Одеса. Садиба Бродського (ІІ-а пол. ХІХ ст.)

Садиба Бродського, ІІ-а пол. ХІХ ст., Французький бул., 26
Корпус з ґанком на мапі
Значно перебудований корпус на мапі
Стиль: еклектика.

Севастополь. Костянтинівське реальне училище (1876 р.)

Костянтинівське реальне училище, архітектор М. Ю. Арнольд, 1876 р., Радянська вул., 57
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/145538/uk/
Стиль: Цегельний.

Одеса. Корпус “Б” Інституту технології насіння та муки ім. Сталіна (1940 р.)

Корпус “Б” інституту технології насіння та муки ім. Сталіна (лабораторний корпус), арх. А.Б. Мінкус, 1940-й р. Відновлення та реконструкція. арх. М.А. Шаповаленко, 1952-1954 рр., Канатна вул., 112
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/24324371/uk.
Стиль: міжвоєнний неокласицизм.

Одеса. Дитяча музична школа ім. П.С. Столярського (1938-1939 рр.)

Дитяча музична школа ім. П.С. Столярського, арх. Ф.А. Троупянський, А.Н. Попов, Л.Л. Доброговська, 1938-1939 р.; Відновлення арх. Ж.М. Грушевська, 1951-1952 рр., Сабанеєв міст, 1
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/7492886/uk
Стиль: міжвоєнний неокласицизм.

Одеса. Полікліника інституту курортології (1955 р.)

Полікліника інституту курортології, арх. Г.Т. Закіян, 1955 р., Лермонтовський пров., 6
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/24970318/uk
Стиль: неокласицизм.

Одеса. Особняк С.М. Гіжицького (1906 р. 1936 р., 1955 р.)

Особняк Семена Миколайовича Гіжицького, арх. Ю. М. Дмитренко, 1906 р. Реконструкція для Інституту курортології, арх. Ф. А. Троупянський, 1936 р. Відбудова, арх. Г. Т. Закіян, 1955 р., Лермонтовський пров., 6 / Лідерсівський бул., 23
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/14218710/uk
Стиль: неокласицизм.
Статус: пам’ятник архітектури місцевого значення, номер 51-Од.

Одеса. Житловий будинок у Лазневому провулку, 2 (ІІ пол. 1930-х рр.)

Житловий будинок, ІІ пол. 1930-х рр. Можливо будинок реконструйований арх. Б.І. Поздирко у 1950-х рр., Лазневий пров., 2
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/22797384/uk
Стиль: міжвоєнний неокласицизм.

Одеса. Житловий будинок Шкіртресту на площі Віри Холодної (1935-1939 рр.)

Житловий будинок Шкіртресту,арх. А.Б. Мінкус, М.А. Шаповаленко, 1935-1939 рр., пл. Віри Холодної, 3
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/17804210/uk
Стиль: міжвоєнний неокласицизм з елементами модерну.

Одеса. Адміністративний та санітарний корпуси санаторію “Росія” (1935-1939 рр.)

Адміністративний та санітарний корпуси санаторію “Росія”, арх. Ф.А. Троупянський, побудований у період 1935-1939 рр., Французький бул., 60
Колишнє розташування: http://wikimapia.org/25635846/uk
Стиль: міжвоєнний неокласицизм.

Джерело: odessastory. Посилання на першоджерело.

У середині 1930-х років на Малому Фонтані був побудований самий великий санаторій Одеси міжвоєнного періоду. Санаторій був запроектований групою архітекторів на чолі з Ф.А. Троупянським. Два житлових і лікувальний корпуси були  побудовані за проектами М.А. Каца і  М.А. Шліфера, а власне Ф.А. Троупянський у переліку пам’ятників місцевого значення вказується автором адміністративного корпусу.

Адміністративний корпус уявлял собою просту одноповерхову будівлю, яка з’єднувалась ізольованою чвертьциркульною галерею п фасаду якої проходила колонада, яка з’єднувала адміністративний корпус з  аналогічною будівлею санітарного корпусу. Зовнішній вигляд споруди дуже нагадував їдальню санаторію КУРУПРу №6 (нині санаторій “Аркадія”, арх. вірогідно Ф.А. Троупянський, 1930-і рр.).

