Одеса. Будинок К. Ф. Папалазарь (ХІХ ст., 1912 р.)

Житловий будинок, ХІХ ст.; Реконструкція з розширенням для Катерини Федотівни Папалазарь, арх. І. А. Розенфельд, нагляд: Ж. Л. Гофман, 1912 р., Канатна вул., 11
Будинок на мапі
Стиль: модерн.
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення 292-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).

Відомі власники ділянки:

• ХІХ ст. – Конченкова
• кін. ХІХ ст. – 1902-1903 рр. – спадкоємці Конченкови
• 1902-1903 рр. – 1906-1907 рр. – Бєлогрін-Котляревська
• 1906-1907 рр. – поч. 1910-х рр. – спадкоємці Котляревські
• поч. 1910-х рр. – 1912-1913 рр. – купець 2-ї гільдії Ісаак Семенович Сарач і Борис Маркович Сарач
• 1912-1913 рр. – до Жовтневої революції – Катерина Федотівна Папалазарь

На початку ХХ ст. ділянка на Канатній вул., 11 змінила велику кількість власників, деякі з них вмирали і спадкоємці продавали ділянку наступним власникам. На початку 1910–х років ділянку викупили купець Ісаак Семенович Сарач та Борис Маркович Сарач, які мали Караїмське походження. Ісаак Семенович жив у будинку на Софіївській вул., 10 (тел. 35-62), де жив Борис Маркович невідомо, але можливо, що він жив у власному будинку на узвозі Марінеско, 8.  У квартирі Ісаака Сарача вирогідно жила і Естрель Семенівна Сарач, місце мешкання якої вказується за той же адресою. Також у Ісаака Сарача був власний будинок у провулку Ніни Онілової, 20 та у Трикутному пров., 8.

Через декілька років після придбання Сарачі продали ділянку Катерині Федотівні Папалазарь, яка згідно прізвищу мала грецьке походження і жила у будинку на Маразліївській вул., 14 (вірогідно у особняку Менделевича). Можливо, що у братів Саричів щось не склалося із ділянкою, не відомо також чи встигли вони спорудити будинок, або ні, можливо, що він був просто реконструйований. У довіднику “Вся Одесса” на 1914 рік місце мешкання Папалазарь не вказано, можливо вона якраз збиралася переїхати у будинок на Канатній вулиці. Катерина Федотівна була членом Товариства нужденним учням музичного училища Імператорського музичного товариства (Нині музична академія). У будинку на Маразліївській також жив полковник Микола Костянтинович Папалазарь, який займав посаду командира 4-го полевого жандармського ескадрону (3 ст. Фонтану, будинок Руфа). Також він був членом Заохочувального скакового товариства (на іпподромі).

У 1910 році у однієї із споруд ділянки розміщувалась Приватна жіноча гімназія Фельдман (уродж. Рашкович) з правами Міністерства Народної освіти, Рада одеського відділення, що знаходиться під найяснішим заступництвом Імператриці Марії Олександрівни про сліпих. Також за даною адресою жив І.Ш Цітлін. Слід зазначити, що деякі установи існували у будинку ще до 1905 року, що дозволяє припустити, що наявний будинок було споруджено раніше даної дати, і у 1910-х роках лише реконструйовано. У 1913-1914 роках у будинок з вул. Дерибасівській, 5 переїхала контора Одеського товариства штучних мінеральних вод, яке мало виробництво на Мельницькій вулиці у районі нинішньої ділянки за адресою вул. Желябова, 4б.

Також у будинку у 1910-х роках було розташоване Генеральне персидське Консульство.

З 1906-1907 рр. у будинку жив старший фабричний інспектор Ілля Іванович Попов, який також був членом піклувальної ради Дому Працелюбності.

У 1913 році у будинку мешкали:

• купець другої гільдії Карл Еммануїлович Заль. Наприкінці 1900-х років – 1911 р. був власником ділянки на вул. Мельницькій, 23б (нині – № 13). Був членом одеського відділення Імператорського російського технічного товариства (Князівська вул., 2), членом товариства Красних мистецтв (Преображенська вул., 14), членом товариства нужденних учнів у народних училищах (Палац М.М. Толстого, Сабанєєв міст., 4), голова правління Купецького та промислового товариства взаємного кредиту (будинок Вагнера, ланжеронівська вул., 17), був виборним купецького стану. Також між 1912 та 1913 роками Заль отримав посаду персидського консула (Генеральне персидське консульство у будинку Папалазарь, Канатна вул., 11) і оселився у даному будинку.

