Одеса. Особняк С.Ф. Реміх (ХІХ ст., рек. 1901 р.)

Будинок, ХІХ ст. Реконструкція для Софії Федорівни Реміх, нагляд: арх. Ю. Л. Дюпон, 1901 р., Єлісаветинська вул., 10
Будинок на мапі
Стиль: еклектика.
Охоронний статус: пам’ятка архітектури (наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.) та історії (рішення Одеського облвиконкому № 652 від 25.12.1984 р.) номер 263-Од.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1901-1903 рр. – Л. Лейбович
• 1901-1903 рр. – до Жовтневої революції – Софія Федорівна Реміх

Наприкінці ХІХ ст. деякому Л. Лейбовичу належала велика ділянка на розі Єлісаветинської та торгової вулиць. Вірогідно ділянка була вже тоді забудованою. Між 1901 та 1903 роками Л. Лейбович розподілив ділянку на три частини і продав їх С. Теперу, П. Бугайцеву та С. Ремміх. Ділянка останньої була розташована біля самого Новоросійського університету. Вірогідно будинок на ділянці існував ще з часів Л. Лейбовича тому що він має достатньо невеликі вікна та мансарду, будинки інших двох власників були споруджені вже після придбання ними ділянок. За переліком пам’ятників будинок на Єлісаветинській вулиці, 10 був споруджений у 1900 році, а за даними В. А. Пилявського споруда була реконструйована архітектором Ю. Л. Дюпоном для С. Ремміх у 1901 році. Скоріше за все будинок все ж таки було споруджено раніше 1901 року – вікна його не дуже великі, ще також підтверджується отриманим дозволом на склад будматеріалів у 1901 році. На жаль архівна справа, де скоріше за все є прохання від Ремміх і підписка про нагляд є розшитим і тому не можливо перевірити ці дані.

Власницею ділянки була Софія Федорівна Реміх, яка мешкала у даному будинку, який судячи за розмірами є міським особняком. У її квартиру було проведено телефону лінію з номером 37-60. Також власниця займалась благодійностю і була членом Притулку гувернанток, викладачок та бонн. Притулок був розташований у будинку Реформатської церкви на вул. Пастера, 62, а його головою була баронеса Еліза Масс, що жила у особняку родини Массів на Катеринінській пл., 4.

Будинок Реміх у плані Г-подібний із дворовим проїздом у лівого брандмауеру. Фасад оздоблений достатньо просто, вікна другого поверху прикрашають сандрики, які можливо існували і до реконструкції, фасадів також вкритий лінійним рустом в в середині фасаду на другому поверсі влаштований гранчастий еркер. Арка проїзду виділена неглибоким ризалітом з кам’яною балюстрадою під вікном і має арковий отвір. Судячи по люнету брама була виконана у стилі необароко, але стулки до нашого часу не збереглись.

Як звичайно, окрім квартири власниці у особняку були влаштовано кілька квартир, у деяких з них жили відомі персони, завдяки чому будинок отримав статус пам’ятки історії:

•  у 1896-1920 рр. у будинку жив історик, академік Петербурзької АН, засновник і голова Одеського бібліографічного товариства І. А. Лінніченко;
•  у 1920-1923 рр. у будинку жив пушкінознавець, професор Ю.Г. Оксман;
•  у 1915-1926 рр. у будинку жив хірург-онколог, член-кореспондент АМН СРСР, Лауреат Державних премій СРСР С.Л. Холдін;