Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Іллюзіон “Великий Рішельєвський театр” (1839 р., 1913 р.)

Posted by Antique на П’ятниця, 13 Грудня 2013 р. (02:05)

Двоповерховий будинок генерал-майора Олександра Шнеля, арх. Козлов І. С., 1839 р. Внутрішні переробки для В. І. Ноллє, нагляд: Люікс А. Г., 1888 р. Реконструкція під ілюзіон “Великий Рішельєвський театр” з добудовою з боку подвір’я, арх. Кюнер Ф. Е. , 1913 р., Рішельєвська вул., 47
Будинок на плані
Стиль: модерн.
Охоронний статус: колишня пам’ятка архітектури місцевого значення (Виключено за наказом МКТ № 728/0/16-08 від 20.06.2008 р.).

Відомі власники ділянки:

  • 1839 – у межах II-ї пол 1870-х — поч. 1870-х рр. – Олександр Шнель
  • у межах II-ї пол 1870-х — поч. 1870-х рр. — у межах 1907–1909 рр. – Н. Ноллє
  • 1907–1909 рр. — вірогідно до Жовтневої революції – Єлизавета Володимирівна Шостак та Євген Володимирович Шостак

Будинок було зведено у 1839 році на замовлення генерал-майора Олександра Шнеля на ділянці № 486, яку він придбав у міста з публічних торгів. До того ділянка була надана Беню Брону, але він не зміг вчасно її забудувати, і була повернена місту для надання новому власнику.  Проект будинку Шнеля виконав архітектор третьої частини міста І. С. Козлов, який мав багато замовлень і у інших частинах міста, як то у даній, І-й частині. Сам будинок виглядав просто, однак мав картуш над брамою і деяке оздоблення вікон першого поверху. Дах – чотирисхилий. Невідомо, чи був будинок житловим або призначався під склад зерна, як будинок Шнеля на суміжної праворуч ділянці, який він спорудив у 1941 році також за проектом І. С. Козлова, однак у 1913 році є згадка житлових кімнат у цьому будинку.

Сучасне креслення будинку згідно ДАОО, Ф-895, оп. 1, д. 176 (проект будинку О. Шнеля, арх. І. С. Козлов, 1839 р.)

Згідно рисунку сусідньої друкарні Ю. Фесенка, наприкінці ХІХ ст. будинок вже мав фасад вкритим штукатуркою під лінійний руст.

1890-і рр. Ліворуч – край будинку №47 до перебудови

Ще у 1974 році обидві ділянки № 45-47 належали Шнелю, а вже 1883 році замість двох зазначені три ділянки по Рішельєвській 45, 47 та 49 (де № 49 ділянка де зараз розташований кінотеатр), якими володіє Н. Ноллє. Він тимчасово проживав у Франції, а нерухомим майном Ноллє керував управитель Косовський, що жив на вулиці Пастера. У 1886 році друкар Юхим Фесенко придбав склад по Рішельєвській, 47 під друкарню і у Ноллє залишилося лише дві ділянки 45 і 47. У 1901 році ділянці №45 за проектом невідомого архітектора і під керівництвом інженера Смідовича було споруджено великий п’ятиповерховий прибутковий будинок. У 1905 році у будинку під номером 47 розміщувалась типо-литографія Леона Корнштейна та типо-литографія Л. Шутака. Дані друкарні були розташовані у безпосередній близькості з друкарнею Є. І. Фесенко і вірогідно конкурували з нею.

У 1907-1909 роках ділянки Н. Ноллє придбали Єлизавета Володимирівна Шостак та Євген Володимирович Шостак. Н. Нолле у довідниках з того часу не згадується, однак у будинку № 45 жили К. В. Ноллє, який був членом товариства Взаємодопомоги нужденним жіночого комерційного училища Є. А. Бухтєєвої (Будинок М. Лемме, вул. Жуковського, 15), і Костянтин Володимирович Ноллє, який був членом правління Кримсько-Кавказького гірського клубу (Будинок С. І. Халайджогло, пров. Нечипуренка, 8). Училище Є. А. Бухтєєвої було засноване у 1876 році, а у 1891 році було перетворене у спеціально-комерційне. У 1910 році у будинку № 47 розміщувались їдальня М. Гореліка, палітурна В. М. Цітріна, токарна майстерня Б . Горба, та фірма А. С. Кантора, яка пропонувала емальовані вивіски.

Жодного жителя у будинку у довідниках “Вся Одесса” не згадується  з чого можна зробити висновок, що будинок № 47 у той час був не житловим, а його приміщення орендувалися різними виробничими закладами.

