Одеса. Прибутковий будинок Товариства взаємної допомоги прикажчиків-євреїв (1901-1903 рр.)

Прибутковий будинок Товариства взаємної допомоги прикажчиків-євреїв, арх. Ф.А. Троупянський, А.Р. Рейхенберг, 1901-1903 рр., Троїцька вул., 43б / Олександрівський пр., 25
Будинок на мапі
Стиль: еклектика (необароко).

Відомі власники ділянки:

• до 1900 р. – П. Раллі (вірогідно Павло Степанович Раллі)
• 1900 – до Жовтневої революції – Товариство прикажчиків-євреїв

До 1900 року велика ділянка, що займала третину кварталу між Олександрівським проспектом та вулицями Троїцькою, Катеринінською та Успенською, належала греку П. Раллі, який вірогідно був Павло Степановичем Раллі. Павло Раллі належав до відомого заміжнього Одеського роду, який займався торгівлею борошном,  сам Павло відзначився тим, що був головою Товариства піклування тварин, для якого архітектором С.А. Ландесманом у 1890-1891 роках було споруджено лікарню на вул. Ленінградській, 21. Також П.С. Раллі  був крупним домовласником, володів багатьма ділянками у місті. Однак у 1901 році ділянка на Олександрівському проспекті була продана Товариству прикажчиків євреїв, які до того розміщувались на вулиці Осипова, 13 де був розташований молитовний будинок.

Наприкінці ХІХ-ст в Російській імперії почали створюватися товариства прикажчиків, які по суті були профспілками торгових представників в магазинах. Стосунки між прикажчиками та їх роботодавцями бували з часом напруженими, іноді власники магазинів платили меншу зарплатню, ніж було домовлено. Таким чином товариства прикажчиків займались правовим захистом, надавали матеріальну допомогу та житло потерпілим прикажчикам. Однак для роботи таких товариств були потрібні значні кошти, які у ту добу можна було отримувати від здачі приміщень в оренду. У місті існували два товариства прикажчиків, які гуртували навколо себе працівників за релігійними віруваннями, а по суті за національністю. Вже в 1898-му році в місті існували товариства прикажчиків-християн та прикажчиків-євреїв.

У довіднику “Вся Одесса”, 1914 р видавництва Одеські новини є опис діяльності Одеського товариства взаємодопомоги прикажчиків-євреїв:

Надає взаємообумовлено або безповоротно грошову допомогу, і процентні позики, шукає посади, надає медичну та іншу допомогу і надає кошти до виховання і освіти сиріт. Членський внесок: а) одночасний при вступі – 3 руб. і річний 10 руб. При товаристві існують похоронна каса, членами якої можуть бути тільки члени товариства, і бібліотека, в який, окрім загальних відділів, є також відділи по Гебраїці і Іудаїзму. Бібліотека Троїцька, 43) відчинена від 10 ч. ранку до 7 ч. веч.. крім субот. За читання однієї книги сплачувати: не члени 40 коп в місяць або 1 руб. за три місяці, члени 25 коп. в місяць.

Також у 1901 році була влаштована Торгова школа товариства взаємодопомоги прикажчиків-євреїв, на початку 1910-х років у будинку також розмістилося наново створене 2-ге громадське реальне училище тож самого товариства. У 1913 році головою товариства прикажчиків-євреїв був Мойсей Борухович Переплетник, головою школи та училища був статський радник Павло Акімович Ціммерман.

Товариство продало свою стару ділянку на вул. Осипова Англіканській спільноті, яка пізніше переобладнала молитовний будинок під Англіканську церкву (за даними путівника Г.Каранта). У свою чергу Товариство прикажчиків-євреїв переїхало до придбаної у П. і М. Раллі ділянки на Троїцькій вул., 43, де до того була розташована Парова фабрика туалетного мила М.І. Сіркіса. Пілся переїзду Товариства архітектором А.Р. Рейхенбергом за участю архітектора при Раді духовного правління синагог та молитовних будинків Ф.А. Троупянського були побудовані для товариства будинок клубу та великий житловий триповерховий будинок. Невідома національність миколаївського архітектора Арнольда Рейхенберга, але Ф.А. Троупянським був євреєм, а також займав посаду архітектора при Раді духовних правлінь синагог і молитовних будинків в Одесі. Таким чином Троупянський був достатньо відомий єврейській спільноті Одеси, що імовірно послужило приводом для долучення Ф.А. Троупянського для виконання проекту будинку Товариства.

Для отримання отримувати постійного прибуток на потреби товариства архітектором Ф.А. Троупянським було споруджено великий триповерховий будинок у стилі необароко, яке наприкінці ХІХ ст. стало дуже популярним і було ідеалом розкішного будинку. На зовнішній вигляд будинку вплинув стиль модерн, який у дані роки поступово почав набирати популярність у Російській імперії. Головним чином це торкнулось об’єднанням вікон у вертикальні групи, хвилястим лініям у огорожах балконів, наданя витонченості консолям та фронтонам будинку. Кут будинку прикрашений фігурним еркером, зо увінчувався шатровим куполом, від якого залишилася тільки фрагмент. Різноманітність довгому фасаду будинку також надають ризаліти з дещо іншим декором і які також облямовані рустованими пілястрами. Найбільш значний ризаліт розташований з боку Троїцької вулиці, який увінчаний картушем з двома волютами.

Балкони на фасаді розміщені не дуже часто, огорожі балконів другого поверху були кам’яними, але зберігся лише один такий балкон,і той фрагментарно. Огорожі другого поверху були виконані з металу у суміші стилів еклектики та модерну. Вінчає дах ренесансний аттик, що аналогічний сусідній будівлі Товариства прикажчиків-євреїв (арх. Ф.А. Троупянський, А.Р. Рейхенберг, 1901-1902 рр.).

Також, як і у клубному будинку товариства перший поверх прибуткового будинку призначався під крамниці, деякі з них, що описані у нарисі клубної будівлі могли бути розміщені і у даному будинку.

Прибутковий будинок Товариства взаємної допомоги прикажчиків-євреїв є одним з самих розкішних будинків на Олександрівському проспекті і затверджує солідність организації, яка ним володіла. У порівнянні із будинками архітектора В.І. Шмідтом твір Ф.А. Троупянського виглядає більш просто, але залишається достатньо цікавим і мальовничім.

Джерела:

• Персональний сайт Юрія Парамонова. Нарис: “Троицкая улица. От Екатерининской улицы до Александровского проспекта“.