Даний будинок за всіма ознаками було споруджено або реконструйовано архітекторами А.С. Панпуловим та Ф.А. Троупянським. А.С. Панпулов був караїмом і споруджав будинки також і для караїмської спільноти. Таким чином найбільш вірогідно що він спорудив даний будинок на самому початку 1910-х років, коли ділянкою володіли караїми Сарачи. Не виключено, що він будував будинок вже для Катерини Папалазарь, але у такому випадку припустимо, що проект був складений ще для Сарачів. Наявність у будинку благодійних товариств також дозволяє припустити те, що на ділянці вже на початку 1910-х років існувала солідна споруда, а низька поверховість будинку не виключає те, що він міг бути достатньо старим, але у 1910-х роках був реконструйований.

Згідно знімкам Luftwaffe ділянка була забудована по всьому периметру і вірогідно у задній частині ділянки існувало заднє крило будинку, але нині на його місті розташований відносно сучасний будинок. Таким чином будинок Папалазаря нині складається з трьох крил  -головного і двох бічних. Головне крило у плані Г-подібне, має лише два поверхи та житловий підвал, і вірогідно є давньою перебудованою спорудою. Проте крила мають три поверхи і у них влаштовані широкі вікна, таким чином крила вірогідно були прибудовані у 1910-х роках. Головний фасад споруди виконаний у суміші стилів раціонального модерну та неокласицизму і є одночасно схожим на фасади будинку Хаджаша (1912 р.) та Кемпе (1913 р.). Фасад має тричасну композицію з яскраво вираженою вертикальною віссю де влаштований ледь помітна широка розкріповка, арка проїзду та трапецоїдний еркер з двома балконами по бокам. Обабіч еркера влаштовані балкони, аналогічний прийом втілений у будинку інших авторів – будинку Новікова (арх. С.А. Ландесман, П.Л. Славкін, 1912-1913 рр.). Розвиненій центральній композиції будинок зобов’язаний своєю довжиною по фасаду. Ближче до країв будинку влаштовані значно менші ризаліти.

На рівні підвалу фасад прикрашений величезними квадрами русту, а перший поверх наполовину оздоблений рустом з менших квадрів, а наполовину не має фактури. На межі, де закінчується руст влаштований класичний хвилястий фриз у фільонці. Вікна, як і звичайно для оздоблення довгих будинків доби модерну об’єднані у вертикальні групи, однак у даному випадку таке об’єднання є не явним. Якщо верхні вікна та фільонки під ними у свою чергу розташовані у ще одній фільонці та підкреслені кольором, то вікна першого поверху композиційно з’єднуються лише ледь помітною фактурною площиною. По верхній частині будинку простягнувся фриз той же фактури, аналогічний прийом було застосовано і у будинку М.Л. Кемпе. Дах будинку прикрашає класичний карниз та аттик у якому влаштовані неокласичні фронтони, які є продовженням ризалітів. Балкони будинку також мають огорожу у неокласичному стилі і є подібною до огорожі балкону будинку І.І. Хаджаша. У дусі модерну фасад прикрашений профільною стрічкою та у дусі неокласицизму – восьмикутними фільонками. Сходова клітка будинку має великі розміри і влаштована над самою аркою проїзду. Клітка освітлюється великим прямокутним вікном ,на сходах встановлена огорожа, що приклашена у верхній частині неокласичним меандром. Дана сходова огорожа є ідентичною огорожі прибуткового будинку А.А. Анатри на вул. Грецькій, 46. Під’їзд просторий і має складну конфігурацію, у ньому був влаштований вхід до квартири двірника над аркою.

Ліве (північне крило) має три поверхи, причому вікна двох верхніх поверхів мають невеликі розміри, що можливо є наслідком відновлення споруди у радянські часи. У сходовій клітці крила влаштовані металеві сходи з огорожею радянських часів.

Праве (південне крило) також має три поверхи, але лише його третій поверх має вікна невеликого розміру. Сходова клітка, що розташована у дальнього краю крила має автентичну раму і знаходиться на рівні 2-3 поверхів, що говорить про те, що крило ще до революції мало три поверхи, однак первісного віконного прорізу або фільонки над дверми може свідчити про те, що вікно сходової клітки було підвищено після надбудови третім поверхом за радянських часів, а у просторі була влаштована велика фільонка, що подібна автентичним.

Таким чином бічні крила будинку вірогідно були перебудовані та надбудовані після руйнації заднього флігеля, яке скоріше за все сталося під час останніх бомбардувань Luftwaffe у 1944 році.

Вся торгово-промышленная Одесса, 1914

Вся торгово-промышленная Одесса, 1914

Вся торгово-промышленная Одесса, 1914

Вся торгово-промышленная Одесса, 1914

Скрізь штукатурку проглядають дошки перекриття, що свідчить про походження будинку з ХІХ ст.

Сходова клітка головного крила. Автор: Alex Levitsky & Dmitry Shamatazhi, джерело: Wikimedia Commons. Ліцензія: CC-BY-SA. Посилання на першоджерело.

Праве крило.

Праве крило.

Праве крило.

Ліве крило.

Ліве крило.