У 1913 році під наглядом цивільного інженера Ф. Е. Кюнера і можливо саме за власним проектом було реконструйовано будівлю у театр-іллюзіон “Великий Рішельєвський театр” із умовою збереження меморіальних приміщень родини Ноллє, що вказує на те, що колись у будинку мешкала родинна Ноллє. Меморіальні приміщення родини Ноллє — дві кімнати повинні були бути опечатаними. Прохання на спорудження театру у міську управу подавав сам Ноллє.

ДАОО, ф. 16, оп. 89, д. 344, лл. 174 – заява від Шостак про вимогу Ноллє про збереження меморіальних приміщень родини Ноллє опечатаними

У довіднику “Вся Одесса”, 1914 видавництва “Одесскія новости” зазначено, що у 1913 році за даною адресою займався продажем мінеральної води Гершко Юхим, розміщувались їдальня Д. Гореліка, їдальня Шмуля Кагана та токарна майстерня Б. Горба. Не виключено, що дані заклади розміщувались у будинку до перебудови тому, що у довіднику у переліку театрів заклад відсутній, а у довіднику “Вся торгово-промышленная Одесса”, 1914 театр вже згадується, а наведені вище торговельні заклади не згадуються.

Будинок було споруджено у стилі раціонального модерну. Кутасті форми оздоблення є дещо схожими на архітектуру угорського модерну. На першому поверсі реконструйованої будівлі були влаштовані вітрини і можливо споруда поєднувала офісну і розважальну функції. На першому поверсі могли бути розміщені крамниці.

У плані будинок Г-подібний — дворовий об’єм було добудовано під час перебудови і у ньому розміщується глядацька зала. Будинок вкритий фактурною штукатуркою і геометричним декором у ледь помітних фільонках. Візерунки у простінках вікон першого поверху мають дуже примхливі форми, на другому поверсі простінки прикрашені символічним відтворенням колон у стилі модерну. Під дахом був влаштований шашковий фактурний фриз із дрібними сегментами. Цікаво була вирішена задача опалення, поряд розташований п’ятиповерховий та триповерховий житлові будинки і таким чином виникла потреба у високих димоходах, які доходили би до рівня дахів хоча би триповерхового будинку.  На з’єднанні скатів даху був влаштований високий аттик у який були  вмуровані два димоходи між якими можливо була розташована вивіска. Безпосередньо над головним фасадом розмістився ще один аттик і таким чином аттики з димоходами утворюють каскад. Нижній аттик є більш декоративним Бічні його частини уявляє собою металеву огорожу на опорах, а середня частина виконана з каміні і первісно мала закруглені пластичні форми з отвором всередині. За деяких причин отвір був закладений цеглою, а верхня частина композиції стала кутастою. Вірогідно це сталося після закінчення Другої світової війни, коли будівля могла отримати пошкодження, а авторські креслення та міжвоєнні знімки не знайшли, або вони були втрачені.  Так чи інакше, але нове завершення аттику хоча і не є автентичним, але сприймається однорідно з іншим декором.

Після Жовтневої революції кінотеатр продовжував функціювати у якості кінотеатру під первісною назвою Великого Рішельєвського театру до кінця 1920-х років, що є виключенням з правила, адже майже всі кінотеатри отримали характерні радянські назви. Але даний кінотеатр все ж таки був перейменований. Автору нарису не відомо коли сталося перейменування, але вже у 1929 році заклад мав назву кінотеатр ім. Короленка, а його телефон був 26-49. Ймовірно кінотеатр назвали на честь письменника Володимира Галактіоновича Короленка (1853-1921), який був родом з України, неодноразово бував у Одесі і отримав величезну популярність завдяки соціальним творам. У 1944 році Софіївська вулиця також була перейменована на честь Короленка. Кінотеатр зберігав назву ім. Короленка весь радянський час.

За часів незалежної України мали кінотеатри втратили сенс і кінотеатр зачинився. Будинок було приватизовано проведено ремонт, але у І-й половині 2010-х роках будівля залишалася порожньою.

Будинок кінотеатру Шостака залишився майже єдиною дореволюційною спорудою такого типу у Одесі. Ще у 2000-х роках на Катеринінській, 27 існувала будівля ілюзіону, що за радянських часів носив назву ім. Фрунзе, але у 2010-х роках вона була знесена для будівництва величезного офісного центру, який домінує над навколишньою забудовую. Особливістю споруди  застосування неординарних інженерних та художніх засобів, завдяки яким споруда виглядає достатньо дивовижною.

У грудні 2020 року стало відомо, що будівлю кінотеатру спільно із сусідньою друкарнею збираються знести для будівництва нової споруди.

1913 рік. Театр-іллюзіон будується. Фрагмент знімку

1914—1918 роки. Фрагмент знімку

Колись між трубами розміщувался надпис “Большой Ришельевский театр”

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s