Одеса. Житловий флігель Ш. А. Лемберка (1911 р.)

Житловий флігель Шоіля Абрамовича Лемберка, арх. Ф.Е. Кюнер, 1911 р., вул. Велика Арнаутська, 109
Будинок на мапі
Стиль: безстильовий.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1908-1909 рр. – Михайло Панченко
• 1908-1909 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – Шоіль Абрамович Лемберк

На межі ХІХ та ХХ століть вузька ділянка під № 109 належала Михайлу Панченко, тоді на ній був розташований маленький двоповерховий будинок – особняк. У 1909 році або роком раніше ділянку придбав єврей Шоіль Абрамович Лемберк. Згідно довіднику В. А. Пилявського у 1911 році за даною адресою на замовлення Ш. Абрамович було споруджено флігель архітектором Ф. Е. Кюнером. Замість прізвища власника ділянки помилково вказано його по-батькові, подібні помилки характерні для даного довідника.

Власник ділянки Ш. А. Лемберк проживав на ній, у його квартиру було проведено телефону лінію з номером 11-99.

Ділянка є дуже вузькою, але флігель незважаючи на компактні розміри має чотири поверхи і розрахований на сім квартир. Споруда є бюджетною, штукатурка нанесена дуже погано, та й у цілому якість споруди є не дуже доброю. Для півдня міста така якість була звичайною, нині практично всі фасади триповерхових будинків є облізлими.

У плані флігель наближений до квадрату, він розташований у середині ділянки, завдяки чому утворює два подвір’я. Скрізь будинок влаштований проїзд до другого подвір’я, що можливо обумовлено надаванням можливості проїзду пожежників. Розташування будинку є не дуже оптімальним, якщо архітектор обов’язково бажав влаштувати на задньому фасаді вікна, то відступ від задньої межі ділянки можна було зробити набагато меншім. Також можна було взагалі обійтися без відступу розташував флігель уздовж довгої та задньої частини ділянок, як то робилося звичайно. У такому випадку у будинку можна було влаштувати вісім квартир, а не сім. Сусідній флігель на ділянці № 107 якраз розташований уздовж бічної частини ділянки.

Можливо, що власнику було обов’язково потрібно друге подвір’я, де він міг розмістити склад або майстерню. Завдяки великій глибині флігелю у ньому був влаштований світловий колодязь, у якості якого була вдало використана типова ніша у торцевому брандмауері. Навпроти світлового колодязя був влаштований вхід до будинку. Стеля проїзду вкрита очеретом, що є застарілою але дуже дешевою технологією.

Парадний фасад будинку без оздоблень, лише вікна прикрашає лиштва та між поверхами розташовані карнизи. На першому поверсі і по правому краю будинку видні залишки лізен, можливо вони були розташовані і всередині фасаду на 2-4 поверхах. Однак на тлі простого фасаду увагу притягують огорожі балконів з трикутними вставками, що є стилізацією під єгипетське мистецтво. Подібні огорожі, але дещо іншої форми зустрічаються у будинках архітектора Л. М. Чернігова (наприклад флігель М. Л. Сіркіса), а пізніше у Ф. А. Троупянського та М. А. Шелковського. Також на вул. Лейтенанта Шмідта, 17 існує флігель з повністю автентичною огорожею.

Вірогідно будинок має лише один під’їзд – для службових під’їздів міста дуже мало. Під’їзд як, то звичайно для вузьких ділянок освітлюється ліхтарем на даху. Світлова шахта між маршами є дуже малою, а на нижній поверсі убла зроблена прибудова і таким чином інсоляція під’їзду є дуже поганою. Однак у під’їзді встановлені мармурові сходинки, огорожа сходів має виразний дизайн, хоча дана огорожа у стилі неоготики є типовою і мала широке поширення. Єдині автентичні двері квартири у будинку збереглися лише на останньому поверсі, на третьому поверсі також є двостулкові двері, але вірогідно це міжкімнатні двері. За радянських часів, коли у будинку були влаштовані комуни вірогідно було встановлено додаткові входи до квартир – нині на майданчиках є входи до трьох – чотирьох квартир.

Таким чином будинок призначався для середнього класу – якщо будинок і був простим ззовні, але мав приємний інтер’єр під’їзду і можливо добре оздоблені квартири, у деякі з них було проведено телефоні лінії.. Низька ж якість виконання була би не помітною у перші десятиліття.

Деякі заклади, що були розташовані у будівлях ділянки у 1913 році:

• Пункт з продажу фарб, гасу та нафти Зельмана Красіловського
• Графічна майстерня Е. Б. Шліка  (тел. 51-12)
• білошвейна майстерня Михайло Лабріса (займалася також продажем білизни)

Деякі жителі ділянки у 1913 році:

• Шоіль Абрамович Лемберк
• Г. М. Розенцвейг, який був власником крамниці щіткових виробів у будинку на вул. Великій Арнаутській, 93
• І. С. Халанай (тел. 44-60)
• І. М. Цибуля, який був власником крамниці галантерейних виробів у будинку на вул. Великій Арнаутській, 111
• Мордко Лейбович Шварцман

Вірогідно, що фасадний будинок на початку ХХ ст. також було реконструйовано, по меншій мірі була встановлена нова огорожа балкону, але невідомо, коли саме така реконструкція була зроблено і хто її автор.

Задній фасад. Вид з другого подвір’я.

Задній фасад. Вид з другого подвір’я. Довгий балкони встановлений за радянських часів (можливо 1920-і рр.).

Вид на проїзд у бік тилу ділянки. Ліворуч перед світловим колодязем розташований вхід у під’їзд.

Вид на проїзд у бік вулиці. У далині видно проїзд лицевого будинку.

 

Автентична стеля проїзду з очерету.

Вид на світловий колодязь у бік тилу ділянки.

Вид скрізь світловий колодязь.

 

 

Вестибюль під’їзду.

Світловий ліхтар.

Єдині автентичні вхідні двері.

Двері можливу первісно були міжкімнатними.