Одеса. Товариство взаємної допомоги прикажчиків-євреїв (1901-1902 рр.)

Товариство взаємної допомоги прикажчиків-євреїв з концертним залом «Уніон», арх. Ф.А. Троупянський, А.Р. Рейхенберг, 1901-1902 рр., Троїцька вул., 43а
Будинок на мапі
Стиль: неоренесанс (на тему флорентійського ренесансу).
Охоронний статус: пам’ятка архітектури та історії місцевого значення номер 28-Од (Наказ МКТ від 16.06.2007 р. № 662/0/16-07).

Відомі власники ділянки:

• до 1900 р. – П. Раллі (вірогідно Павло Степанович Раллі)
• 1900 – до Жовтневої революції – Товариство прикажчиків-євреїв

До 1900 року велика ділянка, що займала третину кварталу між Олександрівським проспектом та вулицями Троїцькою, Катеринінською та Успенською, належала греку П. Раллі, який вірогідно був Павло Степановичем Раллі. Павло Раллі належав до відомого заміжнього Одеського роду, який займався торгівлею борошном,  сам Павло відзначився тим, що був головою Товариства піклування тварин, для якого архітектором С.А. Ландесманом у 1890-1891 роках було споруджено лікарню на вул. Ленінградській, 21. Також П.С. Раллі  був крупним домовласником, володів багатьма ділянками у місті. Однак у 1901 році ділянка на Олександрівському проспекті була продана Товариству прикажчиків євреїв, які до того розміщувались на вулиці Осипова, 13 де був розташований молитовний будинок.

Наприкінці ХІХ-ст в Російській імперії почали створюватися товариства прикажчиків, які по суті були профспілками торгових представників в магазинах. Стосунки між прикажчиками та їх роботодавцями бували з часом напруженими, іноді власники магазинів платили меншу зарплатню, ніж було домовлено. Таким чином товариства прикажчиків займались правовим захистом, надавали матеріальну допомогу та житло потерпілим прикажчикам. Однак для роботи таких товариств були потрібні значні кошти, які у ту добу можна було отримувати від здачі приміщень в оренду. У місті існували два товариства прикажчиків, які гуртували навколо себе працівників за релігійними віруваннями, а по суті за національністю. Вже в 1898-му році в місті існували товариства прикажчиків-християн та прикажчиків-євреїв.

У довіднику “Вся Одесса”, 1914 р видавництва Одеські новини є опис діяльності Одеського товариства взаємодопомоги прикажчиків-євреїв:

Надає взаємообумовлено або безповоротно грошову допомогу, і процентні позики, шукає посади, надає медичну та іншу допомогу і надає кошти до виховання і освіти сиріт. Членський внесок: а) одночасний при вступі – 3 руб. і річний 10 руб. При товаристві існують похоронна каса, членами якої можуть бути тільки члени товариства, і бібліотека, в який, окрім загальних відділів, є також відділи по Гебраїці і Іудаїзму. Бібліотека Троїцька, 43) відчинена від 10 ч. ранку до 7 ч. веч.. крім субот. За читання однієї книги сплачувати: не члени 40 коп в місяць або 1 руб. за три місяці, члени 25 коп. в місяць.

Також у 1901 році була влаштована Торгова школа товариства взаємодопомоги прикажчиків-євреїв, на почитку 1910-х рокві у будинку також розмістилося наново створене  2-ге громадське реальне училище тож самого товариства. У 1913 році головою товариства прикажчиків-євреїв був Мойсей Борухович Переплетник, головою школи та училища був статський радник Павло Акімович Ціммерман.

Товариство продало свою стару ділянку на вул. Осипова Англіканській спільноті, яка пізніше переобладнала молитовний будинок під Англіканську церкву (за даними путівника Г.Каранта). У свою чергу Товариство прикажчиків-євреїв переїхало до придбаної у П. і М. Раллі ділянки на Троїцькій вул., 43, де до того була розташована Парова фабрика туалетного мила М.І. Сіркіса. Пілся переїзду Товариства архітектором А.Р. Рейхенбергом за участю Ф.А. Троупянського були побудовані для товариства будинок клубу та великий житловий триповерховий будинок. Невідома національність архітектора Арнольда Рейхенберга, але Ф.А. Троупянський був євреєм, і з деякого часу займав посаду архітектора при Раді духовних правлінь синагог і молитовних будинків в Одесі. Невідомо коли Троупянський був призначений на дану посаду, на початку 1900-х років він був відсутній у переліку архітекторів у довідниках “Вся Одесса” і можливо не міг самостійно займатися спорудженням будівель і не виключено, що архітектором при раді він став дещо пізніше.

