Київ. Торгово-житловий будинок братів І.М. Істоміних (кін. 1900-х рр.)

Торгово-житловий будинок будинок братів І.М. Істоміних, кін. 1900-х рр. Реконструкції: ІІ-а пол. ХХ ст., 2000-і рр., Братська вул, 14
Будинок на мапі
Стиль: модерн.

 

 

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1906-1908 рр. – Микола Васильович Істомін
• 1906-1908 рр. – Іван Миколайович Істомін старший та Іван Миколайович Істомін молодший

У 1898 році по лівому боку Братської вулиці у межах кварталу між Борисоглібською та Іллінською існувало три ділянки з номерами 12, 14, 16. Номери 12 та 14 належали купцю Миколи Васильовичу Істоміну, а №16 належав Григорію Григоровичу Абрамову. У довіднику “Весь Киев”, 1905 номер 14 раптово зникає з переліку (і у наступних виданнях більше не з’явиться). Але по Іллінській вулиці, 4, яка є іншою дореволюційною адресою Братської вул., 16, все ж таки вказується Григорій Терентійович Абрамов.

Наступні метаморфози відбулися у довіднику “Весь Киев”, 1909 р., де власником ділянки №14 вказується Мария Миколаївна Аврамова. Власником ділянки №12 вказується два брата Іван Миколайович Істомін старший та молодший. Починаючи з “Весь Киев”, 1913 власником ділянки №12 вказується лише молодший брат.

Вірогідно у довідниках була зроблена помилка і будинок №14 приписали до іншого власника, тобто Абрамової. Ділянка Абрамової могла тоді взагалі не мати номера по Братській вулиці у зв’язку з чим помилка могла бути зроблена. Можна припустити, що Істомін продал ділянку Абрамову, але всі подвір’я є ізольованими і навряд чи два будинки могли мати один номер.

Споруда у пплані П-подібна, має чотири поверхи та підвал. Два перших поверхи мають торгове призначення, що ще не було поширено у ті часи. У плані будинок асиметричний, завдяки влаштуванню з лівого боку тинькованого ризаліта з фронтоном. Асиметрія була популярною у добу модерну, але у даному випадку композиція виглядає не дуже зрозумілою тому що у противагу згаданому ризаліту на лівому боці нічого не влаштовано, будинок складає враження недобудованого. Не виключено, що Істоміни планували перебудувати будинок №12 у аналогічному вигляді, тоді композиція могла набути завершеного вигляду. Оздоблення будинку відповідає кінцю 1900-х років, тобто добі пізнього модерну. Будинок частково вкритий примхливим фактурним тиньком, а частково кахлями, Фільонки заповнені геометричним орнаментом. Фронтони виконані у модернізованих формах північноєвропейської спадщини.

Вікна другого поверху облямовані широким профілем, отвори вікон є подібними до тороговельно-житлового будинку Червоненкіса (арх. Ф.М. Олтаржевський, 1909 р., Тарасової Алли вул., 4) у якому також були влаштовані торгові приміщення на другому поверсі. Однак у іншому це цілком різні споруди. За характером оздоблення будинок нагадує твори архітектора Зекцера, а саме будинок К.В. Баксанта (1909-1910 рр.) та Будинок Леонтовича (Грушевського, 16).

Входи до магазинів були оздоблені гарними вхідними порталами висунутими за червону лінію вулиці. Вцентрі будинку існував проїзд до подвір’я.

У 1940-х роках будинок був пошкоджений у наслыдок авіаналіту.

За даними Віталія Отченашко у  будинку у 1900-х роках знаходився цех шевської фабрики “Ластівка”, тоді ж були демонтовані балкони, забудований проїзд до подвір’я, втрачено автентичне планування.

У 2000-х роках будинок був реконструйований, фронтони розібрані, було надбудована два поверхи з видом під мансарду. Будинок отримав нові більш високі фронтони, які є подібні до автентичних, були встановлені нові балкони, які є вірогідно копією балконів іншого будинку. НА жаль дворовий проїзд так і не було відновлено.

Реконструкція будинку не виглядає дуже погавною, у майбутному можна демонтувати нові поверхи, відновити проїзд, але на жаль вже не відновити автентичне планування та віконні рами, які зникли під час останньої реконструкції.

Будинок є цікавим завдяки коштовному оздобленню тиньком та кахлями, двоповерховому торговому приміщенню і є однією з видатних київських споруд.

План третього поверху.

 

 

Балкон будинку не є автентичним. У даному випадку це копія балкону іншого будинку. Автентичні балкони не збереглись.

 

Джерела:

• Віталій Отченашко. Житловий будинок, поч. ХХ ст.