Одеса. Будинок Ф. Гольцфарт (1846 р.)

Житловий будинок, ймовірно 1860-і – 1860-і  рр. Флігель, кін. ХІХ – поч. ХХ ст., Пушкінська вул., 30
Будинок на мапі
Стиль: безстильовий.
Охоронний статус: пам’ятка архітектури місцевого значення номер 706-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).

Відомі власники ділянки:

 

• кін. ХІХ ст. – 1899 р. – Є Союкіни
• 1899 р. – до Жовтневої революції – Іда Маркензонц та Ціля Мойсеївна Маркензонц.

За даними переліку пам’яток даний будинок було споруджено у 1946 році за проектом архітектора Каетана Йосповича Далл’Акви, італійця за походженням у 1846 році. За даними В.А. Пилявського даний будинок було споруджено у 1950 році для Ф. Гольцфарт тим же архітектором. Однак насправді для Гольцфарт був побудований сусідній кутовий будинок. А наявна споруда на Пушкінській, 30 судячи по замкам над вікнами першого поверха був споруджений вже у ІІ-й половині ХІХ ст., як низькобюджетна споруда.

Наприкінці ХІХ ст. будинком володіють Є. Сосюкіни, а у 1899 роках ділянку викупає родина Маркензонців, про яких нічого невідомо, скоріше за все Маркензонци жили у даному будинку.

На ділянці розташовано декілька споруд, які вірогідно були споруджені у різні часи. Головний будинок відноситься до споруд фонової забудови І-ї половини ХІХ ст, які складали ядро міста. Фасад його виконаний у стилі і є типовим, виконаний згідно альбому затверджених Імператором фасадів. Подібні будинки ще можна зустріти у місті, наприклад на Рішельєвській вул., 69 та 41, Троїцькій вул., 30, Покровському провулку, 8 або Катеринінській вул., 61. На Пушкінській вулиці майже всі прості будівлі були зруйновані або перебудовані і лише наприкінці вулиці залишилося декілька споруд подібного рівня. Вірогідно у власників не було достатньо коштів для нового будівництва і таким чином будинок дійшов до наших часів майже у автентичному стані. Стелі будинку не дуже великі, відповідно вікна мають малий розмір, що було притаманно спорудам І-й половині ХІХ ст. Між поверхами влаштована тяга, а вікна у центрі прикрашені арковою композицією, яка є імітацією ренесансного аркового порталу вписаного у прямокутник. У деяких будинках імітація була більш наближеною із влаштуванням справжнього аркового вікна, як на вул. Льва Толстого, 2.

Аналогічна композиція також прикрашала і деякі інші типові будинки, наприклад споруду на Рішельєвській вул., 41.  Відповідно часу будинок є галерейним, без під’їзду. Первісні сходи повинні були бути дерев’яними, пізніше вони були замінені на металеві (вірогідно за радянських часів).

Уздовж бічних ділянок були розташовані флігелі, з яких залишилося тільки праве крило, а ліве майже повністю зруйноване. Вціліле праве крило є галерейним, двоповерховим з напівпідвалом. Невідомі часи спорудження флігелів, можливо вони будувалися відразу з головним будинком, або раніше чи пізніше, але наврядчи флігелі були споруджені пізніше 1860-х років.

У задній частині ділянки розташований двоповерховий  знапівпідвалом флігель, який вірогідно був споруджений наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Він має складну конфіурацію. У середній частині розташований трапецоїдний ризаліт у якому розташована простора сходова клітка, ліворуч від ризаліту розташовано пряме крило, а праворуч Г-подібне крило. Таке несиметричне планування вірогідно обумовлено різними розмірами бічних флігелів, що може свідчити про те, що бічні флігелі були споруджені не одночасно. Оздоблення заднього флігелю складається із олямування вікон профільними стрічками, яке дуже нагадує оздоблення другого поверху двоповерхового будинку на Пантелеймонівській вулиці, 7.

Сходова клітка заднього флігеля у плані має шестикутну форму, у ній встановлені металеві сходи з огорожами, що зустрічаються у будинках спорудежних на початку ХХ ст., як то у корпусах нових Коганівських квартир наприкінці Канатної вулиці (арх. О.Е, Шейнс, кін ХІХ ст.), будинку Рибака на  вул. Асташкіна, 9 (арх. М.М. Коган або П.У. Клейн, 1901 р.) та інших.

У у 1913 році серед інших жителів у будинку жили :

• Б.О. Барер та Д.О. Барер, які буди працівниками торгового дому “Яків Хаславський і Ко”. Даний торговий дім був розташований у будинку Андрія Антоновича Баханова на вул. Пушкінській, 11 де жив і сам купець І-ї гільдії Яків Хаславський. Торговий дім займався постачанням продукції петербурзького водочного заводу “Штрітер”, шампанського реймської фірми “Henry Goulet”, колоніальних товарів, фотоматеріалів “Електра” та косметики виробництва московського товариства “Келлер Р. і Ко.“, паризьких парфумів Goldet Parfumerie, паркету Товариства технічної розробки лісових виробів Оржівського заводу (нині ОДЕК-Україна), керамічної продукції марки “Rogalin” варшавського керамічного заводу С. і К. Свеницьких, посуди “Віс”, продукції французького розсплідника американських виноградних лоз Paul Gros Royan, продукції Санкт-Петербурзького скло-промислового акційного товариства, бавовни наманганського торгово-промислового заводу. Телефон контори був 23-71;
• Б. Благодатний, який займався мануфактурною торгівлею;
• водопровідний майстер Я. Горбатий;
• Марк Влад. Дістель, помічник бухгалтера експедиційної контори Л.І. Койфмана (розташування невідоме);
• Арон Давидович Жабокруг, працівник Російсько-Азіатського банку, що був розташований на Рішельєвській вул., 8;
• Ізраіль Якович Капмар, працівник фабрики землеробних машин І.М. Аронович(розташування невідоме).

Таким чином незважаючи на простоту споруди у будинку проживали люди не самого низького достатку, переважно робітники довколишніх фірм. У довіднику В.А. Пилявського помилково вказано, що у будинку також було розташоване ІІ-е єврейське училище, але  ІІ-е казенне єврейське училище було розташовано у сусідньому кварталі на вул. Пушкінській, 26. У 1890-х роках ділянка з училищем мала № 30, а у межах 1902 – 1903 років у наслідок зсуву нумерації отримала сучасний № 26.

Підсумок: Будинок Ф. Гольцфарт є одним з типових одеських будинків початку ХІХ ст. і відносяться до тих часів, коли більшість міст Російської імперії складалося з сільських одноповерхових будинків. Споруда є пам’яткою архітектури і також цінна тим, що залишилася однією спорудою такого типу на протязі декількох кварталів по Пушкінської вулиці. Достатньо цікавим є вирішення заднього флігеля спорудженого набагато пізніше, ніж інші споруди ділянки.

Задній фасад головного будинку.

Правий флігель.

Лівий флігель.

Лівий флігель.

Задній флігель.

Задній флігель.

Задній флігель.

Задній флігель.

Джерела:

• Стекольная «империя Франков». Сайт “Витражи в России”.