Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Особняк К. Хотовицького (ХІХ ст., 1910-і рр.)

Posted by Antique на субота, 25 Жовтень 2014 р. (13:25)

Особняк К. Хотовицького, ХІХ ст. Реконструкція для Котляревського, арх. можливо В.І. Прохаска, 1910-і рр., Французький бул., 19
Будинок на мапі
Стиль: історизм / раціональний модерн.

 

Відомі власники ділянки:

  • 1860-і рр. – Енно
  • поч. 1890-х – Мальте
  • раніше 1899 р. – 1911 р. – К. Хотовицький
  • 1911 р. – 1913-19014 рр. – Олександр Андрійович Попов
  • 1913-19014 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – надвірний радник Павло Петрович Котляревський

У 1860-х роках ділянки №19,№21 та №23 були одним цілим і належали деякому Енно. На мапі 1888 року Ділянка була вже поділена декілька частин, однак ділянки №19 та №21 не були розділені. На мапі 1891 року ділянки №19 та №21 були поділені по Французькому бульвару навпіл, а їх задні частини стали окремою ділянкою. За даними Сергія Котелко ділянка №19 належала деякому Мальте, однак на мапі його призвіще вказано на відокремленій частині по провулку. У довіднику “Вся Одесса”, 1899 р. власником ділянки №19 вказаний К. Хотовицький, якому також належав будинок на Військвому узвозі, 13. Вже тоді на ділянці існувала дача, яка мала планування, що було поширеним у Європі. У Одесі за подібним принципом у ХІХ ст. був споруджений особняк Я. Меннера (вул. Бєлінського, 15).

У плані будівля Хотовицького була П-подбная, з глибокими та високими вузькими ризалітами та галереєю на другому поверсі у довгому об’ємі між ризалітами. Ризаліти мали півклуглу форму у передній частині і були прикрашені ризалітами. З боків ризаліти були прикрашені фільонками у вигляді ренесансних арок і лопатками. Над виходом на галерею були влаштовані картуші, а верхню частину ризалітів вінчали трикутні фронтони. На зворотньому фасаді будинку були влаштовані вікна невеликого розміру, що вказує на те, що особняк міг бути споруджений ще у І-й третині ХІХ ст.

Уздовж провулку були споруджені службові флігелі. Той, що розташований ближче до задньої частини ділянки має два поверхи та вежу-мезонін. Він з’єднується з особняком, а фасад першого поверху прикрашає різьблений карниз.

Наприкінці 1900-х років нерухомість Хотовицького переходить до інших власників. Будинок на Військовому узвозі придбав Юлій Карлович Ломєєр, а приблизно у 1911 році ділянку на Французькому бульварі придбав академік Олександр Андрійович Попов, але за даними Сергія Котелко на мапі інженера В.І. Зуєва, що була надрукована у 1914 році дана ділянка перебувала у власності П.П. Котляревського.

О.А. Попов був директором художнього училища ім. Великого князя Володимира Олександровича (Преображенська вул., 14), був членом товариства Південно-Російських художників та членом товариства Красних мистецтв (Преображенська вул., 14). До 1911 року він мешкав на ділянці на Проспекті Гагаріна, 3, а з 1911 року на той же вулиці на ділянці під №6. Обидва будинки не збереглись. Також Попову належала пустопорожня ділянка на Середнефонтанській дорозі.

Павло Петрович Котляревський жив у власному палацу (колишній Сан-Донато) на Садовій вул., 12 (тел. 16-12). Павло Петрович Котляревський був одним з співвласників торгового дому “Д.П. Котляревський і сини”, який займався оптовою торгівлею мануфактурними товарами. Даний торговий дім був одним з самих крупних у Одесі, а Петро Петрович був дуже заможною людиною, яка могла дозволити придбати собі розкішний палац у самому центрі міста на Садовій вулиці, де раніше відбувалися дворянські зібрання. Котляревському належав і прибутковий будинок у провулку Нечипуренка, 14 який здавна належав родині Котляревських, там же була розташована і контора торгового дому.

Павло Котляревський також був головою біржового комітету (Нова біржа, Буніна, 15), членом комітету Торгівлі та мануфактури (там же), членом Товариства боротьби з туберкульозом (Будинок П.С. Юр’євича, Преображенська вул., 38), позаштатним членом Херсонської єпархіальної училищної ради (Дмитріївський єпархіальний дім, Жуковського вул., 38), присяжний по портовим справам, товаришем голови Товариства піклування незаможних та допомоги нужденним (Притулок товариства, Канатна вул., 128), членом Православного місіонерського товариства (Єпархіальна консисторія, Софіївська вул., 7).

