликого будинку це не є недоліком, виразний сілует, об’ємні сандрики та двоколірне фарбування компенсують це. Під правим ризалітом розташований проїзд до подвір’я з дуже гарними металевими стулками брами оригінального виконання. Між вхідними та брамою розташована мармурова таблиця з призвіщем власників.

Двері вестибюлю маєть дуже гарне виконання, у цілому під’їзд можна вважати просторим. Слід зазначити, що вестибюль прикрашають барельєфи, що також встановлені у вестибюлі будинку інженера Маргуліса на вул. Маразліївській, 32 (арх. Ф.Л. Паппе, 1911 р.) і можливо Паппе був співавтором будинку Слупецьких.

На жаль балкони будинку були демонтовані, скоріше за все у лівому ризаліті огорожі були кам’яними, а отвори у цоколі балкону другого поверху призначені для зливу води. Нині будинок знаходиться у приватній власності і не є житловим.


 Для вірменіна Арутюняна Акопяновича Хаджі-Хачікова архітектор Ф.Л. Паппе спільно з П.Л. Славкіним у 1914 році створив один з самих мальовничих будинків того періоду. По краям будинку, що розташований на вул. Пушкінській, 57 влаштовані ризаліти з фронтонами різної форми, такі фронтони є притаманними архітектурі фінського ретроспективізму. У ризалітах у аркових нішах та трапецоїдних еркерах влаштовані балкони. Також ще два невеликих балкони розташовані всередині фасаду на третьому поверсі, всі балкони окрім двох балконів на четвертому поверсі мають кам’яні огорожі, балкон другого поверху прикрашені кам’яними вазами, а балкони четвертого поверху акантами на пілонах. Буднок також прикршають фпетурні площини, що притаманні неокласицизму та фінському ретроспективізму. Особливу виразність будинку надає різноколірне фарбування фасаду. Дуже гарними є металеві деталі будинку, зокрема стулки брами і огорожа сходів. Двері під’їздів також відрізняються високою якостю виконання. Членування вікон головного під’їзду та оздоблення дворових фасадів відповідає творчості Ф.А. Троупянського.

Окрім головного будинку були споруджені триповерхові і двоповерховий флігель.


Вірогідно у той де самий рік, що були влаштовані Окремі кімнати на вул., Новосельського, 62 було реконструйовано маленький флігель на подвір’ї ділянки. Можливо проект виконав будівник оремих кімнат архітектор Л.М. Чернігов, але віяльні сандрики другого поверху є такими же самими, як і сандрикі будинку А.А. Хаджі-Хачікова на Пушкінській вул., 57 (арх. Ф.Л. Паппе, П.Л. Славкін, 1914 р.). Не виключено, що один або обидва архітектори приймали участь у реконструкції. Також не виключено, що сама реконструкція була зроблена ще до 1914 року.

Фасад флігелю є аскетичним, але як для дворових споруд оздоблення виконано на дуже доброму рівні. Окрім сандриків слід зазначити лопаткі, які на бароковий манер задають вертикальне членування, між першим та другим поверхами влаштована тяга. Кути будинку мають читки грані, але фронтон та вікна під’їзду мають закруглені кути завдяки чому споруда має певну пластичність. Зберігся еклектичний балкон третього поверху, який було встановлено ще у ХІХ ст. Огорожа сходів виконана у стилі еклектики, але її дизайн відноситься до початку ХХ ст. Не виключено, що дана огорожа була встановлена під час реконструкції. І складний дизайн огорожі і мармурові сходинки говорять про те, що квартири призначалися для заможних власників.

З 1920-х років коли у будинку окремих кімнат розміщується гуртожиток у флігелі були влаштовані квартири для викладачів (професорів).

