Тиврів. Палац Ярошинських (XVIII-ХІХ ст.)

Палац Ярошинських, XVIII-ХІХ ст., брама ХІХ ст., вул. Леніна
Будівля на мапі.
Стиль: класицизм (палац), неоготика (брама).
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення 173-М/1 (палац), 173-М/2 (брама), 173-М/3 (парк), 868 (Братська могила червоноармійців).

У XIV ст. село Тиврaв належало Герману Дашкевичу, який отримав його від литовського князя Вітовта за гарну службу. Відомо, що у 1505 році село Тиврів належало Федьку Дашкевичу. У 1742 році місто належало брацлавському хорунжіму Міхало Калитинському, а 1944 році село отримало статус містечка. Пізніше місто з навколишньої місцевістю належало Ярошинським, про що нині свідчить назва села Ярошинка, що нині разтошаване у Тиврівському районі. У 1590 р. на власниці Тиврова Маріанні Ярошинської оженився Севастян Калитинський, який таким чином став новим власником міста. Коли згасла пряма лінія їхніх спадкоємців, на Тиврів почали претендувати як рід Ярошинських, так і рід Калитинських. Але коли останній прямий нащадок роду помер, то між родичами Калітинських і Ярошинськими, які претендували на ці місто виникла запекла боротьба. У 1754-му році Ярошинські перемагають: у 1756 р. Захарій Ярошинський з військовим загоном у 200 чоловік напав на маєток М. Калитинського. Запереказами, у містечку розгорівся справжній бій: стріляли гармати, палали будинки, мордували людей (підпалювали бороди, вуса, чуприни, підсмажували п’яти). Тиврів майже весь був спалений. Залишилися тільки ратуша і чотири будинки біля костьолу. У відповідь пані Калитинська без останку спалила Василівку і Шершні – села Ярошинського.
Після перемоги Захарій Ярошинський будує палацову садибу на схилі недалеко від Південного Буга. Палац мав величезний парк, який нині має вигляд ліса різних порід дерев.

Палац було виконано у стилі класицизму. Зберігся рисунок Наполеона Орди на якому палац не дуже відрізняється від нинишнього стану споруди, хоча у ХІХ ст. палац згорів. На рисунку зображена довга будівля з ризалітами, з яких центральний є найбільшим, також із зворотнього боку на ньому було влаштовано півкруглий ризаліт. Палац обернений до річки своїм зворотнім фасадом, а головним обернений до костелу. Парк палацу був розташований на північ від палацу (тобто на пологому схилі до річки) та на південний захід від нього. Ніні на фасаді майже відсутні прикраси, однак первісно вони могли існувати у більшій кількості, однак на центральному ризаліті з парадного боку зберігся ряд іонічних пілястрів.

В 1891 році палац був проданий Подільській єпархії і у ньому відкрилось Духовне училище. В 1894-му році сталася пожежа, що знищила внутрішнє та зовнішнє оздоблення палацу. Після цього будинок був перебудований, і у ньому відновили духовне училище. В радянські часи – це школа-інтернат, вырогідно тоді до лівого крила було здійснено прибудову флігеля. Нині палац займає Тиврівський ліцей-інтернат поглибленої підготовки у галузі науки. Інтер’єри палацу повністю не збереглись, у приміщеннях проведено ремонт.

Вигляд близький до автентичного зберегла лише колишня в’їздна брама, яка на відміну від класицистичного палацу була виконана в неоготичному стилі. Згідно переліку пам’яток архітектури наявну огорожу було зведено у ХІХ ст., а палац ще у XVIII ст.

У Тиврівському духовному училищі працювали відомі діячі культури, про що свідчать меморіальні дошки на фасаді палацу у головного входу.  У Тиврові жив композитор К.Г. Стеценко, який займав посаду викладача співів. Тут він написав більшу частину опери «Івасик-Телесик», дитячу оперу «Лисичка», десятки колядок, хори, романси.Композитор М.Д. Леонтович також пов’язаний з Тиврівом, він є автором Щедрика-Ведрика. У інтернаті вчився фотокореспондент Володимир Очеретний.

На території ліцею-інтернату, перед палацом у 1925-му році стоїть гранітний пам’ятник Леніну у вигляді дерева на кшталт старовинних надгробків. Це один з перших пам’ятників Леніну, який поставили незабаром після його смерті. На пам’ятнику була розташована фарфорова фотографія, як на надгробках (втрачена), а під ній було викарбувано наступний надпис: “Ленiн -помер, ленiнiзм жіве!”, “Працюючi Тіврівщині на смерть незабутньому вождеві. I.V.1925”. У подібному стилі у Вінницькій області було споруджено і один з меморіалів радянським воїнам Другої світової війни.

На території палацу неподалік пам’ятника Леніну розташована Братська могила червоноармійців, які загинули у роки Громадянської війни. Перший пам’ятник на могилі було встановлено у 1925 році, а у 1957 році було зведено стелу з чорного габро. Поряд розташовані стели, що присвячені радянським героям Другої світової війни, які жилі у Тиврові.

Рисунок Наполеона Орди.

На пам’ятнику було фото Леніна ще можна розпізнати надпис: “Ленiн -помер, ленiнiзм жіве!”, “Працюючi Тіврівщині на смерть незабутньому вождеві. I.V.1925”.

Автор: Posterrr, джерело: Wikipedia. Ліцензія: CC-BY. Посилання на першоджерело.

Центральний об’єм (із зворотнього боку розташований напівкруглий ризаліт).

Пілястра іонічного ордеру без канелюр.

Ліве крило. Головний фасад.

Ліве крило. Головний фасад.

Праве крило будинку. Зворотний фасад.

Праве крило будинку. Зворотний фасад.

Центральний об’єм. Зворотний фасад.

Ліве крило будинку. Зворотний фасад.

Вестибюль школи.

Брама, ХІХ ст. Вид з боку вулиці.

Брама, ХІХ ст. Вид з боку вулиці.

Брама, ХІХ ст. Вид з боку вулиці.

Брама, ХІХ ст. Вид з боку вулиці.

Брама, ХІХ ст. Вид з боку палацу.

Залишки огорожі палацу.

Вид на ділянку від палацу до брами.

Вид на палац та парк з протилежного боку ріки Південний Буг. Автор: Posterrr, джерело: Wikimedia Commons. Ліцензія: CC-BY-SA. Посилання на першоджерело.

Микола Дмитрович Леонтович.

Кирило Григорович Стеценко.

Володимир Очеретний.

У. Громова.

Р.Я. Малиновський.

М.Ф. Шварцман.

Н.А, Єгорович.

В. Черінов.

Братська могила червоноармійців. Стела: 1957 р.

Надпис: “Працюючi Тіврівщині на смерть незабутньому вождеві. I.V.1925”.

Джерела:

• стаття “История Тыврова” на сайті  http://www.vinnitsa.com (сайт зачинився). Збережена версія (17.07.2010).
• Публікація “Тиврів” на сайті “Вінницький інформаційний портал“.
• сСтаття: ““Тиврів” на сайті “Замки та храми України”.

Реклама