Одеса. Будинок А.А. Бродського (1902 р.)

Будинок Ал. Аб. Бродського, арх. В.О. Домбровський, 1902 р., Реконструкція для готелю обкому КПУ, арх. В.Р. Биков, 1980-1981 рр., Канатна вул., 31

Стиль: орнаментальний модерн.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1902-1903 рр. – А. Петрова
• 1902-1903 рр. – 1908-1909 р. – інженер-технік Ал. Аб. Бродський
• 1908-1909 рр. – до Жовтневої революції – Густав Августович Бішлер

З кінця ХІХ ділянкою, яка обєднувала ділянки №31 та №33 володіла деяка А. Петрова, а у 1902 році, частина її ділянки була продана інженеру-техніку А.А. Бродському і отримала окремий №33 (згідно розмірів ділянок вказаних у довідниках “Вся Одесса”). Відразу після придбання було розпочатку спорудження прибуткового будинку під наглядом арх. В. О. Домбровського. У будинку у 1907 році серед інших жителів мешкали власник ділянки А.А. Бродський, директор товариства хімічної продукції та маслоробень інженер-технік Франциск Францович Лінкє, співвласник лікарні “Рабіновича та Ясіновського” доктор Яків Семенович Рабіновіч, який також вів приватну практику у своєї квартирі і приймав з 15:00 до 14:00, контрольний ревізор прибутку залізниці С.К. Богоявленський, директор повітового з’їзду потомствений почесний громадянин Іван Дмитрович Єрмолинський, титулярний радник Стефан Варфоломійович Придатко, який викладав в училищі торговельного мореплавання, викладач жіночого єпархіального училища Еміль Олександрович Скуфаті.

У будинку у 1907 році розміщався торговий дім І. Н. Бруна, який займався постачанням черепиці, вугілля, дров, контора товариства хімічної продукції та маслоробень, виробнича ділянка якої була розташована на Бугаївці.

У 1947 році у будинку розміщувався гуртожиток обласної Партійної школи (вул. Велика Арнаутська, 2).

За радянських часів та пізніше будинок зазнав деяких перебудов і нині важко зрозуміти що саме було змінено. За старими знімками відомо, що первісно будинок мав власний проїзд, який знаходився тільки у лівій частині будівлі на місці нинішнього великого вікна. Ця зміна відбулася під час останньої реконструкції, коли до лівого брандмауеру був прибудований невеликий флігель у якому був влаштований новий вхід до будівлі. Також до дворових крил будинку був вдало добудований четвертий поверх із збереженням характерного даху ж широким виносом.

Хоча типовий для початку епохи модерну рослинний декор є присутнім на фасаді будівлі, але він застосовувався не як декоративне покриття для фасаду, а виключено у ключових місцях споруди, де декор міг здійснити найбільший вплив на глядача. У будинку були декоровані головним чином ризаліти, а основний фасад уявляв собою ряди вікон у яких у залежності від поверху чергувалися прямокутні і лучкові вікна. Будинок має певну схожість з будинками іншого архітектора – Вікентія Прохаски, який теж творив у модернізованих формах ренесансу, наприклад у будинку Котляревської (арх. В.І. Прохаска, 1910 р.) групове обрамлення вікон останніх двох поверхів виконано схожим чином.

На відміну від інших будинків виконаних Домбровським будинок Бішлера дещо асиметричній, що виражено у різній формі та розмірах бічних ризалітів. Правий ризаліт більш широкий та вінчається напівкруглим вікном. На даху лівого ризаліту між двома пілонами розташована металева балюстрада. Необхідно також відмітити майстерне виконання металевих деталей будинку.

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.