Більше інформації

Більше інформації


 За різними даними у 1912 або у 1914 році на ділянці спадкоємців Федіра Мойсейовича Штерна на Катеринінській вул., 6 було споруджено дворовий флігель. Аскетичний зовнішній вигляд споруди і характер барельєфів більш відповідає 1914 року. Флігель по розмірам відповідає великому прибуттковому будинку і по рівню комфорту не поступається їм.  Будинок є найбільш сучасною і комфортною спорудою на ділянці і єдиним п’ятиповерховим дворовим будинком у місті. Проект споруди було складено архітекторами С.С. Гальперсоном і Ф.А. Троупянським, але зовнішній вигляд будинку більше притаманний творчості С.С. Гальперсона. Конфігурація будинку є незвичною, права половина споруди висунута у глибину подвір’я, а правий кут висунутої частини є закругленим. Будинок має нетипове оздоблення. Особливо виразною є форма споруда та карниз під дахом, який на жаль було частково знищено власником сучасної надбудови. Вікна у будинку різного розміру і форми, деякі є арковими, а вікна а перших поверхах мають велику ширину.

Перші поверхи будинку є рустованими і прикрашені барельєфами на античну тематику, балкони на другому поверсі мають кам’яні огорожі.

У вестибюлі під’їзду влаштований горельєф з путті, над дверми квартир також розташовані подібні, але менші фризи. Будинок з часів спорудження було обладнано ліфтом, але нині у будинку встановлений механізм радянських часів. Огорожа будинку є достатньо простою, вірогідно тому, що шахта ліфту займала більшу частину простіру і візерунки все одне добре видно тільки по краям. У декоративних вставках огорожі влаштовано “дерево життя”.

У 1914 році для інженера-будівельника Семена Діомідовича Кравченка було споруджено будинок за проектом архітекторів С.А. Панпулова і Ф.А. Троупянського. Це був одним з найбільших будинків Молдаванки і самою значною спорудою 1910-х років у  даному районі. БУдинок Планувався П-подібним але було споруджено лише одне дворове крило. Фасад споруди має рівень будинків центру, але спільно з тим фасад є дещо одноманітним. Еркери та композиція у центрі губляться на тлі просторого фасаду. Дворові фасади взагалі без штукатурки. Оздоблення будинку виконано у стилі неокласицизму і певним чином є схожим на інший проект даних архітекторів –  будинок М.Л. Кемпе на Тираспольській вул., 37 (1913 р.). Особливо схожою у обох будинках є форма еркерів.

Всі парадні під’їзди є однаковими, огорожі сходів виконані не дуже вміло, вірогідно не самими найкращими майстрами, у вставках огорож розміщені візерунки на тему “дерева життя”. Майданчики мозаїчні з візерунками, сходинки бетоні. Несподівано самобутній дизайн мають двері квартир.

Більше інформації

Для співвласника кав’ярні “Дюльбєр” караїма І. Леві у 1914 році громадський інженер А.С. Панпулов з архітектором Ф.А. Троупянським по власному проекту почали споруджувати чотириповерховий будинок з трьома крилами та двоповерховим флігелем. Таку значну споруду вірогідно не встигли закінчити до літа, почалася Перша світова війна. Тоді був споруджений двоповерховий флігель, заднє та праве бічне крило. Вірогідн власник вирішів скоротити кошторис і відклав будівництво лівого крила та половини фасадного крила. Таким чином не був розібраний гарний будинок І-ї третині ХІХ ст. у лівого краю ділянки.

Не відомо, чи первісно вуличний фасад планувався таким, як був виконаний, чи деякі деталі не були реалізовані, так чи інакше будинок май достатньо виразних хоч і дещо аскетичний декор. За оздобленням будинок подібний до прибуткового будинку Караїмського товариства (арх. А.С. Панпулов, 1913). Щодо композиції, то вона лише одновісева, хоча  будинок передбачався достатньо довгим, можливо огорожі балконів повинні були бути кам’яними і тоді маси були би краще расповсюджені по фасаду.

Дворові фасади оздоблені рустом і виглядають навіть більш яскравими, ніж фасад. Під’їзди будинку дуже просторі, з оригінальними гарними дверьми квартир. На сходах встановлена огорожа з візерунком “Дерево життя”.

Двоповерховий флігель у другому подвір’ї оздоблений таким же чином, але двері і огороді сходів інші.

