Одеса. Будинок Кредитного товариства (1881 р.)

Будинок Кредитного товариства, арх. А.Г. Люікс, 1880-1881 р. Реконструкція, 2012 р., Гоголя вул., 12
Будинок на мапі.
Стиль: еклектика.
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер: 45-Од (Наказ МКТ України № 983/0/16-07 від 27.08.2007 р. ).

Архітектор Артур Густавович Люікс (1850-1914), француз за національністю, здійснював нагляд за будівництвом або виконував проекти будівель фонової забудови, однак два його відомих проекти були виконані на достатньо серйозному рівні. один з них – Бесарабсько-таврійський банк з нез’ясованих причин було закінчено по зміненому проекту іншого архітектора, а інший – будинок Одеського міського кредитного товариства, що було споруджено у 1881-му році. Товариство мало декілька відділень, більшість яких було розташовано на Молдаванці, для цього вірогідно товариство найняло до постійного штату архітекторів А.Д. Тодорова та А.Г. Люікса. Вірогідно кредитному товариство бажала спорудити головну будівлю, яка мала солідний вигляд при невеликій коштовності і архітектор Люікс відмінно виконав свою справу. Люікс на початку ХХ ст. до 1906-1907 років жив у квартирі будинку на вулиці Пастера, 25, а у 1906-1907 роки переїхав у готель “Великий Московській”, після 1908-1909 років відомості про архітектора у довідниках “Вся Одесса” зникають – можливо він виїхав з міста.

Півтораповерхова будівля має урочистий та нетиповий вигляд при дуже обмеженому використанні ліпних елементів. Фасад має чіткі геометричні форми і нібито складається з прямокутників різного розміру. Нині фасад тинькований, а первісно був облицьований білим інкерманським каменем, цоколь же був виконаний з великих каменів вапняку і таким чином будинок мав справжній руст, а не імітацію. Будинок має тривісеву композицію, ризаліти по краям будинку вінчаються прямокутними фронтонами, нині у даних фронтонах розташовані ліпні картуші з датами будівництва та реконструкції, але за радянських часів вони були відсутні, а первісно у фронтонах було розміщено рослинну ліпнину. У лівому ризаліті влаштований проїзд до подвір’я, у лівому обабіч вікна розташовані колони іонічного ордеру. Первісно стулки брами були дерев’яними, за радянських часів вони були замінені на металеві, а після реконструкції відбулася чергова заміна а нові металеві фільончасті стулки іншого дизайну. Ліворуч від брами розташована рекламна таблиця архітектора Люікса, яка до реконструкції була розташована праворуч від брами. У центральному ризаліті, що вінчається трикутним фронтоном, влаштований арковий парадний вхід. Арковий отвір прикрашає замковий камінь з маскароном на ньому. Верхню частину арки облямовує подрібнена рослинна ліпнина. Над аркою було розташоване прямокутне вікно антресольного поверху, але при реконструкції 1910-1912 років воно було замуровано, а на його місті у картуші було розміщено вивіску з назвою нинішнього закладу, що наблизило будинок до первісного вигляду, коли на даному місті була розташована вивіска з назвою Кредитного товариства.

У тімпані ризаліту розміщено ліпний декор з картушем всередині. Первісно у картуші був розташований герб Одеси, а за радянських часів герб було демонтовано, картуш залишився пустим. Після реконструкції у картуші були влаштовані букви “RN”. Між фронтонами простягнулися аттики. По краям центрального ризаліту влаштовані напівколони коринфського ордеру, а у віконних простінках пілястри коринфського ордеру. Віконні рами будинку мають конструкцію значно простішу, ніж та що була до реконструкції, однак візерунок нинішніх вікон є автентичним, що підтверджується дореволюційним знімком. Такі рами виглядали дещо дивним для того часу і рами радянських часів можливо краще підходили.

У вестибюлі були розташовані доричні колони, а головна зала гарно прикрашена ліпниною.

Кредитне товариство виконувало функції позикового банку. Головою товариства був дворянин Олександр Олександрович Швендер, а директорами інженер дворянин Михайло Михайлович Дитеріхс, дійсний статський радник Михаїл Гаврилович Крапівін, дійсний статський радник Митрофан Васильйович Шимановський.
У 1910-му році Товариство мало цілих три телефонних лінії.

Згідно  книзі “В.А. Савченко. Одесса масонская” у 1909 році директором Кредитного товариства був деякий Суботкін, який у тому році був зарахований у масони.

Автор цієї статті не зміг знайти, що було розташовано у будинку після революції, після закінчення другої світової війни до початку 1960-х років у будинку тимчасово розміщувався Головпоштамт, пізніше Будинок науки та техніки. У 2000-х роках будинок було продано, новий власник впродовж 1910-1912 років реконструював будинок, причому були збережені автентичні елементи, замінені віконні рами, які мають аналогічну структуру що і первісні. Таким чином ремонт фасаду було проведено на високому рівні.

Будівля Міського кредитного товариства хоч і була побудована на початку 1880-х років, однак за зовнішнім виглядом більш відповідає добі модерну – великий відсоток площі будинку займають вікна, а будинок має строгі геометричні обриси. Будинок наче уявляється великою скляною вітриною, універмагом, з тактичними вставками пілястрів та ліпного декору.

Автор споруди: архітектор Артур Густавович Люікс. Джерело: Михайленко Г.М., Донцова Т.Є. – Шлях до визнання: Сторінки історії Одеського заводу Шампанських вин (ХІХ-ХХІ) в двох частинах. ISBN: 978-966-8127-73-1

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Джерело:

• Фотогалерея Odessastory (альбом: “Гоголя улица (Казарменная, Надеждинская)“).
• Михайленко Ганна Михайлівна, Донцова Тетяна Євгенівна. Шлях до визнання: Сторінки історії Одеського заводу Шампанських вин (ХІХ-ХХІ) в двох частинах. ISBN: 978-966-8127-73-1
• Одесса 1794-1894. Издание Городского Общественного Управления. — Одесса: типография А. Шульце, 1895.
• В.А. Савченко. Одесса масонская. Очерки. Одесса: видавництво Оптимум, 2007 р. – 151 с. ISBN 966-344-138-8