Одеса. Будинок С. Бродського на Пушкінській вулиці (І пол. ХІХ ст., 1887 р., 1896 р.)

Будинок С. Бродського, І-а пол. ХІХ ст. Реконструкція, гр. інж. В.О. Сгібнєв, 1887 р., реконструкція під готель Готель ”Біржа”, арх. В.М. Кабіольський., 1896 р., Пушкінська вул., 14 / Буніна вул., 16
Будинок на мапі
Стиль: історизм (з елементами італійського ренесансу).
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення 57-Од (Рішення Одеського облвиконкому № 480 від 15.08.1985р.; Наказ МКТ України від 27.08.2007 р. № 983/0/16-07).
Дані: довідник В.І. Тимофієнко, довідник В.А. Пилявського.

Відомі власникі ділянки:

• 1880-і рр. – С. Бродський
  кін. ХІХ ст. – до Жовтневої революції – Дмитро Іванович Діалегмено

Первісно будинок мав два поверхи та галереї. У 1887 році за проектом маловідомого інженера В.О. Сгібнева будинок був надбудований третім поверхом і передекорований.

У 1894 році  навпроти на Пушкінській вул., 17 за проектом В.І. Прохаски та О.Й. Бернардацці почалося спорудження нового будинку біржі, яке закінчилося у 1898 році. Будівля була дуже вишуканою і навколишні квартали швидко стали престижними. Вже у 1896 році будинок на Пушкінській вул., 14 був перебудована під готель на 80 номерів під назвою “Біржа”, автором перебудови був архітектор В.М. Кабіольський. Можливо власником будинку у той час був грек Дмитро Іванович Діалегмено, який володів даною ділянкою раніше 1899 року і до самої революції. Діалегмено був крупним домовласником, мешкав у старому будинку у провулку Нахимова, 8. Діалегмено був власником будинків на Тиаспольській вул., 35, Жуковського, 24, Єлісаветинській вул., 7, вул. Пастера, 44, дачі на Великому Фонтані.

У будинку мешкав син Микола Дмитрович Діалегмено, який працював управляючим контори фабрики Пасхалі Г. Георгіаді. Сам грек Георгіаді також мешкав у даному будинку, фабрика розміщувалась на вул. Отамана Головатого, 25, а контора на вул. Буніна, 27. На фабриці виробляли тахінну олію та халву.

Готель “Біржа” выдносився до І-го класу і можливо займав весь будинок, адреса готелю вказується по вулиці Пушкінської і майже вісі жителі вказані у довіднику “Вся Одеса” саме за даною адресою. За свідченням Дмитра Шаматажі під’їзд у будинку розташований біля арки проїзду, огорожа у ньому дуже проста і нині даний під’їзд є єдиним у всьому будинку. Однак згідно рисунку вхід до готелю був розташований у кутовій частині (нині відсутній). За свідченнями Олега Губаря у кутовій частині знаходились не сходи, а сувенірний магазин, а пізніше і ресторан “Біржа”. Не виключено, що у кутовій частині з вестибюлю існували входи у означені заклади.

За даними Дмитра Шаматажі скрізь всі крила проходять галереї, за його фотоданими у бік галерей входять вікна квартир з лучковою верхньою частиною, що характерно для І-ї половини ХІХ ст.  За даними Дмитра Шаматажі у крилі по Пушкінській вулиці з боку подвір’я до галереї був прибудований блок приміщень, і таким чином у галереї у даному крилі відсутні вікна, вона не освітлюється зовсім.

Огорожа тих сходів, що залишилася виконана з мармуру, але деякі майданчики металеві. Можливо, що це первісно були металеві сходи, а вже при реконструкції були обкладені мармуром. Огорожа сходів має достатньо простий дизайн, що з’явився у Одесі приблизно на межі віків.

Наприкінці ХІХ ст. власником готелю був Є.А. Шапошников, а вже всередині 1900-х років Іван (інші версії – С., або Ф.) Еммануїлович Спорділі, який також мешкає у даному будинку. Спорділлі також був власником трактиру у будинку на Великій Арнаутській вул., 123. На межі століть ресторатор Ф. Лисих відкрив у будинку ресторан “Біржа”.