Більше інформації


 У довіднику В.І Тимофієнка зазначено, що будинок на вул. Льва Толстого, 19 був споруджений у 1919 році, але найбільш вірогідно, що у довіднику зроблена помилка і у першоджерелі вказаний 1909 або 1913 рік. У 1909 році побудували інший будинок на ділянці і тому така дата є цілком вірогідною, але не стосується будинку по вулиці Льва Толстого. Вочевидь  будинок почали споруджувати ще у перед ПСВ, у довідниках Вся Одеса на кінець 1913 року Шестопали власниками не вказщані – ділянка у 1913 році належала Еразму Вернетті, але таблиця біля проїзду сповіщає, що будинок належав К. і Л. Шестопалам. Невідомо чи придбали Шестопали всю ділянку у Вернетти, або лише орендували її частину, але це сталося не пізніше кінця 1913 року. Інженер-технік Костянтин Якович Шестопал був власником акційного товариства “Шестопал К.Я” яке виробляло винно-кам’яну кислоту на заводі на Колонічній вул., 7. Також він був у складі рад Купецького банку та кредитних товариств.

Ще у 1909 році архітектор А.Б. Мінкус спорудив для Вернетти на ділянці чотириповерховий прибутковий будинок, Шестопали вирішили також замовити проект будинку у даного архітектора. Споруда Шестопалів є одним з самих високих будинків того часу у Одесі – будинок має п’ять поверхів та ліфт. Форма споруди є призматичною, що є типовим рішенням архітектора А.Б. Мінкуса і наслідок великої висоти нагадує амеріканську багатоповерхову архітектуру. Оздоблення будинку є схожим на оздоблення сусіднього будинку Е.С. Вернетти, особливо з боку Ніжинській вулиці де фасади примикають один до одного.  З боку вулиці Льва толстого оздоблення є дуже помірним, ліпний декор зосередженний у фільонках другого поверху, також під центральним вікном п’ятого поверху у медальоні розташований жіночій профіль, а у фронтонах розміщені жіночі маскарони. Певне різноманіття надають два ризаліти у яких влаштовані широкі вікна. Перший поверх призначався від крамниці, на жаль кутові приміщення міська влада віддала під гастроном, прибудова якого спотворює будинок.

Вхід до парадного під’їзду був влаштований  з боку вулиці і вирішений у вигляді урочистого порталу. Під’їзд є дуже просторим, для ліфта була влаштована окрема шахта, на жаль перісний механізм був замінений у радянські часи. Двері квартир і майданчики перед ними також відрізняються величезними розмірами. Також  сліз звернути увагу на геометричні візерунки на мозаїчних майданчиках, які мають достатньо сучасний дизайн.

Більше інформації


 

Будинок Флоріана Яковича Скведера, брата інженера Християна Яковича Скведера і власника кафе “Fanconi” скоріше за все було споруджено у 1911 році, як зазначено у одному з джерел – у ті часи за даною адресою існували мешканці. У 1914 році вірогідно була зроблена прибудова до існуючого будинку, для чого була придбана ділянка у Рінк-Вагнера. Як і основний будинок прибудову виконали архітектори Е.Я. Меснер і Х.Я. Скведер. Прибудова має лише два поверхи і напівпідвал, у місці стику з головним будинком влаштована сходова клітка з якої можна потрапити як у квартири прибудови так і у головний будинок. Фасад оздоблений лише рустом, вікна першого поверху як і у головного будинку є арковими.

З боку подвір’я у підвалі влаштовані гаражі. В’їзд до подвір’я є спільним з сусіднім будинком Значко-Яворської, з боку Отрадної вулиці влаштована огорожа з хвірткою.


Будинок на Пателеймонівській вул., 32 практично не має ліпного декору і лише три ризаліти з фронтонами формують його вигляд. Бічні ризаліти виконані у стилі неокласицизму, а центральний є закругленим з бароковою люкарною ла ліпною гірляндою. На подвір’ї розташовані ще три крила будинку. Оздоблення під’їздів є ризним, найбільш цікавим виглядає парадний під’їзд фасадного крила. На сходах цього під’їзду встановлена огорожа з мотивом “дерево життя”. Двері будинку мають дуже пластичний дизайн у дусі пізнього модерну. Проект виконаний архітектором А.І. Гольцвурмом вірогідно за участі Ф.А. Троупянського.

