Будинок М. П. Габаєвої (1900 р.)

Будинок Марії Павлівни Габаєвої, 1900 р., Уютна вул., 4
Будинок на карті
Стиль: історизм.

Відомі власники ділянки:

• кін ХІХ ст. – Халайджогло
• 1900 р. – до Жовтневої революції – Марія Павлівна Габаєва

Наприкінці ХІХ ст. Халайджогло почав продавати ділянку своєї дачі “Відрада” по частинам і одну з ділянок придбало подружя: Марія Павлівна Габаєва та Іван Андрійович Габаєв. У І-й половині ХІХ ст. вони мешкали у Росії, де відомий російський художник Микола Миколайович Ге (1831 – 1894) у 1886 році написав портрет Марії Габаєвої. У 1900 році Іван Габаєв служив у армії на посаді завідуючого майном складу у Управлінні складу майна фортечної артилерії, мав чин капітану. Ближче до 1910-х років він працював гласним міської думи, у 1911 році він був присутній у делегації на святкуванні 6.11.1911 сторіччя Одеського полку. Також І.А. Габаєв був почесним мировим суддею.

У 1900-1901 роках на ділянці Габаєвих було споруджено триповерховий з підвалом житловий будинок у стилі історизму. Споруда мала досить незвичну конфігурацію: композиція головного фасаду є асиметричною, у лівій частині будинку влаштований курдонер з парадним входом. Оздоблений будинок був згідно тенденцій того часу, тобто під впливом модерну, переважають геометрично прості форми, скульптурних прикрас дуже мало, декор віддає площинністю, будинок має виражену призматичну форму. Весь фасад вкриває площинний ліній ний руст, вікна у верхній частині прикрашають невеликі ліпні елементи, над вікнами другого та третього поверхів були влаштовані маскарони. У ризаліті по бокам від центрального вікна були влаштовані два вузьких вікна, що надало будинку більшої витонченості. У простінках вікон ризаліту третього поверху були влаштовані пілястри, а на даху ризаліт був увінчаний фронтоном з люкарною.  Спартанський декор будинку доповнювався гарними кам’яними огорожами балконів другого поверху у ризалітах та курдонері і балкону третього поверху у ризаліті, причому балкон третього поверху мав більш складний візерунок.

Задній фасад будинку зовсім не був оздоблений, він з практичної мети виконаний з не штукатуреної червоної цегли. Архітектор споруди також намагався притримуватися певної рекомендації, за якої споруди не повинні були складати периметричну забудову, мати дворів-колодязів і таким чином будинки розташовувались подібно особнякам всередині або у одного з країв ділянки. Будинок Габаєвої, однак з лівого боку впритул підходив до лівого краю ділянки і таким чином з лівого боку його стіна є брандмауером, проте з правого боку був залишений невеликий інтервал для проїзду. На правому торці були влаштовані маленькі вікна, що прикрашені віяльними замками.

Завдяки високому підвалу парадний вхід до будинку опинився вище рівня землі і таким чином до нього ведуть кам’яні сходи з ґанком. На ганку був влаштований мозаїчний майданчик з візерунками та кахляними вставками, вхід був прикрашений тосканськими колонами, що тримали балкон. У під’їзді була влаштована огорожа сходів з дуже поширеним спиралевим візерунком, а стіни та стеля були прикрашені розписами. У вікнах були влаштовані складні різьблені рами з сегментами у вигляді кола.

Після спорудження будинку у лівого краю ризаліту була встановлена таблиця з прізвищем домовласниці і газовий ліхтар, що зберігся до наших часів у непрацьовитому стані.

Автор споруди є невідомим, за зовнішнім виглядом будинок нагадує деякі твори архітектора К.М. Попова, можливо також, що автором міг бути один з архітекторів, що працювали у Відраді у ті роки, навпроти у той же рік споруджувався будинок за проектом архітектора Домбровського для Посохова, на сусідній вулиці у тому же році або дещо раніше був споруджений будинок для Є.І. Фесенко, що архітектура якого частково була притаманна архітектору П.У. Клейну. Також слід зазначити, що будинок Габаєвої за оздобленням є дещо подібним будинку В.М. Балицького у Каретному провулку, 4, який було споруджено на декілька років пізніше.

За даними В. А. Пилявського у 1909 році громадським інженером де Віттом були виконані певні роботи у будинку, у якості підрядника виступав селянин власник Н.Л. Скоромний. Однак це не підтверджується книгою записів затверджених проектів на 1909 – 1910 рр.

По нез’ясованим причинам нині у будинку є відсутнім оздоблення над вікнами третього поверху, це могло статися, як у результаті ремонту будівлі за радянських часів або бути наслідком дореволюційної перебудови. Також невідомо, чи з’явилися вікна на торці при спорудженні будинку, але були вирізані пізніше – вони відрізняються за виглядом і розміром від інших вікон будинку. Також задній фасад з червоної цегли міг виникнути у наслідок реконструкції.

Про діяльність скоромного зовсім нічого не відомо, його ім’я у довідниках не згадується. лише подібне прізвище мав домовласник Йосип Миколайович Нескоромний, що мав ділянку на Канатній вул., 56. Громадський інженер де Вітт також не згадується у довідниках, де вказується схожий за прізвищем інженер-механік де Вітт, що працював у РТПтТ і мешкав неподалік від Нескоромного на Пантелеймонівській вул., 7.

У квартиру власників було проведено телефону лінію з коротким номером 6-64, тоді як більшості жителів діставалися чотиризначні номери. У 1913 році у одній з квартир проживав таємний радник В’ячеслав Степанович Осовський, який працював на посаді голови ІІ-го громадського департаменту судової палати (Пантелеймонівська вул., 19.).

За радянських часів будинок був націоналізований, а кам’яні огорожі балконів зруйнувалися за відсутністю реставрації. Нові балкони були виконані на примітивному рівні, лише балкон третього поверху у курдонері має огорожу дореволюційних часів походження якої є не з’ясованим. За часів незалежної України квартири у будинку викупив нащадок Габаєвих.

Будинок є одною з самих цікавих споруд міста завдяки нетиповій формі та гармонійному компонуванню. Проект будинку був дуже прогресивним, тоді як на початку 1900-х років конструкція більшості інших будинків нічим не відрізнялася від споруд 1880-1890-х рр.

Микола Миколайович Ге – Портрет Марії Павлівни Габаєвої, 1886 р. Зібрання ОХМ.

Фрагмент знімку, 1901 р.

Газовий ліхтар.

Мозаїка на ганку.

Права стіна будинку.

Задній фасад.

Джерела:

• Фотогалерея Odessastory (альбом: “Уютная улица“).
• Здания Одессы и их зодчие: Опыт архитектурно-биографического справочника. — Одесса.: СПД Фридман А.С.., 2008 —172 с.
• Виктор Головань. История 48-го Одесского императора Александра I пехотного полка. Сайт: “Чисто Одесский сайт”.