Будинок і флігель Г. І. Майбаха (1893 р., 1913 р.)

Прибутковий будинок і флігель Г. І. Майбаха, нагляд: інж. В. О. Шевальов, 1893 р. Реконструкція з надбудовою третього поверху для Матільди Карлівни Овсянико-Куликовської, нагляд: інж. Ф. Е. Кюнер, 1913 р. Зруйнований у 1940-х роках.
Місце колишнього розташування будинку на мапі

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1912 – 1913 рр. – спадкоємці Майбаха (Едуард Франційович Майбах та Мар. Францієвна Шель (Майбах))
• 1912 – 1913 рр. – до Жовтневої революції – панянка Матильда Карлівна Овсяннико-Куліковська

За даними довідника В. А. Пилявського у 1881 році на замовлення Майбаха було споруджено будинок за проектом А. К. Вейтко. Далі, за даними сайту “Домофото” у 1893 році одеський купець Г. І. Майбах подав прохання на спорудження триповерхового будинку і флігеля з подвалами. Таким чином невідомо чи існували обидва будинки одночасно або у 1893 році будинок 1881 року розібрали. На знімку “Luftwaffe” розташовано два будинки – лівий приблизно триповерховий, а правий є більш низьким і можливо має два поверхи.

Нагляд за спорудженням триповерхового будинку виконував інженер В. О. Шевальов, який вірогідно не був автором споруди, адже він займався наглядами та незначними реконструкціями. Будинок мав значні розміри, йомовірно і оздоблення головного фасаду було приємним.

У 1898 році ділянка вже належала спадкоємцам Майбаха. Один з них – Едуард Франційович Майбах був власником готелю другого класу “Майбах”, який був розташований на той же ділянці. Перша згадка про готель – у 1900 році, але у попередніх адресних довідниках вказувались лише готелі першого класу і тому вірогідно, го готель “Майбах” існував і у 1890-х роках. Між 1908 та 1909 роками власником готелю став Августин Г. Бетгер, у 1913 році він вказується у якості власника заїзджего двора.

У межах 1912 – 1913 років ділянку придбала панянка Матильда Карлівна Овсяннико-Куліковська. Ще між 1908 та 1909 роками вона придбала особняк на вул. Дідріхсона, 7 у Іллі Микитовича Яловікова, де і проживала у даний період часу. За архівними даними на її замовлення  під наглядом архітектора Ф. Е. Кюнера було зроблено реконструкцію будинку на Малій Арнаутській, 88 з надбудовою третього поверху, однак стає питання чи був реалізований проект будівництва триповерхового будинку у 1893 році адже виявляється, що споруда до реконструкції 1913 рок була двоповерховою. Якщо у 1893 році і дійсно здійснювались будівельні роботи, то можливо лише частина будинку отримала третій поверх або взагалі було побудовано лише два поверхи. Як було насправді залишається невідомим.

На жаль фотографій даного будинку не виявлено, можливо вони і не існують, також невідомо чи був Ф. Е. Кюнер також автором споруди, або лише здійснював нагляд за будівництвом. Будинок у 1913 році використовувався головним чином у якості прибуткового, квартир у ньому скоріше за все взагалі не було: приміщення займали численні торгові заклади, готель та заїзд. Можливо, що існували і окремі квартири, які займали власники згаданих закладів.

У 1913 році на ділянці розміщувались:

• бакалійна крамниця З. Вєрнікова
• галантерейна крамниця “Котляр і Ко”
• готель 2-го класу з заїзджим двором “Майбах”
• торгова точка Курта Мароського по продажу землеробних машин та приладів
• крамниця фарб та олій Масі-Рейзи Мусман
• рибна крамниця Дувана Ройтмана
• тютюнова крамниця Сруля Бронштейна
• чайний трактир Г. Фішера
• торговий дім “Розенберг Я., Гейлер (Геллер) А. і Ко”, який займався постачанням посуду та ламп
• Перукарня С. Лезман

У 1920 – 1930-х роках в задній частині ділянки спорудили адміністративний будинок, у ІІ-й половині ХХ ст. у ньому розміщувалось підприємство електричних мереж виробничого енергетичного об’єднання “Одессаэнерго”. Згідно знімку “Luftwaffe” у подвір’ї був розбитий сквер.

За часів Другої світової війни ділянка потрапила під авіаудар, не виключено, що за даною адресою могла бути розташована деяка державна установа – бомбардування Одеси було точковим. Вірогідно на ділянку було скинуто декілька бомб, постраждали всі її будівлі. Особливо сильні руйнування були у східного фасадного будинку, причому була зруйнована і частина суміжного будинку Ланг № 86. Також постраждав і задній флігель на ділянці № 90.

На знімку “Luftwaffe” будинок 1893 року виглядає не повністю зруйнованим – зовнішні стіни збереглись, але були зруйновані перекриття і можливо, що будинок можна було відновити. Але після війни на ділянці № 88 всі споруди окрім заднього флігеля були розібрані, також був розібраний і фасадний будинок № 86. Приблизно у середині 1950-х років на ділянках № 86 та № 88 був споруджений п’ятиповерховий житловий будинок кий отримав незвичне планування з звуженням на ділянці № 86, яке було обумовлено тим, що на даній ділянці бічні флігелі обмежували місце вільне для фронтальній забудови.  Бічні флігелі зберегли ізольованість обох ділянок і таким чином у будинку було влаштовано окремі проїзди до кожної з ділянок. Брами нового будинку прикрашають зірки, таким чином вірогідно будинок споруджувався для родин військових.

Будинок до руйнування.

Будинок після руйнування