Більше інформації


Будинок Хаїма Вольфа на Разумовській вул., 33 вірогідно було споруджено за проектом архітектора Ф.А. Троупянського, причому не виключено, що які у випадку будинку Щихман Гольцвурм також приймав участь. Фасади будинку Х.Г. Вольфа подібні до фасадів будинку Шихман, однак будинок вольфа є дуже приземкуватим, композицію можна рахувати невдалою. Також фасади будинку Вольфа оздоблені кращим чином, огорожи балконів влаштовані на кам’яних стовпах. З боку проулку будинок є недобудованим, можливо з початком ПСВ або з нестачею коштів половина крила не була споруджена. Однак у випадку повної реалізації фасад по провулку був би дуже непоганим. Вікна парадного під’їзду по провулку виходять на вулицу, що є нетиповим рішенням для Одеси.

Дворові фасади будинку вкриті фактурним тиньком, ризаліт має закруглену форму – така ретельна проробка дворових фасадів є чимось дивним для Молдаванки. У під’їздах встановлені бетоні сходи з огорожами самобутнього дизайну, майданчики є мозаїчними, двері виконані у стилі раціонального модерну.

Більше інформації


 У 1910-х роках на Дальніцькій вул., 1 було споруджено дворовий будинок будинок для Якова Йосиповича Кранцфельда, працівника заводу білої жерсті Вальтуха. За даними жителів будинок було споруджено у 1914 році. Автором будинку вірогідно був Ф.А. Троупянський, про що свідчить композиція будинку, огорожа сходів та двері квартир. Фасад будинку не тинькований, однак оздоблення реалізовано за допомогою цегельного поребрику і віяльних сандриків.

Флігель був достатньо коштовним і призначався для заможних жителів про що свідчать тримачі квітів на кожному вікні та майстерно виготовлені піддашки над входами до під’їздів.Сходиники та майданчики у під’їздах є мозаїчними.

Даний будинок є єдиною значною спорудою ділянки. За даними жителів після приходу більшовиків Яків Кранцфельд застрелився.

Більше інформації


 Фасад будинку А.К. Станкевича на вулиці лейтенанта Шмідта виконаний дуже не вміло завдяки тому, що автором будинку був архітектор М.А Шелковський, який мав дуже погане почуття композиції. Фасад вкритий штукатуркою, ліпні прикраси відповідають пізньому модерну. У центрі над аркою на кожному поверсі влаштоване дуже величезне вікно. На даху над ними розташований ризаліт, який, на жаль, втратив свою форму.

Парадний під’їзд дуже просторий, сходинки та майданчики виконані з бетоно-мозаїки, огорожа сходів та двері виконані у авторському дизайні. На подвір’ї розташовано ще три крила, під’їзди у них є дуже щільними, у лівому крилі влаштовані металеві сходи з огорожею іншого, але теж авторського дизайну, у правом крилі сходи мозаїчні, а огорожа має дизайн аналогічний головному крилу.

Більше інформації


Будинок на Великій Арнаутській, 97 було споруджено ще у 1893 році архітектором П.А. Заварзіним. Однак у 1914 році будинок було реконструйовано єпархіальним архітектором А.Д. Тодоровим. Архітектор був вже дуже старим, але був все ще спроможним виконувати різні праці. Це одна з небагатьох житлових споруд архітектора, до яких він мав стосунок. Вірогідно було по меншій мірі реконструйовано фасад – хоча він і є виконаним у стилі еклектики, але вікна третього поверху мають підвіконня у стилі модерну. Вікна у бічних ризалітах мають риси церковної архітектури. Весь фасад було викладено цеглою. Біля правого ризаліту на другому поверсі було встановлено додатковий балкон з огорожею у стилі модерну.