Більшу частину споруди займає концертна зала “Уніон” на 866 місць з балконом, яка була влаштована з тією ціллю, щоби отримувати прибуток від надання зали у оренду. У будинку також розміщувалась контора правління та бібліотека, з боку вулиці на першому поверсі були влаштовані крамниці.

Фасад будинку було виконано у чистому стилі флорентійської школи італійського відродження і нагадує своїми рисами палаццо. Перший поверх вирішений під цоколь, а другий поверх, на якому розміщується зала “Уніон”, більше його ніж у два рази. По фасаду проходить аркада з вікон із вишуканими різьбленими рамами. Обабіч фасаду влаштовані лаконічні ризаліти з чіткими гранями. Вікна у ризалітах мають найбільший розмір. По верхній частині фасаду простягнувся карніз який є одночасно також верхніми частинами пілястрів у простінках. Кути простінок оброблені під колони.  Між сандріками влаштовані круглі медальйони з ліпниною, а під дахом влаштований  вишуканий карниз з машикулями.

Інтер’єри будинку також витримані у стилі ренесансу і збереглись до наших часів. У контору було проведено телефону лінію номер 6-81.

За часів існування залу “Уніон” у ньому давали концерти різні театральні трупи та музиканти. Так завдяки тому, що 6-9 грудня 1911 р. проходили авторські концерти композитора О.М. Скрябіна та 19 березня 1925 р. на літературному вечері виступали поети М. Свєтлов М. і М. Голодний, письменник О. Югов, даний будинок є не лише пам’ятником архітектури, але й пам’ятником історії.

У 1913-1914 роках ліворуч від будівлі концертного залу за проектом архітектора Ф.А. Троупянського було споруджено достатньо коштовний триповерховий прибутковий будинок товариства прикажчиків-євреїв.

За даними Юрія Парамонова у міжвоєнний період у будинку продовжувала працювати бібліотека, а також була влаштована школа грамотності. У 1930-х розмістились Одеське відділення товариства Земельного Пристрої трудящих євреїв та Одеське товариство сприяння єврейській культурі, що вірогідно було пов’язано з первісним призначенням будівлі. У 1960-х роках будинок зайняв лише один заклад  – клуб Одеської залізниці. Нині у будинку розташоване Одеське обласне управління охорони пам’ятників.

Весною 2013 року фасадна стіна набула параболічної форми у наслідок  заглиблення у ґрунт офісу у однієї з сусідніх будівель.

Будинок товариства прикажчиків-євреїв уявляє собою одну із найкращий ремінісценцій архітектури італійського міста Флоренція і вирізняється урочистим виглядом на тлі помірного оздоблення, чудовими різьбленими дверми та вишуканою концертною залою витриманою у том же стилі. Лаконічне оздоблення відповідає ідеям модерну, який у ті роки щойно почав поширювати на теренах багатьох країн Європи.

Фото стелі концертного залу: http://instagram.com/p/tCdpmFxHFe/

Реклама туалетної фабрики, яка існувала до придбання ділянки Товариством прикажчиків-єверїв. Довідник “Вся Одесса”, 1899 р.

Довідник “Вся Одесса”, 1908″.

Довідник “Вся nоргово – промышленная Одесса”, 1914 видавництва “Одеські новини”.

Довідник “Вся Одесса”, 1914 видавництва “Одеські новини”.

Довідник “Вся Одесса”, 1914 видавництва “Одеські новини”.

Довідник “Вся Одесса”, 1914 видавництва “Одеські новини”.

Схема залу “Уніон”. Джерело: “Вся торгово-промышленная Одесса”, 1914

Джерела:

• Персональний сайт Юрія Парамонова. Нарис: “Троицкая улица. От Екатерининской улицы до Александровского проспекта“.
• «Пузатый дом» в центре Одессы. Сайт “Первый одесский портал”. 06.09.2013