Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будинок О. Шнеля, типографія Ю. Фесенка (1841 р., 1893 р., 1899 р., 1905 р., 1914 р.)

Posted by Antique на Четвер, 24 Грудня 2020 р. (23:36)

Будинок Олександра Шнеля, арх. І. С. Козлов, 1841 р. Нова фасадна стіна для типографії Юхима Фесенка, арх. Л. Ф. Прокопович, 1893 р. Надбудова третього поверху дворового флігеля, арх. О. Й. Бернардацці, 1899 р. Надбудова третього поверху дворового флігеля, 1905 р. Будівельні роботи (ймовірно надбудова третього поверху фасадного будинку) 1914 р., Рішельєвська вул., 49

будинок на карті
стиль: псевдоросійський (1-2 поверхи) / неовізантійський(3-й поверх)
Статус: колишня пам’ятка архітектури місцевого значення. Не внесена до рєєстру у 2008 році і втратила охоронний статус

Первісно я опублікував даний текст спеціально для висвітлення проблем будинку у мережі Facebook під власним ім’ям, тому якщо даний текст вам траплявся у мережі Facebook, то він походить від одного і того ж автора, тобто від мене: Олега Крепосняка.

Олександру Шнелю належало принаймні дві ділянці по Рішельєвській, 47 і 49, а може і всі три, що пізніше належали Ноллє. Якщо ділянка № 386, де зараз розташований кінотеатр, була придбана у міста, а ділянка № 387 за сучасною адресою Рішельєвська, 49 була придбана у приватної особи – можливо у одеського міщанина Йоськи Альберта, якому ця ділянка була надана містом під забудову у 1824 році. Враховуючи те, що місто надавала ділянки за умовою забудови її за кілька років тут, ще до придбання ділянки Шнелем повинна була бути споруда. Не виключено, що перший поверх будинку має біль старе походження, адже у ті часи надбудови часто подавалися як нове будівництво, а точніше у обох випадках йшлося лише про затвердження фасаду без вказування нової і старої частин, якщо такі були.У 1841 році було затверджено фасад будинку Шнеля на ділянці № 387, який мав характерні для творчості І. С. Козлова полиці під вікнами.


ДАОО, ф. 59, оп. 2, д. 565, С. 37 (фрагмент плану будинку О. Шнеля з підписом І. С. Козлова)

Також характерним для того часу було влаштування кріповки по фасаду брами. У цілому ж будинок відноситься до масової бюджетної архітектури, яка займала пануюче положення у місті. Вже пізніше, у щоденнику його пізнього власника – Юхима Фесенка стало відомо, що це була будівля хлібного складу.Нагляд за вірністю виконання фасаду було покладено на Камбіаджо, як на архітектора І-ї частини міста.У II-й половині ХІХ ст. власниками ділянок Шнеля стала родина Ноллє, яка проживала у будинку на Рішельєвській, 47 (місце № 386). Будинок на ділянці № 387 наприкінці ХІХ ст. практично не використовувався, у оренді можливо не був. Коли друкар чернігівський козак Юхим Фесенко був примушений шукати нове приміщення під оренду друкарні, то випадково виявив, що даний будинок якраз не лише може бути наданий у оренду, а взагалі проданий. У самому будинку у той час лише продавали квас.У 1893 році Фесенко вирішив надати будівлі виразного вигляду, причому зробив це нетрадиційним для Одеси чином – замовив оздоблення у псевдоросійському стилі, адже у Одесі він використовувався тільки при влаштуванні церковних або благодійних споруд. У ті часи цей стиль тактувався у якості стилю Русі – стилю народу. Враховуючи те, що Фесенко займався друком релігійних зображень, ікон, яки могли собі дозволити і прості люди, то вибір стилю стає зрозумілим. Таким чином цей будинок став єдиною спорудою, що була виконана на приватне замовлення у псевдоросійському стилі. Фесенко серед двох архітекторів, що працювали у цьому стилі – Дмитренко і Прокоповичем вибрав саме Прокоповича, якій є автором багатьох храмів у місті. Якщо порівняти фасад затверджений у 1841 році і наявний фасад можна помітити, що при незмінній довжині фасаду у будинку стало менше на одну віконну вісь – таким чином фасадну стіну було перекладено. Перший поверх оздоблений діамантовим рустом, що дещо нагадує Грановиту палату у Кремлі, що була споруджена у XV ст. Другий поверх виконано у стилі візерунчатості XVIII ст., архітектура якого містила елементи маньєризму та бароко.

Невідомо коли саме з’явилися дворові флігелі, що були з’єднані у вигляді літери ‘Г’ (або це єдиний флігель). У 1899 році один з флігелів було надбудовано за проектом відомого архітектора О. Й. Бернардацці, а у 1905 році надбудований інший флігель (або за якихось обставин був надбудований флігель, що планувалося надбудувати у 1899 році).

Фрагмент реклами друкарні кінця 1900-х — початку 1910-х років, коли флігель або флігелі були надбудовані третім поверхом

Ще у 1913 році будинок друкарні мав лише два поверхи, але згодом був надбудований третій поверх у зовсім іншому – неовізантійському стилі, який тим не менш не дисонує з первісною частиною споруди. Можливо це сталося у 1914 році, коли Фесенко збирався здійснити деякі будівельні роботи.

Даний знімок фіксує реконструкцію 1913 року під Великий Рішельєвський театр. Спільно з тим у правого краю кадру видно фронтон другого поверху типографії Фесенка, тобто фасадний будинок станом на 1913 рік був ще двоповерховим.
Знімок 1914—1919 років, з вивісками типографії Фесенка, де будівля вже має три поверхи. Тобто будівля була надбудована саме цей період і найбільш ймовірно, що у 1914 році, коли перед типографією повинні були розмістити будматеріали для якихось будівельних робіт

Після встановлення радянської влади друкарня продовжувала працювати, але уже у якості 3-ї держтиполітографії ім. Троцького Одесполіграфу, а потім “ім. Троцького” прибрали з назви. У 1930-х та 1950-х роках це 2-а типолітографія, за свідченнями працівників у 1960-х роках у будинку спочатку знаходилася фабрика кольорового друку, а потім книжкова фабрика. У 1970-х роках це вже Міська типографія Облполіграфпрому. Після встановлення незалежності України типографію зачинили і більше будівля ніяк не використовується. За останніми відомостями її спільно із суміжною будівлею кінотеатру збираються знести для будівництва багатоповерхівки.

12.12.2020 був проведений мітинг із збереження будівель друкарні і кінотеатру.

2011 р.
Вікна другого поверху. Псевдоросійський стиль
Тридільні вікна під фронтонами, неовізантійський стиль

Джерела:

  • ДАОО, ф. 59, оп. 2, д. 565, С. 37
  • Довідники Вісковського на 1875 і 1884 роки
  • Довідники вся Одеса на 1899 — 1930 роки
  • Телефоні довідники 1930-х — 1980-х років

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s