Джерела:

Перелік пам’яток та об’єктів культурної спадщини м. Одеси (вересень 2009).

Фотогалерея Odessastory (альбом: “Французский бульвар (Малофонтанская дорога, Пролетарский бульвар )“).

Одеса. Дитячий санаторій ім. Н.К. Крупської в Чорноморці (1934-1938 рр.)

Дитячий санаторій ім. Н.К. Крупської в Чорноморці, арх. Ф.А. Троупянський, І.Н. Альтер, А.Л. Копилов, В.Л. Фельдштейн,  1934-1938 рр.; Відбудова та реконструкція, 1950-і рр., вул. Зої Космодем’янської, 1
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/24871267/uk
Стиль: міжвоєнний неокласицизм.
Статус: пам’ятник архітектури місцевого значення, номер: 955-Од.

Поселення Люстдорф до революції було потужним осередком німецьких колоністів, поселення було відносно розвинутим, хоча більшість його будинків уявляло собою довгі прямокутні одноповерхові будинки на декілька сімей. З часом поселення стало одним з курортних центрів в околиці Одеси, на березі моря з’явився ряд дач, до найближчого сусіднього курортного центру у 1907-му році було проведено трамвайну лінію, тоді як у Одесі трамвай з’явився лише у 1910-му році. За радянських часів курортна інфраструктура поселення продовжувала розвиватись. На базі колишнього готелю – вілли “Кітті”, яка до революції належала Вільяму Вількоту (вірогідно німцю) Н.К. Крупською був відкритий дитячий притулок , а пізніше санаторій. У 1930-х роках за проектом групи архітекторів був побудований новий корпус санаторію. За даними офіційного сайту санаторію корпус був побудований за ескізами Б.І. Фельцмана, однак вірогідно, що це помилково записане прізвище В.Л. Фельдштейна. Щодо зовнішнього вигляду будівлі, то на її вигляд повинний був зробити вплив архітектор Ф.А .Троупянський, який за даними В.А. Пилявського теж приймав участь у проектуванні будівлі. Санаторій має форму тріліснику, що є дуже характерним для курортних споруд Ф.А. Троупянського, також центральний фасад прикрашає велика арка, яка дуже схожа на арку над головним входом до школи-інтернату ім. П.С. Столярського на Сабанєєвому мосту. Арка санаторію відрізняється від арки школи Столярського головним чином застосуванням квадратних колон, що підтримують арку, навпроти арка школи Столярського є монолітною і замість окремостоячих колон використані напівколони коринфського ордеру з канелюрами. Санаторій обернений головним входом до моря, паралельно морю обабіч арки розташовані два крила, ще одне крило, яке має незначні розміри, розміщено зі зворотнього боку будівлі. Впродовж великих крил санаторію по обом поверхам проходить широка галерея на який могла розміститися велика кількість відпочиваючих. Огорожа галереї уявляє собою прості ґрати з вертикальних поперечин між кам’яних опор. Грати цілком відповідають аскетичному вигляду будівлі і є дуже міцними. Галереї обох корпусів з’єднані за допомогою галереї в арці. У інтер’єрах будівлі були застосована підлога з бетономозаїки,  підлога вестибюлю прикрашена візерунком. Також вестибюль прикрашають квадратні колони з іонічними капітелями на кожній грані. Колони підтримують стелю з кесонами.  Під час другої світової війни німецькі або румунській війська використовували один з корпусів в якості стайні, але уявляється сумнівним, якщо би для означених цілей використовували головний корпус, таким чином у якості стаєн могла послужити інша будівля. Вже у 1946-му році після повернення радянської влади санаторій знову розпочав роботу. В 1964-му році санаторій отримав назву на честь Н.К. Крупської. В 1993-му році вже за часів Незалежності санаторій ім. Крупської змінив назву на санаторій Люстдорф.

Джерела:

• Стаття “История санатория” на сайті Дитячого спеціалізованого санаторію “Люстдорф” міністерства Охорони здоров’я.