Одеса. Іллюзіон “Великий Рішельєвський театр” (1839 р., 1913 р.)
Posted by Antique на П’ятниця, 13 Грудня 2013 р. (03:05)
Двоповерховий будинок генерал-майора Олександра Шнеля, арх. Козлов І. С., 1839 р. Внутрішні переробки для В. І. Ноллє, нагляд: Люікс А. Г., 1888 р. Реконструкція під ілюзіон “Великий Рішельєвський театр” з добудовою з боку подвір’я, арх. Кюнер Ф. Е. , 1913 р., Рішельєвська вул., 47
Будинок на плані
Стиль: модерн.
Охоронний статус: знесений у вересні 2021 року. Колишня пам’ятка архітектури місцевого значення (Виключено за наказом МКТ № 728/0/16-08 від 20.06.2008 р.).
Відомі власники ділянки:
- 1839 – у межах II-ї пол 1870-х — поч. 1870-х рр. – Олександр Шнель
- у межах II-ї пол 1870-х — поч. 1870-х рр. — у межах 1907–1909 рр. – Н. Ноллє
- 1907–1909 рр. — вірогідно до Жовтневої революції – Єлизавета Володимирівна Шостак та Євген Володимирович Шостак
Будинок було зведено у 1839 році на замовлення генерал-майора Олександра Шнеля на ділянці № 486, яку він придбав у міста з публічних торгів. До того ділянка була надана Беню Брону, але він не зміг вчасно її забудувати, і була повернена місту для надання новому власнику. Проект будинку Шнеля виконав архітектор третьої частини міста І. С. Козлов, який мав багато замовлень і у інших частинах міста, як то у даній, І-й частині. Сам будинок виглядав просто, однак мав картуш над брамою і деяке оздоблення вікон першого поверху. Дах – чотирисхилий. Невідомо, чи був будинок житловим або призначався під склад зерна, як будинок Шнеля на суміжної праворуч ділянці, який він спорудив у 1941 році також за проектом І. С. Козлова, однак у 1913 році є згадка житлових кімнат у цьому будинку.
Згідно рисунку сусідньої друкарні Ю. Фесенка, наприкінці ХІХ ст. будинок вже мав фасад вкритим штукатуркою під лінійний руст.
Ще у 1974 році обидві ділянки № 45-47 належали Шнелю, а вже 1883 році замість двох зазначені три ділянки по Рішельєвській 45, 47 та 49 (де № 49 ділянка де зараз розташований кінотеатр), якими володіє Н. Ноллє. Він тимчасово проживав у Франції, а нерухомим майном Ноллє керував управитель Косовський, що жив на вулиці Пастера. У 1886 році друкар Юхим Фесенко придбав склад по Рішельєвській, 47 під друкарню і у Ноллє залишилося лише дві ділянки 45 і 47. У 1901 році ділянці №45 за проектом невідомого архітектора і під керівництвом інженера Смідовича було споруджено великий п’ятиповерховий прибутковий будинок. У 1905 році у будинку під номером 47 розміщувалась типо-литографія Леона Корнштейна та типо-литографія Л. Шутака. Дані друкарні були розташовані у безпосередній близькості з друкарнею Є. І. Фесенко і вірогідно конкурували з нею.
У 1907-1909 роках ділянки Н. Ноллє придбали Єлизавета Володимирівна Шостак та Євген Володимирович Шостак. Н. Нолле у довідниках з того часу не згадується, однак у будинку № 45 жили К. В. Ноллє, який був членом товариства Взаємодопомоги нужденним жіночого комерційного училища Є. А. Бухтєєвої (Будинок М. Лемме, вул. Жуковського, 15), і Костянтин Володимирович Ноллє, який був членом правління Кримсько-Кавказького гірського клубу (Будинок С. І. Халайджогло, пров. Нечипуренка, 8). Училище Є. А. Бухтєєвої було засноване у 1876 році, а у 1891 році було перетворене у спеціально-комерційне. У 1910 році у будинку № 47 розміщувались їдальня М. Гореліка, палітурна В. М. Цітріна, токарна майстерня Б . Горба, та фірма А. С. Кантора, яка пропонувала емальовані вивіски.
Жодного жителя у будинку у довідниках “Вся Одесса” не згадується з чого можна зробити висновок, що будинок № 47 у той час був не житловим, а його приміщення орендувалися різними виробничими закладами.
