Одеса. Будинок М. Вольфензона (ймовірн. 1870-і рр., ІІ пол. ХХ ст.)

Будинок і флігель М. Вольфензона, ймовірно 1870-і рр. Надбудова флігеля, ІІ-а пол. ХХ ст., пров. Маяковського, 8
Будинок на мапі
Стиль: історизм (необароко).
Статус: пам’ятка історії місцевого значення 483-Од (Рішення Одеського облвиконкому № 652 від 25.12.1984 р. Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.)

Відомі власники ділянки:

• 1890-і рр. – 1901 р. – М. Вольфензон
• 1901 р. – 1911 р. – Август Адольфович Герм
• 1911 р. – вірогідно до Жовтневої революції – спадкоємці Августа Адольфовича Герма

Ймовірно будинок споруждений у 1870-х роках. У лівому дворовому ризаліту головного будинку влаштовані парадні сходи, а у лівому розташовані житлові приміщення. Сходинки виконані з мармуру, що свідчить про високий бюджет споруди, однак огорожа сходів має дуже простий дизайн, який використовувався всю першу половину ХІХ ст., коли металеві вироби були дуже дорогими і їх привозили з інших міст.

Головний фасад оздоблений зі смаком, була використана велика кількість декору. Оздоблення виконано у необарочному стилі, композиція фасаду тричасна, центральна композиція є міцною, по обом бокам від арки на підлогах встановлена пара напівколон коринфського ордеру і пара пілястрів того же ордеру. Утворений портал вінчає бароковий фронтон з кам’яною балюстрадою. Бічні ризаліти оздоблені простіше, кожен прикрашають лише пара пілястрів. Декор вікон змінюється у вертикальному напрямку, найбільш виразними є вікна другого поверху з дуже масивними сандриками. Вікна третього поверху є прямокутними, а вікна 1-2 поверхів мають лучкові отвори. Вірогідно третій поверх був надбудований і вікна перших двох поверхів зберегли первісну форму. Така відмінність форми вікон є дуже непомітною у наслідок сильних вертикальних членувань.

У задній частині подвір’я по центру був споруджений одноповерховий флігель з підвалом, фасад якого прикрашають такі сандрики, як і на другому поверсі головного будинку. Вочевидь дана споруда не була службовим флігелем, можливо це був особняк власника, будівля контори, або приватна лікарня. У ІІ-й половині ХХ ст. (за радянських часів) будинок був надбудований другим поверхом. Кути нового поверху були прикрашені рустом подібно оздобленню автентичної частини флігелю. У сходовій клітці були встановлені бетоні сходи із зварною огорожею, натомість стелю було оздоблено непоганою падугою.

Десятиліттям пізніше до головного будинку були прибудовані дуже прості нові триповерхові флігелі.

На межі століть у одній з квартир будинку проживав інженер-механік Давід Якович Люльки, який був власником заводу білої жесті на Болгарській вул., 71-73.

У 1901 році ділянку придбав Август Герм, після його смерті у 1910-х ділянка залишається у власності спадкоємців.

Наприкінці 1900-х років на ділянку переїхала поліклініка ортопедичної хірургії доктора Соломона Володимировича Кофмана, який працював у Єврейській лікарні. У 1903 році лікарня розміщувалась у Будинку Я. Скульського на Преображенській вул., 82, а у 1907 році у будинку Л. Кауфмана на Тираспольській вул., 13. Поліклініка залишалася у будинку Герма до Першої світової війни, а можливо і до Жовтневої революції.

Будинок є пам’яткою історії місцевого значення завдяки тому, що у ньому жив у 1874 – 1894 рр. історик-візантолог Ф.І. Успенський.

У 1990-х або 2000-х роках праворуч від арки проїзду над тримачем прапору один з жителів будинку розмістив таблицю “дом трезвеников” (дім тверезих). У словы “трезвенников” забута одна літера “н”. За деякими даними таким чином він хотів позбутися пияцтва, але спроба виявилася невдалою.

“Вся Одесса”, 1910 р.

Забавна таблиця “Дом трезвеников…” виготовлена у сучасні часи.