Одеса. Житловий будинок (І-а третина ХХ ст.)
Posted by Antique на Середа, 12 Червня 2019 р. (19:13)
Житловий будинок, І-а третина ХХ ст., просп. Шевченка, 30
Будинок на карті
Стиль: неокласицизм
Статус: знищено для нової забудови
Документальних відомостей про споруду немає. Дана ділянка Малого Фонтану, як і деякі інші ділянки виходила на Французький бульвар і також на Ново-Аркадійську дорогу (зараз проспект Шевченка). З боку дороги практично не було забудови, а сама дорога слугувала скоріше тильним проїздом між задніми частинами ділянок.
Певний розвиток надало влаштування по Ново-Аркадійській дорозі трамвайного маршруту № 25 з центра до Аркадії, а у районі Шампанського провулку з’явилася психіатрична лікарня доктора медицини А. Г. Богрова (адреса все одне була по Французькому бульвару).
Приблизно у 1910-х або навіть у 1920-х з’явився двоповерховий особняк, що знаходився у глибині кварталу. Вірогідно таке непомітне розташування і обумовило збереженість будівлі до наших часів. Цілком не ясно, який проїзд первісно був основним, шлях до будинку міг знаходитися і з боку Французького бульвару, але достатньо урочистий фасад з боку Аркадійської вказує на те, що могла існувати дорога і з боку Ново-Аркадійської. станом на 1940-і роки існував только проїзд з боку Школи Сліпих (Французький бульв., 44).
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. ділянка належала греку Матвію Миколайовичу Маврокордато, який був заможнім купцем та меценатом. Він мешкав на Грецькій вул., 25, а на Малому Фонтані була розташована власна дача у стилі історизму. Також південна частина ділянки у рамках благодійності була віддана під Школу сліпих (під покровительством імператриці Марії Федорівни). Таким чином ділянка Маврокордато мала площу 5 десятин 789 кв. саж. (тобто 5,82 гектара). З приходом радянської влади майно було націоналізовано, але на плані міста 1924 року ділянка вказана за деяким Гепнером. Не виключено, що вона могла орендуватися певний час. Однак, скоріш за все із згортанням НЕПу ділянка приєднана до сусіднього Міського санаторію.
Щодо приналежності будинку по просп. Шевченко. 30. то він міг бути побудований і для іншого власника, якщо Маврокордато розпродав тильну частину ділянки під індивідуальну забудову, міг належати комусь з родичів, або навіть бути споруджений за радянських часів у добу НЕПу, коли у місті практикувалося будівництво приватними особами та кооперативне будівництво, наприклад для вищезгаданого Гепнера. Відомостей у Обласному Архіві про будинок не вдалося знайти, Аркадійська дорога у контексті приватної забудови у назвах справ у 1926 – 1930 роках не фігурує.
Згідно знімку Luftwaffe будинок знаходився на дуже великій окремій ділянці по Ново-Аркадійській, де були висаджені фруктові дерева (тобто сад), але основний проїзд був влаштований прямо через сад до школи сліпих, таким чином сад і скоріше за все і сам будинок відносилися до школи сліпих (автору невідомо, який заклад розміщувався у будівлях школи у 1930-х роках).
Збереглися знімки 1950-х – 1970-х років, на яких потрапив даний будинок, якій мав практично такий же самий вигляд, але прибудинкова територія була огороджена низьким дерев’яним парканом.
У другій половині ХХ ст. навколишня місцевість поступово розбудовувалась, поряд були споруджені Льодовий каток (нині Палац спорту), спорткомплекс “Олімпієць”, у 1900-х з північного боку був споруджений багатоповерховий житловий будинок для заможних осіб. Враховуючи таке жваве будівництво, будинок міг потрапити під зніс, але можливо ділянка, знаходилась споруда була відомчою.
Але наприкінці 2018 року син однієї з колишніх мешканок будинку отримав ділянку у оренду, а влітку 2019 і містобудівні умови для спорудження на місті цього прекрасного витвору минулого чергової багатоповерхівки.
Будинок має дуже невеликі розміри, скоріш за все він первісно призначався лише для однієї родини. Архітектура споруди притаманна 1910-м – 1920-х роках, коли у індивідуальному будівництві набули поширення функціоналістичні та ретроспективні тенденції, споруда одночасно має схожість з особняками селища Самопоміч (4 – 5 станції Середнього Фонтану, 1912 – 1916 рр.), та такими будинками, як будинок М. С. Сіміновського (Базарна, 96, 1927 р.). Принаймні неокласичний фронтон у таких формах був популярним дані два десятиліття. Композиція будинку асиметрична, у лівого краю влаштована кріповка з неокласичним фронтоном та тридільними вікнами. На першому поверсі під балконом влаштовано аркове тридільне вікно, вхід до споруди у південному торці.
У технічному плані споруда виконана зразкова, камінь дуже добре відшліфований, у тонких простінках використовувана цегла дореволюційної якості.
За стильовими особливостями будинок нагадує твори архітектора Ф. А. Троупянського, Р. А. Радбіля, але не виключено, що автором міг бути дехто інший, а якщо будівництво відбувалося на початку 1920-х то автором міг будь який інженер. Дослідник Сергій Котелко має відомості про зв’язок даного будинку з підрядником Ф. Й. Гайдуковим, та навіть можливою участю архітектора Ю. М. Дмитренко, але наявна споруда не має нічого спільного з атрибутованими будинками Дмитренка.
Джерела:
- Виявлення Сергієм Котелко розташування споруди (до того були відоми лише знімки без конкретної прив’язки)
- Активистский гешефт: лидер «Одесской Самообороны» пристроит к «Олимпийцу» высотку (11.06.2019). Сайт: “Думская.нэт”

План “Одеси”, 1917 р. видавництва книжкового магазина “Труд”

План “Одеси”, 1926 р. адресної книги “Вся Одесса”.

Знімок “Luftwaffe” від 7.08.1944. Будинок розташовувався на великій садовій ділянці і мав основний проїзд з боку школи сліпих. Не виключено, що школа продовжувала існувати і у радянські часи, а сад з будинком також відносилися до неї.

Ліцензія CC-BY-SA, джерело: © OpenStreetMap contributors
g

Приблизно у 1970-і прибудинкова територія була огороджена низьким дерев’яним забором

Тонкі віконні простінки зроблені з достатньо якісної цегли дореволюційної якості
exploreITA said
дуже цікаво, велике дякую.