Одеса. Будинок П. С. Раллі (1902 р.)

Будинок Петра Степановича Раллі, арх. В. І. Зуєв, 1902 р. Будівництво нового флігелю, ймовірно 1950-і рр. Ремонт та реконструкція частки приміщень для філії “Укргазбанку”, арх. М. Г. Повстанюк, А. В. Пляцун, інж. В. О. Катунцевська, 2006 – 2007 рр., Пушкінська вул., 7

Текст нарису надається на умовах ліцензії: CC-BY-SA.
Будинок на мапі
Стиль: еклектика з елементами модерну.

Ділянка вже у 1898 році належала Петру Степановичу Раллі (1851 — 1911), у 1901 році площа ділянки становила 360 кв. саж. У 1902 роцы був затверджений проект чотириповерхового прибуткового будинку для ділянки на Пушкінській вул., 7. Будинок був достатньо коштовним — до часу його спорудження П. С. Раллі був головою правління Одеського облікового банку, що розташований кварталом нижче. Також Раллі був власником 16503 десятин у Херсонській, Таврійській та Подільській губерніях.

Будинок чотириповерховий з підвалом, первісно складався з чотирьох крил, що утворювали замкнене подвір’я. Фасад будинку виконаний у суміші течій історизму та модерну. Найбільш виразними елементами будинку є трикутний фронтон, балкони, що нагадують балдахіни та вставки з червоної кахлі. У бічних фронтонах розташовані скульптури орлів, на тлі головного фасаду також розташовані різноманітні міфічні істоти. Подібну скульптуру орла інженер Ф. Е. Кюнер використав для прикрашення кутової частини будинку на Коблевській вул., 2 у 1912 році та А. І. Гольцвурм у будинку Ламзакі у 1910 р.

Оздоблення дворових фасадів є також виразним, але спільно з тим є досить схематичним — вікна облямовують дуже об’ємні рамки та профільні стрічки. Також балкони прикрашають картуші із монограмою “ПСР”, що значить Павло Степанович Раллі. У просторому парадному під’їзді влаштовані мармурові сходи з огорожею у стилі історизму.

Заднє крило було майже повністю знищене під час Другої світової війни, на рештках його південної частини після закінчення війни був споруджений новий чотириповерховий флігель. Дана споруда отримала аналогічне оздоблення фасадів, як і автентичний будинок, однак відстань між новими поверхами відповідає післявоєнним радянським стандартам. Сходи будинку виконані з бетону, огорожа сходів є типовою.

П. С. Раллі проживав у своєму іншому прибутковому будинку на вул. Дерибасівській, 9, а у останні роки — у власному маєтку в Браїлові. У лютому 1911 року в Санкт-Петербурзі Петро Степанович Раллі вмирає, відтоді й до Жовтневої революції ділянка перебувала у власності його дружини Катерини Юріївни Раллі та доньки Марії Петрівни Раллі..

У 1913 році у будинку перебувала агентурно-комісійна контора А. Б. Баумштейна, склад якої розміщувався в будинку на вулиці Буніна, 14. Серед інших товарів контора постачала гребені “Coste-Bez Au. Peyrat”, коньяк Д. Д. Сарджева, коньяк «Корона» фірми «О. Сорокович і Ко», парфуми фірми «Jones T. Parfumerie, Paris», сири фірми «Фрю і Морріс», шампанське «Моет і Шандон», щітки та пензлі акційного товариства «Пенсбергер і Ко».

Також у 1913 році у будинку проживали: лікар по лікуванню сифілісу та кожних хвороб Іван Семенович Бернштейн, купець ІІ-ї гільдії Л. А. Ясиновський, А. Б. Баумштейн, Ан. Єф. Баумштейн, член Одеського товариства торгівлі аптекарськими товарами М. Баумштейн,купець ІІ-ї гільдії Ізраіль-Сруль Аронович Берштейн, працівник банкірської контори братів Куссіс Лев Якович Брайтман (Брейтман), торговець пилососами марки “Санто” Г. І. Діккер, співвласники агентурно-комісійної контори “Авіч і Ізраільсон” купець ІІ-ї гільдії В. Ізраільсон та Давид-Берко Соломонович Ізраільсон, Ревекка Абрамівна Ізраільсон, І. Л. Койфман, І. Н. Парігорі, Амалія Райх, член Одеського відділення Імператорського технічного товариства та Російського транспортного і страхового товариства, інспектор пароплавства, підполковник Володимир Сав. Сафонов.

За радянських часів у будинку були влаштовані комунальні квартири. У роки Другої світової війни заднє крило, що примикало до швейної фабрики ім. Воровського було зруйноване під час бомбування. Після війни залишки південної частини заднього крила були використані при споруджені нового флігеля.

Будинок є однією з найкращих споруд декоративного модерну Одесі, хоча фасади і містять велику кількість історичних елементів.

Флігель. Перший поверх: поч. 1900-х рр. Інші – 1950-і рр.