Одеса. Флігель Б. М. Іоллоса (1891 р.)

Флігель Б. М. Іоллоса, отримання планів і дозволу: В. Рейніш, нагляд за будівництвом: Й. І. Зелінський, 1891 р., Базарна вул., 54

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/26072011/uk
Стиль: історизм (неоренесанс).

Відомі власники:

• 1898 (та раніше) – 1910 р. – Бенціон (Борис) Маркович Іоллос;
• 1910 р. – до революції –  Соломон Бенціонович Іолос.

За даними В.А. Пилявського до авторства архітектора Г.К. Шеврембрандта відноситься будинок Л. Гарсбей за адресою Базарна вул., 60, але насправді на даній ділянці вже немає жодного історичного будинку. За даними Сергія Котелко у архівних джерелах вказана адреса, що відповідає нинішньому номеру 70, причому вказується, що було споруджено триповерховий флігель для Гербста. Таким чином справжній флігель було розташовано не по вказаній у довіднику В.А. Пилявського адресі, а у сусідньому кварталі.

На ділянці №54, яка наприкінці ХІХ ст. належала єврею Бенціону Марковичу Іоллосу розташований цілий ряд флігелів, що належать до різних років побудови. Головний будинок був виконаний у ІІ-й або ІІІ-й чтверті ХІХ ст., лівий флігель вірогідно було прибудовано дещо пізніше, хоча могли мати місце пізніші перебудови, правий окремий флігель було побудовано наприкінці ХІХ ст., а задній – на початку ХХ ст. Правий флігель, який, хоча і має незначні розміри, однак виглядає достатньо солідно та мальовниче. Що стосується дати побудови, то завдяки вказівкам місцевих жителів її вдалося встановити достатньо точно. Дата будівництва флігеля розташована під фронтоном, це 1891-й рік. За оздобленням флігель має риси центральноєвропейської архітектури, причому парні вікна у єдиній рамі у Одесі не зустрічаються. За первісною думкою автору цього блогу даний флігель міг бути споруджений архітектором Г.К. Шеврембрандтом, який через два роки спорудив у сусідньому кварталі згаданий флігель Гербста. Проекти Г.К. Шеврембрандта вирізнялися оригінальним і яскравим стилем виконання і містили деякі специфічні прийоми притаманні саме європейській архітектурі.

Однак у Одесі існував ще один архітектор, який працював у схожому стилі – Пауль Ульрихович Клейн.  Незначна кількість його будівель вказана у переліку пам’яток архітектури, але у місті існують цілий ряд неатрибутованих будинків, що носить характерні риси його творчості. Архітектор П.У. Клейн неодноразово використовував іонічні пілястри у облямуванні вікон, та об’єднання вікон спільним сандріком. Також певні риси будинку були притамані архітектору Ц.Є. Зелінському, який у той час спорудив декілька будинків у навколишніх кварталах.

Флігель Іоллоса розташований так, що передбачав прибудову тільки з дального боку подвір’я, а торець спрямований у бік головного будинку має ліпне оздоблення і одноразово є найвиразнішим фасадом флігеля. Особливістю цього фасаду є здвоєні вікна, які були популярні переважно у Австрійській імперії наприкінці ХІХ ст. В таких вікнах роль простінку виконувала товста вертикальна перекладина рами, цей прийом сприяв не тільки покращенню інсоляції, але і збагачував фасади у декоративному плані. Хоча такий прийом був достатньо прогресивним для свого часу, але в Російській імперії майже не використовувався. Вікна другого поверху також обрамлені пілястрами іонічного ордеру, причому у простінках вікон головного фасаду також присутні пілястри. У цілому декор має не класицистичну, а ренесансну спрямованість з відсиланням до італійського відродження. Ніжні вікна мали звичайні розміри і були прикрашені віяльними сандриками з діамантовими замками. До того ж перший поверх також вкритий стрічкастим рустом. Головний фасад розташований у напрямі протилежного флігеля і вінчається напівкруглим фронтоном, під яким розташована дата будівництва.  Будинок має два поверхи і житловий підвал, який освітлюється за допомогою вікон у приямку, що проходить по периметру флігеля. У приямку також влаштований вхід у квартиру напівпідвалу. З боку головного фасаду розташовані двері, які ведуть до квартири першого поверху. Через приямок до дверей перекинуті металеві сходи, які виконані достатньо майстерно. Входи до квартири на другому поверсі розташовані з боку під’їзду флігеля 1911-го року, однак цілком можливо, що первісно житловий флігель 1891 р. був особняком у якому жив сам Іолос, і мав лише один вхід, що розташований з боку подвір’я, а вже пізніше після будівництва у 1911-му році триповерхового флігеля у другому поверсі була влаштована ще одна квартира, вхід до якої влаштували у під’їзді новозбудованого флігеля.

В майданчик єдиного балкону другого поверху вбудована огорожа, яка містить лементи доби модерну. За даними старожилів огорожа була виготовлена власником квартири за радянських часів, але форма елементів дозволяє зробити висновок, що власник квартири лише зібрав її з наявних елементів дореволюційного походження. Такі елементи могли прикрашати сам балкон будинку, огорожу сходів або приямку. Теоретично елементи могли бути перенесені і з деякого іншого будинку. Однак навряд чи за радянських часів були кимось виготовлені з металу ці модернові прикраси, нинішнє безсистемне розташування елементів говорить про те, що той хто робив огорожу мав у наявності ці елементи, але не знав як їх застосувати. По меншій мірі таке використання елементів дозволило їм не загубитися, таким чином вони також доступні доля огляду відвідувачів.

У 1911 а можливо і у 1912 році у однієї з будівель ділянки жив статський радник Євген Петрович Логинов, який переїхав з власного будинку на Великій Арнаутській вул., 49, який він незабаром продав, а у 1912 або 1913 році переїхав у будинок В.І. Афанасьєва на Канатній вул., 62. Євген Логинов працював у Одеській єпархії, а власне працював викладачем історії у Одеській семинарії на Канатній вул., 99 та деяких інших закладах.

Після революції квартири у флігелях були поділені на комунальні, на кожному поверсі було влаштовано по три квартири замість однієї.

Нині флігель знаходиться не у дуже доброму стані, тинькування, яке вірогідно не реставрувалося більше ста років вже дихає на ладан, деякі вікна другого поверху закладені (добре хоч, що автентичні рами збережені). Власник однієї з квартир першого поверху здійснив прибудову приміщення, замінив автентичні вікна на пластикові, зруйнував простінки торцевих вікон першого поверху.

Флігель є одним з небагатьох прикладів гарно виконаних дворових споруд, які не поступаються за оздобленням багатьом будинкам розташованим на червоній лінії вулиці. Цікава також “острівне” розташуванню флігеля на подвір’ї, а також великій рівень інсоляції, за яким будинок далеко попередив тогочасні житлові споруди у Одесі, причому це було досягнуто у тому числі і у результаті використання здвоєних вікон, що було притаманно переважно центральноєвропейській архітектурі.

Загальний вигляд подвір’я.

Дата під фронтоном.

Огорожа, що вбудована у майданчик балкону. За даними старожилів виготовлена власником квартири за радянських часів, але форма елементів дозволяє зробити висновок, що власник квартири лише зібрав її з наявних елементів дореволюційного походження.

Джерела:

• Валентин Александрович Пилявский. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. Справочник, 2-е издание. Одесса:Optimum, 2010. ISBN — 276 с. — 978-966-344-377-5
• Довідники “Вся Одесса” за різні роки.