На початку ХХ ст. особняк був перебудований, також була влаштована нова огорожа та брама. Спільних рис у перебудованої частини будинку і огорожі не має і складається враження, що огорожа була споруджена іншим архітектором та у інший час ніж перебудова особняку. Однак не виключено, що відсутність сінтезу елеметів була притаманна даному архітектору.  Огорожа ділянки складається з хвилястих кам’яних секцій між стовпів, у секціях вірогідно була встановлена металева огорожа, яка є нині закладеною камінням (або демонтована і замінена на кам’яну).

В центральній частині огорожі була влаштована брама у вигляді урочистих пропілей. Нічого подібного у місті більше не зустрічається. Брама уявляє собою аркаду-тамбур з колонами у простінках обабіч якої влаштовані портали у стилі модернізованого неокласицизму. Така кількість входів не відповідає розмірам ділянки і будинку, однак можна припустити, що між бічними порталами було розташовано спеціальне приміщення, наприклад крамниця або оранжерея. Те що у тамбурі навіть з боків були влаштовані арки може вказувати на те, що ціллю великої кількості арок  було зобеспечення всебічного огляду даного тамбуру.  Аскетичність колон брами та форма верхньої частини опор із зворотньої сторони аркади є дуже схожою на відповідні елементи у оздоблені дачі Фабрицького  у Обсерваторному пров., 13.

Новому власнику не вистачало існуючих приміщень і у 1910-х роках він здійснив реконструкцію, перебудував ліве крило будинку. Замість високого об’єму було влаштовано нове більш низьке крило у формі призми. Така суто функціональна перебудова сприяла погіршенню зовнішнього вигляду споруди. З головного фасаду крило було прикрашено лише тягою з геометричними візерунками, вікна у крилі були широкими. Задня частина крила залишилася не перебудованою із вікнами звичайного розміру. На дах виходять високі труби печей і можливо, що раніше на даху існувала мансарда.

У лівого торця будинку ближче до середини споруди була влаштована компактна сходова клітка. Оздоблення її було виконана у суміші стилів класицизму, бароко та модерну. Двері під’їзду були виконані у стилі раціонального модерну, у самому під’їзді влаштований дерев’яний тамбур. Огорожа сходової клітки виконана у самобутній варіації одного з поширених мотивів тої доби. На другому поверсі влаштований великий майданчик стеля над яким є лучковою та складається з кесонів, її підтримують барокові колони. Таке багате оздоблення зовсім не відповідає аскетичному вигляду даного крила. Освітлюється під’їзд лише одним невеликим вікном у торці будинку, за яким через пару метрів розташований службовий флігель і таким чином сходова клітка перебуває у темряві. Із сходової клітки ведуть декілька дверей до квартир. Невідомо чи таке планування збереглося з часів реконструкції, або є наслідком радянської перебудови. Слід зазначити, що останній власник Попв не мешкав у даному будинку і таким чином він вже у ті часи міг бути прибутковим будинком.

Оздоблення сходової клітки бароковими колонами є дуже схожим на сходову клітку у особняку Єфима Яковича Менделєвича на Маразліївській вул., 28, а геометричні візерунки тяги фасаду нагадують по своїй функціональності балкон будинку Бузні на вул. Пастера того ж архітектора. На другому боці проваулку на дачу Жданової архітектор В.І. Прохаска у 1911 році здійснив реконструкцію дачі Рено і таким чином авторство стосовно особняку Попова цілком не виключено.

У 1913 році на ділянці здійснював роздрібну торгівлю паливом Йосип Розной (мешкав на Отрадній вул., 26). Торгівля могла здійснюватися у флігегі вход до якого міг бути влаштований окремо з боку провулку.

Деякі мешканці ділянки у 1913 р.:

  • генерал-лейтенант Дмитро Миколайович Безрадецький (Тел. 18). Начальник 15-ї пехотної дивізії (Сабанські казарми, Канатна вул., 23), член військово-окружної ради (Військово-окружний суд, Софіївська вул., 19), товарищ голови Новоросійського товариства допомоги нужденним військовим чинам (Палац Шидловського, Приморський бул., 9).
  • Сергій Васильович Вагулін. Працівник Товариства “Н.Л. Шустов з синами” (Мельницька вул., 13).

 Дивовижний особняк П.П. Котляревського, можна вважати епатажним у наслідок суміщення ретроспективної архітектури та раціонального модерну та різнорідного планування. Його модерново-неокласичні інтер’єри вражають майстерністю виконання а паттернова тяга на лівому об’ємі асоціюється із стилем Ар-Деко, який набув популярності у 1930-х роках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела:

Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s