Одеса. Прибутковий будинок С. Д. Кравченка (1915 р.)

Прибутковий будинок Семена Діомидовича Кравченка, Будівництво, ймовірно. інж. С.Д. Кравченко, 1915 р., Калантаєвська вул., 37
Будинок на мапі
Стиль: неокласицизм.
Охоронний статус: щойно виявлена пам’ятка архітектури (Рішення Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 р.)

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1906-1907 рр. – Б. Корнбліт
• 1906-1907 рр. – 1911 р. – Кройна Нісімівна Корнбліт, спадкоємці Корнбліта
• 1911 – 1912-1913 рр. – Р. Рєзникова та співвласники (управляючий Мала Гінсбург та співласники).
• 1912-1913 р. – вірогідно до Жовтневої революції – підрядник інженер Семен (Силантій) Діомидович Кравченко (або Кравченков)

На початку 1910-х років великою ділянкою на Калантаєвській вул., 37 дуже нетривалий період володіла група людей, одним з яких була деяка Р. Рєзнікова. Тоді на ділянці були розташовані житлові будинки ,яки могли бути достатньо значними, тому що власниця призначила управляючого справами Малу Гінзбург. Між 1912 та 1913 роками ділянку викупив підрядник Семен Діомидович Кравченко. Дані про С,Д. Кравченко є противоречними у деяких джерелах місцем його проживання вказується власна ділянка на Садиківській вул., 19 (тел. 52-32), яку він придбав між 1905 та 1907 роками у В. Господинова. На ділянці на Садиківській вулиці розташований невеликий ,але дуже вишуканий триповерховий будинок, споруджений у 1907 році архітектором О. Й. Бернардацці. У довіднику “Вся Одесса”, 1912 видавництва “Одесскія новості” вказано, що Кравченко працював у Головпоштамті на Коблевській вул., 33 (тел. 151-78), а у довіднику на 1914 рік того ж самого видавництва вказана адреса відділення пошти на Катеринінській вул., 37 вже з телефоном 52-32. Таким чином Кравченко працював інженером-техніком на пошті і також займався будівельними підрядами.

Заклади ділянки у 1913 р.:

• бакалійна крамниця Л. Зіцермана
• ковальська або ковальсько-каретна майстерня Костянтина Паусенка
• крамниця Сам. Сліпого по продажу палива

За даними В.І. Тимофієнко у 1914 році на новій ділянці Кравченко на Колонатаївській вулиці було споруджено будинок, а за даними В.А. Пилявського авторство будинку приписується А.С. Панпулову, але Пилявський вказує дату дуже приблизно, що дозволяє припустити те, що упорядник здійснив атрибуцію шляхом порівняння фасадів.

Однак за архівними даними виявилось, що дозвіл на склад будівельних матеріалів видавався лише у одному 1915 році, з чого можна зробити висновок, що ця надзвичайно коштовна для Молдаванки споруда будувалась у дуже скрутні часи

Будинок Кравченко має фасад дуже споріднений з будинком Матильди Кемпе на Тираспольській вул., 37 (1913 р.) автором якого був І. А. Розенфельд. Причому форма еркерів є взагалі ідентичною, у іншому будинок Кравченка є дуже спрощеним: не містить складних елементів, скульптурні прикраси відсутні (окрім гірлянди у центрі).

На ділянці були споруджені чотириповерховий головний будинок та триповерховий дворовий флігель з підвалом, який розташувався уздовж правої межі ділянки. Величензна площа ділянки дозволяла спорудити ще два флігелі і навіть тоді ділянка залишилася би просторою, але вірогідно до 1914 року встигли побудувати тільки наявні будинки. Один з жітелів будинку зазначив, що чув від старожилів, що будинок не встигли заселити до Першої світової війни. Це не є дивним, у роки війни населення Одеси тільки зменшувалось, а попит на відносно коштовні квартири у кварталах, де жили торговці, робітники та інший незаможній люд була сумнівною. До революції будинок С.Д. Кравченко був одним з самих великих будинків на Молдаванці, якщо і не самим великим. Іншою великою спорудою є будинок М. Герасимовича на Садиківській вул., 2, який було споруджено наприкінці 1890-х років. Будинок Герасимовича Г-подібний у плані і має приблизно ту же саму ширину, що і будинок Кравченка, але флігель на ділянці відсутній. Також існує будинок Б. Цигельницького, якій має більшу довжину, ніж будинок Кравченкова, але також на ділянці відсутній флігель.

Головний будинок П-подібний, але фактично прямокутний, з невеликими крилами по краям для стику з дворовими флігелями. У крилах уздовж дворового фасаду  влаштовані службові сходи, які освітлюються групами окремих вікон, що відповідно мають східчасте розташування. В центрі будинку з боку подвір’я влаштовані же одні службові сходи, що освітлюються широкими вікнами, що є рідким для такого типу сходів – звичайно службові сходи були дуже вузькими та мали недостатнє освітлення. Будинок має два головних під’їзди із входами з боку вулиці і освітленням з боку подвір’я.

Головний фасад є помірно одноманітний, він повністю симетричний і оздоблений у суміші раціонального модерну і неокласицизму. Певній мальовничості будинку надають два еркери пластичної форми з лоджіями та балконами. Балкони другого поверху на диво зберегли свої кам’яні огорожі. Інші балкони будинку також зберегли автентичні огорожі, які, однак виконані з металу. У центрі фасаду влаштований трикутний фронтон із ліпною гірляндою у тімпані, це єдина скульптурна прикраса даного будинку. Цікаво вирішений дворовий проїзд, який з боку головного фасаду прикрашений порталом із черепичним піддашком – подібну форму мають сандрики будинку І.М. Полчакі на вул. Дігтярній, 39 (перебуд. арх. Гольцвурм, 1904 р.). Автентична черепиця на порталі будинку Кранцфельда також збереглася.

У іншому оздоблення фасадів є дуже схожим на серію проектів архітектора А.С. Панпулова у стилі пізнього модерну, будинок Кранцфельда також прикрашають різного роду фільонки та фриз з жолобками, як наприклад будинок І.І. Хаджаша (1912 р.). Хоча слід зазначити, що фриз з жолобками був запозичений з античної архітектури.

Дворові фасади головного будинку не вкриті штукатуркою, і видно, що другий поверх а також деякі інші місця підсиленні цеглою. Парадні під’їзди у будинку є ідентичними, сходи виконані з бетону, огорожі уявляють собою вертикальні металеві прути з рідкими вставками декоративних композицій, що зображують так зване дерево життя – популярний мотив Крито-Мікенської культури. Подібні сходи використовував архітектор М.І. Лінецький (наприклад будинок Д.В. Стамерова, 1913-1914 рр.), однак сходи у будинку Кравченка мають не дуже гарні пропорції і цілком  бюджетний вигляд. Вікна під’їзду мають дрібне членування, причому вікно останнього поверху прикрашено шестикутним декоративним елементом у який встановлено кольорове скло. Двері квартир мають цікавий самобутній дизайн із ромбовидними сегментами у віконцях. У правому під’їзді на останньому поверсі також влаштовані додаткові вузькі двері, які вірогідно ведуть до невеликих квартир. Невідомо, чи були на інших поверхах такі двері, або ні але у разі наявності чотирьох квартир на кожному поверсі будинок містив 32 квартири, що було дуже багато для будівель тих часів, але квартири на Молдаванці мали невеликі розміри, по одній дві кімнати і така щільність у даному районі є достатньо зрозумілою, так, наприклад, у будинку Л.А. Розена (арх. А.Б. Мінкус, 1902-1903 рр.) було по три квартири на поверх.

Над дворовим фасадом у центрі будинку влаштований мезонін, у якому ймовірно була розташована квартира двірника, подібний мезонін також був влаштований архітектором А.С. Панпуловим у недобудованому будинку Телала на вул. Льва Толстого (1913-1914 рр.). Також подібні мезоніни використав арх. В.І. Прохаска у будинку Прокудіна (1903 р.)

Дворовий флігель має три поверхи та житловий підвал. Споруда має меншу довжину і таку ж саму товщину при наявності двох парадних під’їздів. Вочевидь квартири у флігелі коштували меншу суму і  вірогідно були у меншій кількості, ніж у головному будинку. Флігель вирізняється незвичною архітектурою, він споруджений з відступом до сусідньої ділянки у бік якої виходять вікна службових сходів, вузькій вікна бійниці службових приміщень (у тому числі кухонь), і звичайні та широкі вікна деяких житлових кімнат. Навколишня забудова була дуже низькою і власник з архітектором сподівалися, що у скорому часі сусідні ділянки не будуть забудовані багатоповерховими спорудами і невеличкі подвір’я між сусідніми ділянками не перетворяться у двори-колодязі. Не дуже ясно, як паливо для пічей та інші матеріали потрапляли у будинок, тож вхід до службових сходів розташований з боку малого подвір’я, яке повинно було бути ізольованим від основного. Не виключено, що існував деяких хід на рівні першого поверху, який сполучав одні з бічних службових або парадних сходів та подвір’я. Вікна центральної службової клітки мають велику ширину і також є єдиними вікнами лучкової форми у будинку. Парадні під’їзди мають ідентичне оздоблення, що і у головному  будинку, на кожному майданчику розташовані входи лише у дві квартири, що вірогідно обумовлено меншими розмірам споруду у порівнянні з головним будинком.

У центрі подвір’я влаштований палісадник, який вірогідно зберігся з царських часів.

Будинок Семена Кравченка є однією самих значних і досконалих житлових споруд на Молдаванці. Фасади виконані дуже якісно, про що говорить їх сьогоднішній вигляд, з художньої точці зору фасад також є одним з найкращих на Молдаванці. Спільно з тим головна будівля мають специфічне планування, що обумовлено високою місткістю квартир.

Цегла з датою встановлення, яка була вмурована для фіксації тріщини.

Загальний вигляд подвір’я. Вид від головного будинку.

Дворовий флігель:

Задній фасад флігеля.