Одеса. Христо-Різдвяна (Воскресенська) шпитальна церква (1821-1823 рр., 1844 р., 1912 р., 1990-і рр.)

Христо-Різдвяна (Воскресенська) церква при міській лікарні, арх. Д. Фраполлі, 1821-1823 рр. Реконструкція Ф.Й. Моранді, 1844 р.; Реконструкція та передекорування, інж. М.В. Осінський, 1912 р. Відновлення після пожежі, 1990-і рр. Нищення декору, 2010-і рр., вул. Пастера, 5
Будинок на мапі
Стиль: модернізований неокласицизм.

У 1804-1808 роках за присланим проектом петербурзького архітектора француза Ж. Тома де Томона архітектором італійцем Ф. Фраполлі було споруджена лікарня для моряків. У 1821-23 роках архітектором Д. Фраполлі було зведено бічні крила. У 1814-му році італійцем архітектором Ф.Й. Моранді було проведено чергову реконструкцію споруди. На одній із старих гравюр обидва крила мали схожі закінчення і вірогідно церква була влаштована не відразу після спорудження, або розташована у пристосованому приміщенні. На знімку зробленому наприкінці ХІХ ст. або у 1900-х роках видно, що наприкінці правого крила вже була влаштована церква,  із знімків обидва крила мали схожі закінчення  ідентично лівому де на кінці правого крила у червоної лінії вулиці розмістилася церква Різдва. Споруда ззовні не дуже була схожа на церкву, але подібні каплиці не рідко мали вигляд не притаманний церковним спорудам, хоча і відрізнялися від рядової забудови.  У лівій частині Різдвяної церкви над входом був розташований трикутний фронтон, ліворуч від нього розташоване крило шириною у два вікна. Вікна мали аркові отвори, а у простінках між ними були влаштовані пілястри, які вірогідно були ідентичними тим, що прикрашали ліве крило лікарні. Дах вінчав купол у стилі класицизму із хрестом. У 1911-му році церква отримала новий вигляд завдяки реконструкції виконаної за проектом інженера М.В. Осінського.

За радянських часів храм було ліквідовано, а приміщення використовувалось під інші нужди. На початку 1990-х років перед передачею будівлі храму Православному храму Київського патріархату будівлю було підпалено. Є дуже вірогіднім, що це було зроблено навмисно противниками Київського патріархату. Після передачі будівлі церкву було відновлено, були виконані нові розписи і нині храм є  кафедральним храмом Одеської єпархії Київського патріархату.

Нині (вірогідно як і 100 років тому ) храм має фасад у стилі неокласицизму. Будівля храму орієнтована уздовж вулиці вівтарем у напрямку південного сходу. У області бабинця та вівтаря  на фасаді влаштовані класичні портали з колонами іонічного ордеру. Над навою розташована невелика баня, а над бабинцем та вівтарем напівкруглі куполи.

У 1913 році одним із служителів церкви був Дмитро Костянтинович Пенчо, який був власником ділянки на вул. Новосельського, 26.

До 2010-х років у області нави на головному фасаді вікна були прикрашені трикутними портиками з ліпними барельєфами під ними. Портики вірогідно вирізані з каменю, подібний вигляд мають сандрики деяких дворових флігелів.

На жаль у І-й половині 2010-х років була зроблена реконструкція, яка по суті є псуванням будинку. Санрики з ліпниною були знищені, замість них були влаштована лиштва та фронтони з профілю, який можна придбати на звичайному будівельному ринку. Таким чином Київський Патріархат також і Московський займається псуванням і руйнуванням будинків. Так, наприклад у 2013 році були знищені історичні будинки біля Паркової алеї у Києві.

Дана церква відноситься до типу домових церков, з яких у Одесі збереглася лише незначна частина будівель (з тих домових церков, для яких було споруджено спеціальний об’єм).

І-а пол. ХІХ ст. Рисунок.

Кін. ХІХ ст.

1910-і рр. або сучасний вигляд.