Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будинок М. Г. Раухвергера (кін. 1890-х рр.)

Posted by Antique на П’ятниця, 2 Серпня 2013 р. (15:54)

Будинок Манycа Гершковича Раухвергера, арх. А. Б. Мінкус, кін. 1890-х рр., Пушкінська вул., 59
Будинок на плані міста
Стиль історизм (у дусі нідерландсько-німецького ренесансу).
Охоронний статус: пам’ятка архітектури та історії місцевого значення номер 721-Од (Наказ МКТ  №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).


Відомі власники ділянки:

  • кін. ХІХ ст. – 1908-1909 рр. – Манyc Гершкович Раухвергер
  • 1908-1909 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – Мотя Іцкович Варшавський

З кінця ХІХ ст. власником даної ділянки був М. Раухвергер один із співвласників торгового дому Г. і М. Раухвергер, що був розташований у нині зруйнованому будинку Григорія Раухвергера на Базарній вул., 66 (нині зруйнованого). Також у власності М. Раухвергера була дача на березі Сухого лиману біля Кривої балки та ділянка на розі Пироговського провулку та Пироговської вулиці. Торговий дім Раухвергеров займався продажем будівельних матеріалів, металевих виробів, ремісничих та сільсько-господарських інструментів, сантехніка, груби, фурнітура для вікон, дверей та печей, станки та інші механізми. У тому числі реалізувався камінь з каменоломень Григорія Раухвергера у селі Ковалівка Біляєвського району Одеської області. Не виключено, що Григорій Раухвегер насправді мав ім’я Герш і був батьком Мануса та інших його братів.

Спільно з братами Нутою, Манусом, Йосипом. Рафіїлом, Сімхою та Шлемою Гершковичами він володів будинками на Рішельєвській вул., 59 та Малій Арнаутській вул., 54, по сусідству з деякими братами мав дачу між Малим та Середнім Фонтанами.

Між 1908-1909 роками будинок раптово був проданий домовласнику єврею Мотє Іцковичу Варшавському, але інші будівлі залишаються у власності Мануса Раухвергера. Невідомо, що послугувало причиною продажі, можливо, що Раухвергера був незадовільний фінансовий стан і йому було потрібно отримати багато коштів.

Мотя Іцкович Варшавський, окрім декількох будинків у місті також утримував тютюнову крамницю. Інши будинки Варшавського не були такими коштовними. Більше про Варшавського можна прочитати у нарисі про будинок родини Ташма на вул. лейтенанта Шмідта, 4.

У анкеті для союзу архітекторів УРСР з переліком робіт, складеним архітектором А. Б. Мінкусом, він вказав дану будівлю у якості власного твору, з датуванням 1900 – 1901 рр., однак у цей час прохання від Раухвергера на влаштування складу будівельних матеріалів для будівництва не подавалось. Враховуючи помилковість датуваннь у анкеті будинок був спорудженим раніше 1900 року. Завдяки стилю ліпних прикрас будинку притаманним межі століть, композиції четвертого поверху будинку, схожої з останнім поверхом будинку князя С. Урусова на Канатній вул., 10. Сам архітектор А. Б. Мінкус проживав у даному будинку. Син А. Б. Мінкуса переїхав у даний будинок у 1905 році. У 1910 році А. Б. Мінкус переїхав у будинок Рабіновича (арх. М. І. Лінецький, 1910 р.).

Будинок отримав притаманне стилю модерн вертикальне членування фасаду, що переважає над горизонтальним. Основу композиції головного фасаду складають два ризаліти у яких влаштовані ніші з лоджіями, також ризаліти увінчані фронтонами у стилі нідерландського ренесансу. Обабіч ризалітів на четвертому поверсі у невеликих фільонках влаштовані надписи латинською  “Commercia” та “Industria”. Декор будинку є великим і грубим.  Будинок має чотири флігелі, що утворюють замкнене подвір’я. Планування будинку не є традиційним, у центрі головного крила і по його краям влаштовані парадні під’їзди.

Заднє крило споруджено з відступом від сусідньої ділянки з метою влаштування вікон квартир та під’їзду. У задньому крилі також влаштовані люкарни мансарди.

Завдяки одеським фотографам Дмитру Шаматажі та Олексію Левицького були опубліковані знімки парадного та інших під’їздів.  Подібно будинку Маврокордато (арх. Ю.М. Дмитренко, 1900-1901 рр.) центральний під’їзд освітлюється як за допомогою ліхтаря, так і невеликими вікнами у дворовому фасаді.  Ліхтар у під’їзді має візерунок, що складається з кесонів та зображенням двох розеток і дещо нагадує калейдоскоп. Первісно у ліхтарі було встановлено кольорове скло. Під’їзд оздоблено у стилі рококо, у ньому встановлена огорожа, візерунок якої вірогідно було розроблено саме для цього будинку. Двері квартир прикрашені десюдепортами, квартири прикрашени падугами у стилі рококо, у будинку встановлені керамічні груби у відповідному стилі. Дворові фасади прикрашає лиштва вікон у своєрідній обробці архітектора А. Б. Мінкуса. У дворових крилах під’їзди є щільними, з огорожею іншого дизайну, який у різних варіаціях використовувався іншими архітекторами.

Будинок є пам’ятник архітектури завдяки тому, що у 1905–1924 рр. у будинку жив син архітектора А.Б. Мінкуса, архітектор, лауреат Державної премії СРСР М. А. Мінкус

Будинок Раухвергера відноситься до самих багато оздоблених будинків Одеси і привертає увагу своєю грубою красою та мальовничістю завдяки примхливості форм та поєднанню червоної цегли та білої ліпнини.

Реклама контори, яка була розташована у будинку на Базарній вул., 66. Джерело: “Вся Одесса”, 1914 р.

Обабіч вікна розташовані надписи латинською “Industria” та “Commercia”.

Задній фасад заднього крила.

Задній фасад заднього крила.

Джерела:

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s