Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Новий завод акціонерного товариства “Генрі Редерер” (1911-1912 рр.)

Posted by Antique на субота, 5 Січень 2013 р. (20:34)

Винні льохи та склади товариства “Генрі Редерер”, арх. М.І. Лінецький, 1911 р. Адміністративний будинок, 1912 р., Французький бул., 32
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/24320733/uk
Стиль: модерн.

18 березня 1896 року імператор Микола ІІ затвердив статут акціонерного товариства “Південно-російське товариство виноробства Генріх Редерер у Одесі”. Головою правління було обрано Івана Івановича Зайченко. Один з засновників товариства, француз Людвиг Едуард Генрі Редерер володів виноградниками у Франції у Шампані. 21 вересня 1897 року означене товариство почало діяти. Первісно виробництво здійснювалось у франції, а готовий виноматеріал відправлявся морем у Одесу у винні льохи Товариства, де виготовляли та фасували шампанське. Льохи та виробничий корпус (арх. Шарль Бойш, 1898-1899 рр.) були розташовані за адресою Французький бул., 36.

Деякий час товариство отримувало прибуток, але на початку ХХ ст. почалася череда криз: у 1902 році відбулася виноробна криза у Франції, у 1905-му почалася революція, а восени 1906-го року  завод було продано Г.Г. Єлісеєву, тоді головою правління був купець І-ї гільдії Яків Мойсейович Розенберг.  Виробництво було переведено на ділянку Іаффе на Пантелеймонівській вулиці, 3, а адміністрація переїхала на ділянку Я.М. Розенберга, де вже була розташована адміністрація Товариства південних південних горілчаних заводів “Золотий дзвін”, головою якого також був Розенберг. Товариство продовжувало свою роботу, фінансовий стан почав виправлятися. Товариство навіть мало власний павільйон на Всеросійській художньо-промисловій виставці у Одесі 1910 р. На замовлення акціонерного товариства для виставки за проектом інженера М.В. Осінського було виконано павільйон у вигляді величезної пляшки шампанського.

У лютому 1911-го року Яків Розенберг вмер, а у травні акціонерне товариство “Генрі Редерер” очолив його син Михайло Редерер. Напевно розташування виробництва та складів у будинку Іаффе було тимчасовою мірою і відчувалася потреба у спеціалізованому виробничому корпусі, згодом було прийнято рішення на спорудження нового виробничого корпусу на ділянці Розенбергу на Французькому бульварі, 32, що розташована через дві ділянки від першого виробничого корпусу. 16 червня 1911-го року у Міську управу спадкоємцями Я.М. Розенберга було подано прохання на спорудження нових винних льохів та складів.

Нова складська  будівля була споруджена перед початком 1912-го року, нагляд за роботами здійснював М.І. Лінецький, який вірогідно і був автором проекту будівлі.

У 1911 році на заводі було всього лише сім робітників, а річний оборот складав 66024 рублів. У 1912 році на заводі працювало 38 робітників, а річний оборот складав 105000 рублів.

6  квітня 1912 року на засіданні товариства було вирішено спорудити адміністративний будинок, якій розмістився неподалік від винних льохів. Автор проєкту є невідомим, не виклюсено, що його автором був М.І. Лінецький, хоча за зовнішнім виглядом він не є притаманним даному архітектору. Нова споруда на відміну від колишнього корпусу на Французькому бульварі, 40 не мала вишуканого оздоблення, однак новий корпус певним чином перекликається зі старим. Це стосується розташування корпуси у глибині ділянки та влаштування брами у огорожі ділянки, яка у умовних рисах нагадує браму старого корпусу. Вікна будинку є дуже невеликими і можливо дана споруда могла бути перебудована з дачі І-ї третини ХІХ ст.

Головний фасад споруди виконаний у суміші модерну ретроспективізму, але у цілому корпус є достатньо скромним. Фасад розподілений на три частини, над центральною частиною розташований напівкруглий фронтон, який у бічних частинах переходить у аттик. У аттику розміщені єдині ліпні елементи оздоблення, які виконані у стилі модернізованого неокласицизму. У області центральної частини фасад не має виступів, а У бічних частинах головного фасаду розташовані лопатки. над кожним поверхом влаштований простий карниз, який на перетині з лопатками утворює розкріповки. Вікна прикрашені високими віяльними замками. Також ближче до правого кута ділянки у огорожі була побудована двірницька.

Виставковий павільйон, який було споруджено для виставки 1910-го року не було розібрано, він був розміщений на ділянці нового виробничого корпусу, що видно  на дореволюційному знімку.

У 1913-му році також було споруджено новий адміністративний будинок на згаданій ділянці Розенберга у районі “Відрада”. Як і виробнича будівля нова споруда мала аскетичний вигляд, вона збереглася до нашого часу, але у 1912-му році сталася часткова руйнація з-за нез’ясованої причини. Не виключено, що це було зроблено навмисно, щоби звільнити місце для будівництва чергової багатоповерхівки.

За даними дослідника Олександра Сандлера (Перелік підприємств Держпромкомбінату 1.07.1944) у міжвоєнні роки на ділянці розмістився кожзавод №2 (чинбарня). Вірогідно це був філіал чинбарні №2, що був розташований на Дальницькій вулиці або нумерація чинбарен змінилася і це цілком інший завод..

З середини 1940-х до 1990-х років, тобто після закінчення війни з Німеччиною у будівлі розміщувався дитячий протитуберкульозний санаторій №1. Нині ділянку займає одеський обласний благодійний фонд “Медичний центр надія, добро і добробут” будівля відремонтована, але автентичні рами вікон з частими вертикальними поперечинами у фрамугах були замінені на пластикові, які не відповідають стилю будинку.

Будівля є значимою пам’яткою історії, та прикладом виконання малих промислових споруд у 1910-х роках. На жаль виробничий корпус не занесено до переліку пам’яток архітектури.

Прохання у Міську управу на спорудження будівлі. Дати у документі вказані за старим стилем. Джерело знімку вказано наприкінці огляду.

1910-і рр. Джерело знімку вказано наприкінці огляду.

Виробнича ділянка. У кутовій частині розташована двірницька, що була надбудована.

У центрі клумби у ІІ-й половині ХХ ст. було розташовано скульптурну композицію, що складалась з дівчини, хлопчика та прапору за їх спинами. Скульптурна композиція була демонтована у межах 2005-2012 рр.

Колишня двірницька.

Джерела:

  • Михайленко Ганна Михайлівна, Донцова Тетяна Євгенівна. Шлях до визнання: Сторінки історії Одеського заводу Шампанських вин (ХІХ-ХХІ) в двох частинах. ISBN: 978-966-8127-73-1
Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s