 У довіднику В.А. Пилявського зазначено, що у 1914-му році було побудовано декілька котеджів товариства “Самопоміч” на 5-ї станції фонтану. Всі вони були виконані за проектами архітекторів в Л.Б. Бєлкіна і А.М. Клепініна. Споруди мають схожі риси і містять барокові та класичні елементи. Деякі будинки є одноповерховими, інші -одноповерховими. Кожний з них був розрахований на декілька квартир що надавались у власність акціонерам товариства. Серед жителів переважали військові та інтелігенція. Коштовність споруд була дуже різною, якщо у будинку на Піонерській вул., 7 металеві сходи, то у цегляному будинку на Фонтанській дорозі, 29 огорожа виконана з дерева у стилі раціонального модерну.

Особливо виразним є котедж на Піонерській, 7 з глибокими ризалітами, у тому числі з вежоподібним кутовим ризалітом-терасою. Над ризалітом сходової клітки влаштований щипець даху, а над терасою неокласичний фронтон.

Дуже відрізняєтеся від інших функціональний котедж на Фонтанській дорозі, 29. З боку вулиці Черняховського у перебудованому вигляді збереглася тераса з неокласичним візерунком огорожі.

Котеджі Л.Б. Бєлкіна містять барокові риси, причому завдяки закругленим отворам тімпану фронтону і вікон споруда є дуже пластичною.

Котедж на Фонтанській дорозі, 29 вирішений у функціональному дусі і простий у плані, однак високий ризаліт є його родзинкою. Також зберігся черепичний дах споруди.

Котедж на піонерській вулиці 6а на жаль був значно перебудований, зберігся лише перший поверх, з чого видно, що споруда була виконана з цегли.

Котедж товариства ”Самодопомога”, арх. А.М. Клепінін, 1914, Піонеерська вул., 7

 

Котедж товариства ”Самодопомога”, арх. А.М. Клепінін, 1914, Фонтанська дорога, 29

 

Котедж товариства Самодопомога, арх. Л.Б. Бєлкін, 1914-1916 р., Піонерська вул., 9

 

Котедж товариства Самодопомога, арх. Л.Б. Бєлкін, 1914 р., Фонтанська дор., 27

 

Котедж товариства Самодопомога, арх. Л.Б. Бєлкін, 1914 р., Піонерська вул., 6а


 

За даними В.А. Пилявського архітектор В.М. спорудив на Канатній, 14 прибутковий будинок. Однак за даною адресою вже у міжвоєний період була розташована багатоквартирна будівля радянського походження. Можливо автор помилився з адресою, або будинок розташований у іншому місці. На вул. Осипова, 14 був розташований будинок схожій на творчість Кабіольського останніх передвоєнних років, але на жаль він був знищений під час авіаналіту у добу ДСВ


 

Родина Вселюбських збиралася у 1914 році спорудити прибутковий будинок на Олександрівському проспекті, 12, однак вірогідно будівництво так і не почалось, або не було закінчено. У довіднику В.А. Пилявського автором вказаний Я.С. Гольденберг, але вірогідно, як і будинок Вселюбських у Канатному провулку проект було складено спільно з його учителем Л.М. Черніговим. У 1920-і роки ділянки №12 та №14 об’єднали, де і спорудили багатоквартирний триповерховий будинок.


 

У провулку Мітракова планувалося спорудити за проектом Ф.А. Троупянського будівлю жіночого училища. У провулку під №5 існувало жіноче училище Р.Я. Гольд, але вже у міжвоєнну добу за даною адресою ніяких будівель не видно. Можливо училище було зруйновано.

л

Advertisements

Відповідей: 3 to “Одеса. Будівництво у 1914 році”

  1. Fly said

    Дом Слупецких как раз жилой. В нем три квартиры и все выкуплены одной семьей, равно как все обитаемы. Балконы собираются восстанавливать в 2015 году, и для этого поднята вся необходимая документация. В реестр внесены поправки, вписано имя архитектора Кюнера.

    • Antique said

      Никогда не видел в этом доме горящих окон. Хотя может уже заселились.

      А на основании чего в реестр внесены поправки, сохранилось прошение в управу?

      • Анонімний said

        Обитаем. Жильцы открывали двери при моем посещении дома и одеты были при этом явно по домашнему. Иногда свет в окнах горит. А что касается Кюнера, я не знаю какая именно документация поднималась но поправка в реестре таки появилась

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s