У будинку у 1913 році за адресою Пушкінська вул., 14 розміщувалося:

• Одеське відділення Взаємного товариства купців, фабрикантів і заводчиків по сприянню розвитку торгових взаємовідносин і оборотів (тел. 60-43),
• Представництво акційного товариства Фрейданк і Кулеман (представник О.Флейтер), тел 7-79. Товариство займалося виробництвом землеробських машин і мало склад на вул. Отамана Головатого, 26.
• Виробництво штучних мінеральних вод, що належало Карлу Рейнеке
• Крамниця мінеральних вод Ганни Ринденко
• Крамниця капелюхів Леї Заславер
• Крамниця капелюхів Рівки-Рейзи Зейгермахер
• надавав послуги кравець єврей Нах. Заграєвський
• надавала послуги по пранню гречанка Софія Кіріакіді
• граверна фабрика І. Д. Левінсона

У будинку у 1913 році за адресою Буніна вул., 14 розміщувалося:

• Відділення Російського товариства заступництва тваринам, що знаходиться під августішим заступництвом її імператорської величності государині імператриці Марії Федорівни (тел. 24-61)
• Бакалійна крамниця С. Сотіро (Сотіра)
• Типо-літографія Мойсея Гросмана і Герша Захаріна (тел. 43-31)
• Магазин кондитерських виробів Василя Дурова
• Чайний трактир “Ювілей” Микити Михайлова (тел. 12-54)
• Хлібна Крамниця Марії Георгали

 У будинку у 1913 році мешкали:

• власник перукарні Єфим Лукіч Байбарзов (тел. 67-75)
• власник аптекарського магазину М. Бомзе
• полковник генерального Костянтин Костянтинович Борк
• товарищ голови ради ремісничого позиково-зберігального товариства “Дрібний кредит” Зіновій Григорович Боюканський
• парикмахер Ємельян Степанович Гінкул
• набірник газети “Уізер-Лебен” Шоель-Тойв. Дуванович Гохберг
• працівник посередницької контори М.Г. Штернберга
• Йосип Абрамович Гурвіч
• Іван (інші версії – С., або Ф.) Еммануїлович Спорділі (тел. 21-06)
• С. Сотіра

У плані будинок Г-подібний, його крила мають велику довжину, проте, фасади оздоблені одноманітно, хоча якість виконання є достатньо великою. Фасад за допомогою вежі добре акцентований у кутовій частині, а у іншіх місцях фасаду акценти розставлені дуже невпевнено, на що вірогідно вплинув обмеженістю бюджету перебудови. Не виключено, що власник забажав зробити будинок схожим на флорентійські палаці, які мали виражене горизонтальне членування. На жаль відомо лише два твори архітектора Згібнева (другий – будинок Биховського), а рання творчість архітектора Кабіольського мало досліджена і тому виявити можливость передекорування будинку архітектором В.М. Кабіольським не уявляється можливою. Якщо автором нинішніх фасадів є Василь Сгібнев, то тема флорентійських палаццо у оздоблені співпала з тематикою оздоблення біржі випадково (біржа споруджена набагато пізніше). Але якщо автором даних фасадів є архітектор Кабіольський то тоді таке спеціфічне ренесансне оздоблення виглядає цілком зрозумілим. Декор споруди є достатньо площинним і є дещо схожим на декор флорентійського Palazzo Budini Gattai (арх. Giuliano di Baccio d’Agnolo, Bartolomeo Ammannati, 1563-1574 рр.). Третій поверх будинку прикрашений дуже легко і має якийсь відокремлений характер. З боку вулиці Буніна будинок вінчають фронтони з гербами. Кутовий еркер вінчає купол у стилі французького ренесансу. За даними О.В. Красножона на будинку (вірогідно у арці проїзду) був надпис “С.Б. 1888” (прим. С.Б. – С. Бродський), але вже на початку 1890-х років надпису не існувало.

Особливість даної споруди у її яскравому і одноразово одноманітному декорі і його особливому площинному виконані.

 У перші роки після встановлення Радянською влади Готель намагалися сдавати у оренду, у 1930 році він вже не існував, у будинку розмістили комунальні квартири.

“Вся Одеса”, 1899 р.

“Вся Одеса”, 1990 р.

“Вся Одеса”, 1914 р. “Одесскія Новости”.

“Вся Одеса”, 1899 р.

 

 

“Вся Одеса”, 1908 р.

 

“Вся Одеса”, 1908 р.

“Вся Одеса”, 1910 р.

“Вся Одеса”, 1910 р.

 

 

Джерела:

• А.В. Красножон – Эпиграфические мелочи старой Одессы. (Із збірника ПДПУ ім. Ушинського “Історичний досвід та сучасність”. Випуск 2. Книжка 1. Під ред. В.М. Букача, 1997 р.).