Одеса. Будинок М. К. Ільмінської (1831 р., 1878 р., 1881 р., 1891 р.)

Будинок і склад полковника у відставці Корбе, арх. Ф. К. Боффо, 1831 р. Перебудова частини 2,5-поверхового складу у житлове приміщення, влаштування входу у підвал без відступів, розширення всіх вікон і дверей для італійсько–підданного Серафімо Алімонда, нагляд: Й. М. Колович, 1878 р. Перебудова 2.5-поверхового складу в житлові приміщення для дворянки Тетяни Логінівни Леонард, арх. Яворський, 1881 р. Перебудова для Марії Костянтинівни Ільмінської, нагляд: І. К. Кучевський, 1891—? рр., Дворянська вул., 21

Будинок на мапі
Стиль: історизм.
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення номер 214-Од та історії місцевого значення (Рішення Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 р. Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.)
Джерела: довідник В.І. Тимофієнка.

Відомі власники ділянки:

• 1874 р. – Рафалович
• 1883 р. – Леонард
• 1884 – Ільмінська
• 1890-і рр. – до Жовтневої революції – дружина надвірного радника Марія Костянтинівна Ільмінська

У 1831 році був затверджений фасад будинку і складу полковника у відставці Корбе. Від архівної справи був відокремлений лист з планом поверху, не виключено, що у оригінальній справі залишилось креслення фасаду. Таким чином потрібні додаткові дослідження, щоб встановити, як виглядав фасад.

Будинок зазнав чимало перебудов.  У середнині 1870-х років ділянка належала Рафаловичу і тоді була об’єднана з суміжною кутовою ділянкою. Наприкінці 1870-х років ділянка належала відомому колекціонеру Серафімо Алімондо, якого згадував Олександр Дерибас.

Що є дивним: у 1878 році для Алімондо був затверджений проект перебудови 2,5-поверхового складу і будівництва 1,5-поверхового будинку. Тобто можливо фасадна будівля у той час могла бути знесена і замість неї споруджений новий будинок, а склад, який був у правого краю ділянки так і залишився цілим.

Станом на 1881 рік ділянки знову були роз’єднані. У 1881 році під наглядом інженера Яворського на обох ділянках відбулись будівельні роботи. Якщо на кутовій ділянці був споруджений о

Не зовсім зрозуміло хто є автором нового фасаду будинку, у 1891 році маловідомий інженер Кучевський здійснював деякі будівельні праці на ділянці на замовлення Марії Ільмінської, але у тімпані правого фронтону розташований картуш з монограмою АТ, яка вочевидь Ільмінської не належала, а вона була останньою власницею даної ділянки. Таким чином даного автором фасаду міг бути не Кучевський, хоча не можна виключати що архітектор здійснив певні переробки у оздобленні будинку і схоже, що саме він є автором високих дверей лівого під’їзду. Можливо монограма АТ або ТА належала Алімондо.

Фасад будинку асиметричний, ближче до лівої частини будинку влаштований ризаліт з аттиком, аркою проїзду і портиком з подвійних коринфських колон на другому поверсі. У правого краю будинку влаштований більш широкий ризаліт з трикутним фронтоном з монограмою і  порталом з трьох пар коринфських колон. Цілком не виключено, що така асиметрична композиція була розрахована на придбання сусідньої ділянки №23, де могло бути влаштовано крило будинку, яке надало би симетрію композиції. Сандрики будинку є дуже важкими і широкими, верхню частину сандриків прикрашає раковина.

На вулиці Ніжинській, 18 у ІІ-й половині ХІХ ст. аналогичним чином було обєднано будинки, що наприкінці ХІХ ст. належали Андрію Михайловичу Ріхтеру, асиметрична композиція, та набір декоративних елементів є дещо подібним до будинку Ільмінської, але саме копій елементів не знайшлось. Цілком не виключено, що реконструкція обох будинків належить до руки одного автора.

Монограма АТ належить невідомому власнику.