Одеса. Будинок братів Міронер (можл. 1890 р., 1912 р.)

Будинок братів Міронер, можливо арх. І.К. Мальгерб, можл. 1890 рр. Іллюзіон Шафіра, буд. інж. Ж.Л. Гофман, 1913 р., Велика Арнаутська вул., 20 / вул. Осипова, 38
Колишнє місце розташування

Знімок “Luftwaffe”, 1941 р.

Відомі власники ділянки:

• раніше 1838 р. – кін. ХІХ ст. – Соколови
• кін. ХІХ ст. – 1899 р. – брати Міронєр
• 1899 р. – спадкоємці Міронєр
• кін. 1900-х рр. – лютий 1911 р. – Яків Мойсейович Розенберг
• лютий 1911 р. – 1912 р. – спадкоємці Розенберга
• 1912 р. – вірогідно до Жовтневої революції – Ойз. Хаїмович Шафір

За даними В.А. Пилявського на цьому місті існував будинок І. Соколова, що був споруджений архітектором І.С. Козловим у 1838 році. За даними Юрія Парамонова ділянка ближче до кінця ХІХ ст. ще належала Соколовим. За його ж даними наприкінці ХІХ ст. на місці одноповерхового будинку був споруджений двоповерховий кінотеатр “Водевіль” на 600 глядачів.

Раніше 1898 року ділянку придбали Брати Міронер. Можливо саме для них у 1890 році було споруджено триповерховий будинок та двоповерховий флігель за проектом архітектора І.К, Мальгерба, даний запис у довіднику В.І. Тимофієнка вказується для деяких Міранських для ділянки №25, але у довіднику “Вся Одесса”, 1899 для ділянки №25 вказані інші власники і можливо запис  у першоджерелі був таким, що погано розпізнавався.

Наприкінці 1900-х років її викупив у спадкоємців Яків Розенберг, який був великим підприємецем єврейського походження, власником горілчаного заводу і одним з керівників заводу по виробництву шапанського товариства “Генрі Редерер”. У лютому 1911 року він вмирає і ділянку викупає виноторговець єврейського походження Ойз. Шафір. У  1913 році двоповерховий будинок на розі вулиць було реконструйовано у театр “Водевиль”, спорудження відбувалось під наглядом Ж.Л. Гофмана, який займався підрядними працями та дрібними реконструкціями. Дещо пізніше Гофман реконструював приміщення будинку Ісаковича на Дерибасівській вул. 22 під іллюзіон братів Уточкіних “УточКино”.  У власника ділянки Шафіра також на ділянці розміщувалася винна крамниця. З всіх доступних довідників “Вся Одесса” іллюзіон “театр Водевіль” вказаний лише у довіднику “Вся торгово-промышленная Одесса”, 1914. За даними Юрія Парамонова у 1915 році власником театру був грецький громадянин Панаіот Євангєлевич Гералімато.

У 1918 році будівля згоріла, але незважаючи на військовий час була швидко відремонтована і вже у 1920 році у неї знову відбувалися вистави.

Між 1906 та 1907 роками на ділянку переїхала влаштована мармурова майстерня Мордко-Мойше Лівшиця, тел 22-95 що працювала ще у 1913 році (за даними Юрія Парамонова у майстерні вироблялися мармурові умивальники).

На аерофотозйомці Luftwaffe 1944 року видно, що ділянка вже є майже вільною. лише з боку вулиці Осипова присутній двоповерховий будинок. У 2010-х роках на ділянці вже не було жодної споруди.

Джерела:

• Большая Арнаутская улица. От улицы Осипова (Ремесленной) до улицы Пушкинской. Блог Юрія Парамонова “Об Одессе с любовью”.