Одеса. Флігель К. Г. Козловського (1904 р.)

Флігель К. Г. Козловського, подача планів: С. М. Крімер, нагляд: К. М. Попов, 1904 р., Старопортофранківська вул., 7
Будинок на мапі
Стиль: історизм (ремінісценції на німецький ренесанс та бароко)

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – поч. 1900-х рр. – Г. Козловський
• поч. 1900-х рр. – кін. 1900-х рр. – Кирило Григорович Козловський
• кін. 1900-х рр. – до Жовтневої революції – Іван Іванович Марков

Забудова даного кварталу виникла на початку 1830-х років, коли замість простору за міськими укріплення була влаштована низька кварталів у третій частині міста. Даний квартал мав № I.

Станом на кінець ХІХ ст. ділянка на Старопортофранківській вулиці, 7 належала Г. Козловському. Весною 1904 року Кирило Григорович Козловський — тодішній власник ділянки подав прохання на спорудження триповерхового флігелю. Проект ймовірно виконав С. М. Крімер, якому було доручено отримати затверджений план з міської управи. Підписку дав К. М. Попов. Влітку було подано прохання на надбудову старого двоповерхового галерейного будинку, також була влаштована окрема сходова клітка. Реконструкція не була коштовною, однак власник не пошкодував грошей на оздоблення головного фасаду. Фасад будинку Козловського має певну збіжність з будинком Я. М. Тепера на вул. Осипова, 6 (арх. А. Б. Мінкус, 1901 р.), однак принаймні до флігеля Козловського мають відношення інші особи: С. М. Крімер і К. М. Попов, перший ймовірно виконував проект, а другий здійснював нагляд за будівництвом

На відміну від будинку Тепера будинок Козловського був оздоблений більш просто, мав невиражене членування та просту композицію без фронтонів. Завдяки розташуванню серед старих слабо оздоблених будинків будинок Козловського виділяється серед навколишньої забудови. У оздобленні другого поверху присутні віяльні камені, що запозичені з німецького ренесансу, а віяльні камені перетинає група профілів, що є елементом стилю модерн. Над центральною частиною другого поверха фасад прикрашений волютою. Вікна третього поверху прикрашені бароковим декором. Всередині третього поверху влаштована брама, що прикрашена модерновими канелюрами розміщеними горизонтально, люнет брами був виконаний у стилі ренесансу.

Стулки брами відносяться до типу брам з ромбовим перехрестями і востаннє даний візерунок застосовувався, наприклад, у будинках Е. І. Мінкус (арх. А. Б. Мінкус, 1902 р.) і Л.А. Розен (арх. А. Б. Мінкус, 1902–1903 рр.) у провулку Митракова. Майже ідентична будинку Козловського брама також була встановлена у будинку О.П. Руссова на Софіївській вул., 9 (арх. Л.М. Чернігов, 1899-1901 р.).

Будинок зберіг своє галерейне планування під час реконструкції і з боку подвір’я можна побачити дерев’яну стіну галереї та прикриття між другим та третім поверхами. Сходова клітка, що веде до галерей влаштована у просторі між флігелем та головним будинком і вірогідно первісно була відкритою, але вірогідно за радянських часів з боку подвір’я було споруджено четверту стіну. Сходинки виконані  з приємної вохристої мозаїки, а із балясин сходової огорожі у автентичному вигляді збереглася лише єдина. На останньому поверсі з деталей балясин була споруджена нова огорожа, на інших маршах не збереглося жодної автентичної балясини. На останньому поверсі на майданчику присутній також інший тип огорожі, яка вірогідно була встановлена на протязі всієї галереї.

У лівого боку ділянки був прибудований невеликий двоповерховий флігель невстановленого періоду спорудження.

У правого боку ділянки було споруджено триповерховий флігель, що отримав вишукане оздоблення фасаду. У центральній частині флігелю влаштований легко рустований ризаліт із сходовою кліткою, яка освітлюється великим арковим вікном та маленьким вікном із скругленими кутами. Вікна флігелю прикрашені лиштвою у модернових формах, а дах із дерев’яним скатом та простими ковзанами, чим нагадує споруди архітектора В.О. Домбровського, зокрема у будинку Машевського  (кін. 1890-х рр.).

Сходи у під’їзди виконані з білої мозаїки, у якості огорожі використовуються еклектичні балясини, що використовувались різними архітекторами у добу модерну. Сходові майданчики прикрашені візерунками з мозаїки, а стеля – падугою у стилі модерну з зображеннями квіток і левів, аналогів якої автор цього блогу не зустрічав. У флігелі вірогідно за радянських часів було влаштовано додаткові вузькі двері нових квартир. У арковому вікні, що освітлює майданчики другого та третього поверхів у рамі були встановлені кольорові фрагменти скла, але жоден не зберігся, маленьке вікно другого поверху було влаштовано не дуже вдало і його розмірів не вистачає для доброї інсоляції під’їзду.

В середині 1900-х років Г. Козловський вмер і ділянку отримав його син К.Г. Козловський. Наприкінці 1900-х років ділянку придбав фельдшер Старої міської лікарні (Пастера вул., 5) Іван Іванович Марков. Суміжна ділянка по вулиці Новосельського, 10 також була у його власності. Маркову належав також будинок на Торговій вул, 38 / Ушинського, 9 та пустопорожня ділянка на Вапняній вул. / 1-му Матеріальному пров. (Филадорова вул., 1-2).

Будинки Маркова були дуже простими і відносились до І-ї половини ХІХ ст. Лише наприкінці або на початку ХХ ст. на ділянці на Торговій було споруджено триповерховий флігель.

Серед інших жителів за даною адресою жила викладачка жіночої гімназії Є. І. Вісковатової Олена Фоминічна Гиньковська.

Будинок є однією з найцікавіших споруд Одеси доби модерну, її зовнішній вигляд дозволяє не перебувати у тіні необарочного будинку Шайкевича, а свіжість застосованих образів компенсує просту композицію. Флігель будинку також є більш привабливим, ніж більшість його аналогів.

Правий флігель.

Правий флігель.

Правий флігель.

Правий флігель.

Правий флігель.

Стик флігеля та головного будинку.

Стик флігеля та головного будинку.

Правий флігель.

Під’їзд правого флігелю.

Під’їзд правого флігелю.

Під’їзд правого флігелю.

Під’їзд правого флігелю. Перший поверх.

Під’їзд правого флігелю. Другий поверх.

Під’їзд правого флігелю. Третій поверх.

Падуга: квітка та леви обабіч.

Джерела:

• ДАОО, ф. 16, оп. 80, д. 49, лл. 188-189
• Брами Одеси: каталог / упорядник О.М. Луговий. – Одеса: ФОП «Фрідман О.С.», 2010