Харків. Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1898 р.)

Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, скульптор В.О. Беклемішев, архітектор невідомий, 1898 р. Демонтований близько 1901 р., Раднаркомівська вул., 13
Приблизне розташування на мапі
Стиль: модерн.

Перший пам’ятник Шевченку був встановлений у місті Харькові у 1899 році, що не є випадковим. Харківська губернія у зв’язку з індустріалізацією мала швидкий розвиток, у місті також з’явилося багато навчальних закладів. Населення губернії складало більше ніж 2 млн. жителів, переважаюча частина яких була українцями, які у великій кількості мешкали і у Харкові. Таким чином до початку ХХ ст. губернське місто Харків перетворилося у потужний центр української культури.

Одним з діячів осередку був банкір Олексій Кирилович Алчевський, який походив з Сумщини, а його дружина Христина Данилівна з Чернігівщини. У 1862році він переїхав у Харків, де незабаром заснував культурно-просвітницьке коло “Громада”, Христина Данилівна заснувала товариство розповсюдження грамотності.

У Харкові Алчевський спочатку відкрив Чайний магазин, у 1866 році засновує Харківське товариство взаємного кредиту, у 1868 р. Харківський торговий банк, у 1871 р. Харківський земельний банк. Гроші, що були отримані у результаті банкірської справи Олексій Кирилович вклав у металургійну та вуглевидобувну промисловість: у 1879 році він заснував Олексіївське гірничопромислове товариство, яке видобувало Антрацит на Донбасі, спорудив металургійні заводи Донецько-Юр’євського металургійного товариства та товариства “Русский Провиданс”.

У 1897 році Олексій Кирилович Алчевський замовив у Петербурзького скульптора Володимира Олександровича Беклемішева бюст Тараса Григоровича Шевченка. Скульптор походив з Катеринославщини, навчався у Харкові і можливо був членом Харківського осередку українців. Скульптор переїхав у 1878 році на навчання у Петербург, але у місті залишилися його родичі. У 1898 році бюст був встановлений у саду на території садиби Алчевських у Харькові, причому був встановлений на п’єдестал у стилі модерну роботи невідомого архітектора і таким чином отримав вигляд пам’ятника. Дозвіл на встановлення пам’ятника Алчевським не отримувався і можливо Алчевський рахував його парковою скульптурою. Слід зазначити, що п’єдестал пам’ятнику є одним з перших зразків модерну у Харькові, що є свідченнями прогресивних поглядів замовника. Скульптура має цілком традиційний вигляд, але загалом пам’ятник можна вважати новаторським.

На жаль у 1900-1903 роках відбувалася Світова економічна криза, яка вкрай негативно вплинула на стан закладів Алчевського, вони опинилися під загрозою банкрутства. 10 травня 1901 року після невдалої спроби отримати позику у міністерстві Володимир Олександрович Алчевский покінчив з собою, однак існує версія навмисного вбивства.

Після його смерті ряд закладів Алчевського збанкрутів, а власна садиба родини Алчевських була продана Шабельському. Алчевські демонтували бюст і забрали його з собою, а п’єдестал був розібраний. Невідомо. чи був демонтаж пам’ятнику побажанням Алчевських або Шабельских, існує також версія, про демонтаж пам’ятника за вказівкою уряду.

У 1932 році син загиблого промисловця Микола Олексійович передав бюст у картинну галерею Т.Г. Шевченка, а нині він зберігається у Національному музеї Т.Г. Шевченка у Києві.

На жаль пам’ятнику великому поетові не довго судилося існувати на теренах Російської імперії, але через декілька років виник стиль український модерн, місцем походження якого був саме Харків. Наступний ж пам’ятник Шевченку з’явився лише у 1913 році у Винниках під Львовом.

Джерела:

• Стаття у Вікіпедії: Алчевський Олексій Кирилович.
• Стаття у Вікіпедії: Беклемішев Володимир Олександрович.
• Стаття у Вікіпедії: Пам’ятник Тарасові Шевченку (Харків).
• Стаття:Алексей Федько. “Алчевский Алексей Кириллович“. Сайт “Донецк: история, события, факты”.
• Стаття: Наталия. Я вышла замуж за истового украинца. Сайт “Харьковчанин”.