Одеса. Гуртожиток Інституту технології насіння та борошна ім. Сталіна (1932—1935? рр.)

Гуртожиток Інституту технології насіння та борошна ім. Сталіна, 1932 – близько 1935 р., Канатна вул., 116

Будівля на мапі: http://wikimapia.org/24320670/uk/
Стиль: довоєнний модернізм.
Статус: знищений у березні 2021 для будівництва ЖК

До революції у районі нинішньої будівлі за адресою 1920-х років Канатна вул., 122 був розташований млин Юрта (у довідниках “Вся Одеса” не згадується), який після революції був націоналізований і у 1925 році був у оренді деякого Кірноса.

За даними одного з студентів Одеської національної академії харчових технологій (первісно Інститут технології насіння та борошна ім. Сталіна) гуртожиток на території академії був побудований у 1933-му році, а південне крило за напівкруглим ризалітом дещо пізніше. Перший з існуючих навчальних корпусів за даними В.А. Пилявського був побудований у 1935-му році (дані про гуртожиток відсутні). Таким чином гуртожиток був першою будівлею нового навчального комплексу і тільки через декілька років з’явилися навчальні корпуси, які вже були виконані у стилі міжвоєнного неокласицизму. Цікаво, чому був побудований першим саме гуртожиток. Можливо певні факультети були розташовані в попередніх будівлях, наприклад в казармах знесених під час будівництва навчальних корпусів. Відомо, що в ті роки навчальний заклад розміщувався у корпусах училища мірошників біля млина Вайнштейна на Пересипу.

За даними В.І. Тимофієнко архітектор А.І. Міллер у 1939 – 1940 побудував гуртожитки для Інституту технології насіння та борошна ім. Сталіна та Всесоюзного механіко-технологічного інституту консервної промисловості, однак дата будівництва не відповідає стилю будинку. Однак Міллер міг у наведені роки добудувати крило. Також фасади гуртожитку не позбавлені декоративних елементів, які є дещо схожими на оздоблення будинку спеціалістів Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (арх. А.Б. Мінкус,1934-1936 рр.). Якщо врахувати все раніше сказане, і те що А.Б. Мінкус був автором проектів сусідніх навчальних корпусів, то дуже вірогідно, що Мінкус був автором або співавтором будинку. Також гуртожиток нагадує ряд творів архітектора І.Н. Альтера.

Будинок відноситься до класики авангардної архітектури і має яскраво виражене просторове вирішення, будинок складається з центрального крила с широким ризалітом, з двох боків розташовані бічні крила різної форми  з напівкруглими ризалітами. Праве крило лише два поверхи, але у наслідок високих стель висота правого крила дорівнюється трьом поверхам центрального крила. З боку головного фасаду у крилі розташований великий напівкруглий ризаліт майже на всю ширину крила. В ризаліті вірогідно розташована їдальня та рекреаційні  приміщення. Більшу частину центрального крила займає ризаліт. Над ризалітом розташований аттик, завдяки чому об’єми будинку спадають по вертикалі до правого краю. У центральному крилі між ризалітами розташовані балкони на всю ширину ніші, що утворилась. У лівій такій ніші також розташований головний вхід.  У лівого краю ризаліту влаштована велика сходова клітка, яка освітлюється парою вертикальних стрічкових вікон. Ближче до лівого краю будинку розташований ще один напівкруглий ризаліт, який має велику площу засклення – в ньому вірогідно розташовані ще одні сходи. Подібний ризаліт також зустрічається у виробничій будівлі в Ватманському провулку. До ризаліту прибудоване крило, яке має спрощені форми та інші вікна. По фасаду крила по віконним простінкам пролягають вертикальні ребра. Перший поверх будинку вкритий рустом з вкрапленнями квадратів. Квадрати також зустрічаються і в фільонках між другим та третім поверхами. Слід нагадати, що такі геометричні візерунки були винайдені в добу модерну, до якої відносяться і підвіконня будинку. Віконні рами будинку мають дрібне членування, їх вигляд притаманний стилю ар-деко.

Будинок вийшов дуже цікавим завдяки складній формі об’ємів, яке дозволяло вільне розташування на ділянці. Інші одеські будинки міжвоєнної доби, що збереглись, відрізняються більш помірними формами.   Цікаво і використання елементів модерну та ар-деко в  достатньо самобутній реалізації.

Фото Luftwaffe, 1942 р.

Реклама