Одеса. Будинок М. К. Држевецької (1903 р., 1913 р.)

Будинок дворянки Марії Карлівни Држевецької, отримання планів: С. М. Дежар, нагляд: К. М. Попов, 1903 р. Прибудова двох флігелів у один і два поверхи для М. К, Држевецької, арх. В. І. Прохаска, 1913 р.. Зруйнований у 1944 р., 2-й лермонтовський провулок, 2 (гіпотетічна адреса) (доревол. Євангелійський пров., 3)
Колишнє розташування на мапі

1916 р.

Планування у прибережній зони Одесі було не оптимальним завдяки тому, що не враховувалась перспектива розвитку району. Таким чином до деяких ділянок були прокладені складні під’їздні шляхи, розмір деяких ділянок був дуже великий, а форма була не зручною. Особливо гострою була ситуація на Ланжероні у Лермонтовському провулку, де між 2-м Лермонтовським провулком та узбережжям було розміщено декілька довгих та вузьких ділянок. Одна з таких ділянок з кінця ХІХ ст. належала Марії Карлівні Држевецької, яка жила на неї у власному будинку. У квартиру власниці приблизно у 1910-х роках було прокладено телефону лінію 14-54.

Марії Карлівна Држевецька (1846—1933) була сестрою сусідньої домовласниці Олени Карлівни Володкович (у дівоцтві Джевецька), можливо що раніше це була одна ділянка Джевецького, яку потім розподілили на дві у якості спадку.

На ділянці у ХІХ ст. існував деякий будинок, де розташовувалось училище.

У 1903 році під наглядом архітектора К. М. Попова було споруджено двоповерховий будинок Држевецької. Попов був універсальним архітектором, переважно будував не коштовні споруди, але іноді під його наглядом споруджувались справжні перлини Одеси. Також він здійснював нагляд за спорудженням різноманітних дач і особняків, деякі з яких, як то особняк Етти Тауер були дуже приємної архітектури. Прохання на спорудження було подано за адресою Прокудінський пров., 1, але у адресних довідниках, дещо пізніше вказувалась адреса Євангелійський пров., 3.

У 1913 році під наглядом архітектора В. І. Прохаски було прибудовано одноповерховий і двоповерховий флігелі. Невідома конфігурація споруд, але згідно зйомки Luftwaffe на ділянці Джевецької було розташовано декілька корпусів побудованих в притул один до одного а також впритул до будинку Володкович.

Окрім власниці у будинку мешкав священик Михайло Діонісійович Гільфер. У його квартиру було проведено телефон 40-30. Гільфер був скарбничим римо-католицького товариства св. Клімента (Будинок Скуліча, вул. Дерибасівська, 13) і редактором газети “Deutsche Rundschau” (Німецький огляд), що належала товариству св. Клімента. Товариство було засновано у 1907 році для протидії неканонічним віросповіданням (у “Вся Одесса”, 1914 – антидержавним лжевченням). Ймовірно товариство боролося з баптистами, адвентистами та п’ятидесятниками. Газета “Deutsche Rundschau” мала таку ж саму назву, як і відома газета що видавалась у Німеччині (містила політичні, літературні та культурні матеріали).

Слід зазначити, що поблизу вулиці Бєлінського мешкало чимало німців, серед яких найбільш відомим є родини Скведер, Кефер, Рінк-Вагнер, Клейн. На вул. Бєлінського, 11 була розташована Євангелійська лікарня.

У 1920-х роках ділянка, як і деякі суміжні увійшла до складу Лермонтовського санаторію, який був створений на базі приватного санаторію доктора Я. Л. Тріггера (Приморський санаторій). У 1944 році відбувся авіаналіт під час якого були пошкоджений будинок Држевецької і сусідні будівлі. Згодом будинок був розібраний.

Як виглядав будинок Држевецької невідомо, знімки даного району є дуже рідкими. Точне розташування також невідомо. За фотоданими Luftwaffe на ділянках 1-3 було розташовано декілька суміжних будинків. Не можна виключати, що за радянських часів могли бути зроблені прибудови і таким чином впізнати будівлю не уявляється можливим.

Фото Luftwaffe. У верхній половині — будинки Држевецької, у нижній — Володкович

Фото Luftwaffe. Після руйнування.