Одеса. Прибутковий будинок С. Ф. Вернетти (1900 р.)

Будинок Септимія Францовича Вернетти, арх. А. Б. Мінкус, 1900 р., Садова вул., 11
Будівля на мапі
Стиль: історизм.
Охоронний статус: пам’ятник архітектури номер 775-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).
Атрибуція будинку, що наведена у даному огляді виконана автором блогу.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – грудень 1903 р. – Септим Францевич Вернетта
• 1904 р. – 1907 р. спадкоємці С.Ф. Вернетти
• 1907 – поч. 1910-х рр. – М.С. Невражина
• поч. 1910-х рр. – вірогідно до Жовтневої революції – капітан 2-го рангу у відставці Василь Олександрович Невражин

Вже з кінця ХІХ ст. ділянка на розі Садової вулиці належала скульптору, італійцю Септиму Францовичу Вернетті. На кутовій частині ділянки вірогідно у ІІ-й половині було споруджено двоповерховий будинок фонової забудови.

Будинок був споруджений у 1900 році для скульптора італійського походження Септимія Францовича Вернетта, який володів декількома ділянками у місті, а сам мешкав неподалік від Садової, у старому власному будинку з майстернею на Соборній пл., 4 (приблизно тоді ж реконструйований). Прохання складено почерком А. Б. Мінкуса, який повинен бути автором споруди.

Після смерті Септима Вернетти наприкінці 1903 року спадкоємці продають  ділянку М. С. Невражиній. У 1910-х роках будинком володіє капітан 2-го рангу Василь Олександрович Невражин, який був сином контр-адмірала Олександра Васильовича Невражина (22.07.1843 – не раніше кінця 1917 р.) і Олімпії Іванівни Невражиної (? – 17.01.1913).

Олімпія Іванівна була похована на 2-му християнському кладовищі. Олександр і Василь проживають у даному будинку у 1910-х роках. У будинку, власне з Невражиних жили: Василь, Олександр, а також брат Василя поручик 15-го стрілецького полку Микола Васильович Невражин.

Можливо у Одесі жив і Валентин Миколайович Невражин (1909, Кронштадт – ?), який за даними Одеського академічного центру 6 листопада1944 року було засуджено до виправно-трудових таборів на 10 років.

Головний фасад будинку виконаний у стилі історизму, а дворовий фасад має строгі геометричні форми, які є притаманними 1910-м рокам. Таким чином найбільш вірогідно, що будинок було споруджено для Невражина у 1910-х роках.

Згідно декоруванню фасаду автором проекту є архітектор А. Б. Мінкус, який до речі був архітектором будинків для родини Вернетта. Прохання на склад будівельних матеріалів у 1900 році було складано оригінальним почерком А. Б. Мінкуса.

Будинок отримав центральний призматичний ризаліт притаманний спорудам Мінкуса (добрим прикладом може слугувати дача Гершенкопа). Сучасному глядачу будинок може нагадати літак, що простягнув крила. Хоча будинок має достатньо одноманітний декор, але об’ємність форм, та виражена тектонічність центру споруди надають будинку виразний і неповторний вигляд. У переходах між об’ємами кути є рустованими, а вікна біля вертикальної вісі симетрії об’єднані у групи по два, що характерно для споруд А.Б. Мінкуса поч. ХХ ст., зокрема будинку Я. М. Тепера на великій Арнаутській вул., 16 (пр. раніше 1904 р. буд. 1906 – 1908 рр.).

Найбільш ефектною будинку є його центральна частина, яка уявляє собою своєрідний ризаліт з нішею всередині, таким чином він утворюється двома рустованими квадратними колонами та карнизом і сприймається скоріше у якості порталу. Подібна композиція була застосована у будинках Вершховських, зокрема у будинку на Троїцькій вул., 8 (раніше 1904 р.). У даному ризаліті влаштована арка проїзду, а на другому та третьому поверхах два композиційно об’єднаних вікна з нішею між ними. Облямування верхніх вікон виконано у стилі раннього модерну. Над верхніми вікнами ефектно влаштовані три люкарни, а обабіч ризаліту влаштовані малі люкарни типової овальної форми. Також будинок прикрашає візерунчастий аттик виконаний з каменю у центральній частині і у вигляді металевої огорожі по краям будинку. У плані споруда є Г-подібною, з дворовим крилом з правого боку.

Задній фасад не було навіть пофарбовано, однак ефектний трапецоїдний ризатіт дещо його прикрашає, чисті форми фасаду та карнизу більш притаманні 1910-м рокам, також слід зазначити, що подібний ризаліт є у будинку М. С. Хаджі, який було споруджено у 1910-му році.

У головному крилі розміщено два під’їзди, лівий розташований біля арки проїзду іх входом з неї, а правий розташований на стику крил всередині будинку із входом з боку вулиці.
За знімками Дмитра Шаматажі під’їзд у підворітті освітлюється за допомогою ліхтаря, на сходах встановлені огорожі сходів з суцільним заповненням простору із спиралевидним мотивом. На другому поверсі розташована лише одні двері до квартири, які мають значні розміри.
Під’їзд на стику крил відповідно розташуванню освітлюється за допомогою ліхтаря, на сходах встановлена огорожа з окремих балясин поширеного дизайну.

Кутову частину даної ділянки займає простий двоповерховий будинок більш ранньої дати спорудження. Лиштва його вікон вірогідно під час спорудження прибуткового будинку отримала новий вигляд, який відповідає стилю архітектора А.Б. Мінкуса.

У будівлях ділянці певний час було розміщена нотаріальна контора В.Л. Ерзуальського та магазин квітів “Rosarium”.

У різних джерелах будинок помилково зараховують до творчості А.Р. Рейхенберга або М. Г. Рейнгеца, та вказують помилкову дату 1893 р.

Прибутковий будинок С. І. Вернетти має дуже ефектний вигляд, завдяки розвинутої об’ємної композиції та парадній симметричності.

Джерело: Вся Одесса, 1908 р.

Джерело: Вся Одесса, 1914 (Одесскія новости).

Під’їзд на стику крил.

Джерела:

• Сайт: Necropolural, сторінка: “Невражина Олімпіада Іванівна“.
• Відомості, що отримані від Дмитра Борисовача Шаматажі.
• Сайт міжнародного товариства “Меморіал”. Жертвы политического террора в СССР