У 1913 році під наглядом цивільного інженера Ф. Е. Кюнера і можливо саме за власним проектом було реконструйовано будівлю у театр-іллюзіон “Великий Рішельєвський театр” із умовою збереження меморіальних приміщень родини Ноллє, що вказує на те, що колись у будинку мешкала родинна Ноллє. Меморіальні приміщення родини Ноллє — дві кімнати повинні були бути опечатаними. Прохання на спорудження театру у міську управу подавав сам Ноллє.
У довіднику “Вся Одесса”, 1914 видавництва “Одесскія новости” зазначено, що у 1913 році за даною адресою займався продажем мінеральної води Гершко Юхим, розміщувались їдальня Д. Гореліка, їдальня Шмуля Кагана та токарна майстерня Б. Горба. Не виключено, що дані заклади розміщувались у будинку до перебудови тому, що у довіднику у переліку театрів заклад відсутній, а у довіднику “Вся торгово-промышленная Одесса”, 1914 театр вже згадується, а наведені вище торговельні заклади не згадуються. Театр було відкрито 1 листопада 1913 року за старим стилем, а за новим — 14.11.1913
Будинок було споруджено у стилі раціонального модерну. Кутасті форми оздоблення є дещо схожими на архітектуру угорського модерну. На першому поверсі реконструйованої будівлі були влаштовані вітрини і можливо споруда поєднувала офісну і розважальну функції. На першому поверсі могли бути розміщені крамниці.
У плані будинок Г-подібний — дворовий об’єм було добудовано під час перебудови і у ньому розміщується глядацька зала. Будинок вкритий фактурною штукатуркою і геометричним декором у ледь помітних фільонках. Візерунки у простінках вікон першого поверху мають дуже примхливі форми, на другому поверсі простінки прикрашені символічним відтворенням колон у стилі модерну. Під дахом був влаштований шашковий фактурний фриз із дрібними сегментами. Цікаво була вирішена задача опалення, поряд розташований п’ятиповерховий та триповерховий житлові будинки і таким чином виникла потреба у високих димоходах, які доходили би до рівня дахів хоча би триповерхового будинку. На з’єднанні скатів даху був влаштований високий аттик у який були вмуровані два димоходи між якими можливо була розташована вивіска. Безпосередньо над головним фасадом розмістився ще один аттик і таким чином аттики з димоходами утворюють каскад. Нижній аттик є більш декоративним Бічні його частини уявляє собою металеву огорожу на опорах, а середня частина виконана з каміні і первісно мала закруглені пластичні форми з отвором всередині. За деяких причин отвір був закладений цеглою, а верхня частина композиції стала кутастою. Вірогідно це сталося після закінчення Другої світової війни, коли будівля могла отримати пошкодження, а авторські креслення та міжвоєнні знімки не знайшли, або вони були втрачені. Так чи інакше, але нове завершення аттику хоча і не є автентичним, але сприймається однорідно з іншим декором.
Після Жовтневої революції кінотеатр продовжував функціювати у якості кінотеатру під первісною назвою Великого Рішельєвського театру до кінця 1920-х років, що є виключенням з правила, адже майже всі кінотеатри отримали характерні радянські назви. Але даний кінотеатр все ж таки був перейменований. Автору нарису не відомо коли сталося перейменування, але вже у 1929 році заклад мав назву кінотеатр ім. Короленка, а його телефон був 26-49. Ймовірно кінотеатр назвали на честь письменника Володимира Галактіоновича Короленка (1853-1921), який був родом з України, неодноразово бував у Одесі і отримав величезну популярність завдяки соціальним творам. У 1944 році Софіївська вулиця також була перейменована на честь Короленка. Кінотеатр зберігав назву ім. Короленка весь радянський час.
За часів незалежної України мали кінотеатри втратили сенс і кінотеатр зачинився. Будинок було приватизовано проведено ремонт, але у І-й половині 2010-х роках будівля залишалася порожньою.
Будинок кінотеатру Шостака залишився майже єдиною дореволюційною спорудою такого типу у Одесі. Ще у 2000-х роках на Катеринінській, 27 існувала будівля ілюзіону, що за радянських часів носив назву ім. Фрунзе, але у 2010-х роках вона була знесена для будівництва величезного офісного центру, який домінує над навколишньою забудовую. Особливістю споруди застосування неординарних інженерних та художніх засобів, завдяки яким споруда виглядає достатньо дивовижною.
У грудні 2020 року стало відомо, що будівлю кінотеатру спільно із сусідньою друкарнею збираються знести для будівництва нової споруди.
1914—1918 роки. Фрагмент знімку
Колись між трубами розміщувался надпис “Большой Ришельевский театр”
Блог Antique про архітектуру України 
Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму: