Одеса. Особняк А.М. Геймана (І-а пол. ХІХ ст., Рек. 1910-і рр.)

Житловий будинок, І-а пол. ХІХ ст. Реконструкція під особняк Арнольда Марковича Геймана, арх. вірог. А.С. Панпулов, 1910-і рр, Пушкінська вул., 38
Будинок на мапі
Стиль: неокласицизм.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1900 р. – Є. Гуковська
• 1900 р. – 1908-1909 рр. – спадкоємці Гуковські
• 1908-1909 рр. – купець І-ї гільдії Арнольд Маркович (Морицович) Гейман

З кінця ХІХ ст. ділянка належала Є. Гуковській, і пізніше вірогідно вона вмирає, тому що з 1900 року будинком володіють її спадкоємці. У місті також декілька ділянок належало деякому І. Гуковському, будинки для якого споруджував його родич інженер А.І. Гукковський. Одна з ділянок І. Гуковського була розташована на вул. Пушкінській, 16 у кількох кварталах від ділянки Є. Гуковській і не виключено, що вони були родичами. Ще у межах 1906-1907 років сусідню ділянку №40 придбав у Л. Девіна купець 1-ї гільдії Арнольд Маркович Гейман, а у 1908-1909 роках він придбав і ділянку Гуковських.

А.М. Гейман мав власну агентурну контору у будинку на Пушкінській, 40 з боку Успенської вулиці влаштував магазин мануфактури. Був офіційним постачальником наступних виробників мануфактури акційного товариства “Лодзь” “Познанский І.К.”, товариства Російсько-Австрийської мануфактури, Анонімного товариства російської залізної промисловості. У будинку на Пушкінській вул., 38 жив працівний агентурно-комисійної контори Геймана Я.Г. Башин.

Сам Гейман оселився у колишньому будинку Гуковських, який було реконструйовано приблизно у 1910-х роках, телефон квартири 5-56. Новий власник ділянок був членом різноманітних товариств: член Товариства взаємної охорони кредиту (Пушкінська вул., 29, квартира А.А. Анатри). Члени даного товариства ділилися інформацію щодо цін, кредитоспроможності банків та іншою інформацією корисною для ділових людей. Був членом Одеського ремісничого позиково-ощадного товариства “Дрібний кредит” (Тираспольська вул., 22), членом єврейського товариства “Труд” (Базарна вул., 17), членом піклувальної ради Громадського єврейського жіночого професійного училища (Велика Арнаутська вул., 3), кандидат в члени Товариства Санаторних колоній для учнів незаможного єврейського населення (Преображенська вул., 38, квартира голови доктора М.І. Кранцфельда).

Між 1907 та 1909 роками з протилежного будинку Сонданса №33 переїхало ательє художніх бронзових виробів Альберта Редліха (тел. 53-41).

Судячи по двом вузьким вікнам, що облямовують центральне вікно даний будинок було споруджено у І-й половині ХІХ ст. згідно альбому візцевих фасадів. Всередині фасаду також знаходився дворовий проїзд, а дах вінчав високий аттиковий поверх з горизонтальними прямокутними вікнами. Після придбання ділянки Арнольдом Гейманом на місці проїзду була влаштована сходова клітка, що можливо було можливим завдяки сполученню з сусідньою ділянкою №40. На сходах була встановлена огорожа, із вставками з гірляндою завитків, що подібна той що була встановлена у прибутковому будинку Товариства прикажчиків-євреїв (арх. Ф.А. Троупянський, Г.Л. Орпишевський, 1913-1914 рр.).  Фасад було виконано у стилі неокласицизму. По центральній вісі було влаштовано арковий портал з кесонами та щипець з фронтоном у стилі модернізованого неокласицизму, інші вікна були прикрашені прямим сандріками на консолях. У лівій та правій частинах фасаду були влаштовані балкони з неокласичною огорожею.  Вірогідним архітектором даного будинку міг бути А.С. Панпулов, який у 1910-х роках звертався до подібних неокласичних споруд. Багато його проектів також були виконані спільно з Ф.А. Троупянським, наприклад у цьому ж кварталі на розі Рішельєвської та Троїцької вулиць був споруджений будинок для Караїмського товариства (1913 р.).

Довідник “Вся Одесса”, 1910 р.