Одеса. Будинок Г. Гросмана (1899 р.)

Будинок Г. Гросмана, арх. А. Б. Мінкус, 1899 р., вул. лейтенанта Шмідта, 25
Будівля на плані
Стиль: історизм (неоренесанс)
Охоронний статус: пам’ятник архітектури місцевого значення номер 422-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).
Атрибуція будинку, що наведена у даному огляді виконана автором блогу.

Відомі власники ділянки:

• 1899 – ? рр. – Гросман
• ? – ? рр. – Ямпольський
• 1903 р. – 1911 р. – Микола П. (вірогідно Петрович) Дмитрієв
• 1910-1911 рр. – спадкоємці Миколи П. Дмитрієва ( у оригіналі: Дмитрієва, Петра Миколайовича спадкоємці)
• 1912-1913 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – Давид Абрамович Купервассєр

У довідниках “Вся Одесса” ділянка №25 по вулиці Лейтенанта Шмідта згадується лише у виданні 1904-1906 рр., також у виданні на 1904-1905 роки у якості адреси мешкання робітника Одеського відділення контролю південно-західної залізниці. Г. А. Воробьйова вказується адреса Тюремна площа, 25, під яким мався на увазі будинок за сучасною адресою вул. лейтенанта Шмідта, 25. Власником ділянки тоді був деякий Гросман. У 1903 роках будинок за 160000  рублів придбав Н. П. Дмитрієв (рос. ініц.), якій був членом міської управи, а адресою проживання була вул. Чорноморська, 20. У довіднику на 1904-1905 роки Н. П. Дмитрієв вже не згадується серед членів управи. У довіднику “Вся Одесса”, 1910 р. вказано, що ділянкою володіють спадкоємці. Слід зазначити, що у довідниках “Вся Одесса” за даний період ініціали власника поміняні місцями і таким чином один з варіантів є помилковим. Між 1912 та 1913 роками ділянку придбав Давид Абрамович Купервасєр, який до того жив у будинку подібної коштовності на вул. Канатній, 54.

Будинок складається з чотирьох крил, які утворюють замкнене подвір’я. Головне та заднє крило мають чотири поверхи, до того ж у головному крилі влаштований високий аттик (напівмансарда).  Ліве бічне крило також є чотириповерховим, а ліве – триповерхове. Головний фасад будинку виконаний у стилі ренесансу з елементами венеційської школи, якими є шоломоподібні фронтони у бічних вікнах четвертого поверху. Фасад викладено з цегли і вірогідно первісним його кольором був червоний, що дозволяє припустити те, що у якості співавтора виступав архітектор Л.Л. Влодек з яким на межі століть працював архітектор А.Б. Мінкус. Л.Л. Влодек у своїх проектах коштовних будинків використовував обкладення фасадів цеглою або прямокутними кахлями. Ліпний декор представлений лише карнизом під дахом та лиштвою та сандріками вікон і таким чином декор має скоріше тектонічний характер. Однак не зважаючи на великі розміру декору у елементах дуже добре пророблені різноманітні деталі. Композиція будинку тридільна, але виражене не зовсім явно – вікна по центральній вісі є широкими,  а по бічним осям є вузькими та подвійними. Такі розміри вікон є притаманні добі модерну і будинок можна вважати одним з перших у Одесі у якому були використані його елементи. Також у стилі раціонального модерну були виконані огорожі балконів, але не виключено, що вони були замінені у радянські часи. Даний будинок є продовженням лінії коштовних будинків архітектора А.Б. Мінкуса, серед яких були будинки З. Х Гершенкопа (1896-1898 рр.), О. Пашкова (кін. 1890-х рр.), М. Раухвергера (кін. 1890-х рр.).

Стулки брами виконані на високому художньому рівні і мають не типовий візерунок. На брамі будинку у люнеті збереглася дата будівництва 1899 рік.

Подвір’я будинку не дуже широке і має типовий вигляд притаманний будівлям архітектора Адольфа Мінкуса, у бічних крилах влаштовані глибокі ризаліти, що мають чотири поверхи. Не зважаючи на те, що ліве крило є триповерховим ризаліти є чотириповерховими, і на останньому поверсі вірогідно влаштовані приміщення для прислуги. Під’їзд у головному крилі влаштований ліворуч від брами і має типове для прибуткових будинків оздоблення. Сходи у будинку мають вигляд симетричних балясин і були встановлені також у других будинках авторства архітектора А. Б. Мінкуса. Дворові під’їзди подібно флігелю будинку М. П. Таубеншлаг (арх. А. Б. Мінкус, 1900 – 1901 рр.) були влаштовані у стиках заднього та бічних крил.

У переліку пам’ятників місцевої спадщини будинок Дмитрієва помилково атрибутується у якості твору архітектора Л. Л. Влодека, 1890 року, який насправді знаходиться на Гімназічній вул., 28.

Жителями будинку була інтелігенція, яка вочевидь була достатньо заміжньою – жоден будинок на вулиці не згадувався так часто, як даний:

• У 1907 році у будинку жив власник рибної крамниці М. І. Брутман (у 1911 році він жив у будинку № 5, а 1913 році у № 6),  Ю. Н. Єгорова, Георгій Петрович Кузанов (у 1910-му році жив на Олександрівському пр., 17), О.А. Луценко, Г. П. Непарокомов, В. Е. Оппенгейм.
• у 1907-1909 рр. – помічник рабина Лев Маркович Вайсман (у 1911 році жив на Рішельєвській вул., 67, у 1913 р. жив на вул. Пантелеймонівській, 52)
• у 1907-1911 рр. – інженер-технік Микола Миколайович Орлов (після 1911 року не згадується),
• у 1907 – 1913 рр. (а можливо і пізніше) жив священик домової церкви Притулку імператриці Марії Федорівни та законовчитель у декількох навчальних закладах Олександр Миколайович Луценко.
• у 1909 році у будинку жив Б. М. Бєльський.
• У 1909-1911 роках у будинку жив колезький секретар Веніамін Семенович Лотоцький, що працював у Херсонському єпархіальному училищі, у 1912-1913 роках він переїхав у будівлю училища на Мечнікова, 75.
• у 1910 році у будинку жила Н. М. Дерюшка.
• у 1910-1911 р. у будинку жила викладачка жіночої гімназії Т.Є. Жаботинської-Копп Елізавета Абрамівна Ройтенберг (у 1913 році жила у будинку №21)
• у 1910-1911 рр. у будинку жив старший лікар 59-го піхотного Люблінського полку Іван Феодосійович Мухін (у 1913 році не згадується).
• у 1910-1913 (і вірогідно до Жовтневої революції) у будинку жила вдова генерала Марія Петрівна Дерюгина (у Вся Одеса,1912 – Дерюги).
• у 1911-1913 (і вірогідно до Жовтневої революції) у будинку жила Надія Михайлівна Дерюгина (у Вся Одеса,1912 – Дерюги).

Будинок М.П. Дмитрієва вражає своїм мальовничим виглядом і первісно був видимим з всієї Привокзальної площі, і завдяки талановитості архітектора Мінкуса не поступається красою сусіднім будівлям – вокзалу, Земській управі, судовим установам та Андріївському скиту.

Дата у люнеты – 1899 р.

Головне крило.

Головне крило.

Заднє крило.

Заднє крило.

Парадний під’їзд з якого можна потрапити до квартир заднього та лівого крил.

Праве крило.

Праве крило біля торця з заднім крилом

Ліве крило. Вид у бік головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.

Парадний під’їзд головного крила.