Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Прибутковий будинок С.М. Урусова (І пол. ХІХ ст., 1897 р.)

Posted by Antique на понеділок, 29 Липень 2013 р. (14:40)

Житловий будинок, І-а пол. ХІХ ст. Надбудова для Сергія Миколайовича Урусова, арх. М.К. Толвінський, А.Б. Мінкус, 1897 р., Канатна вул., 10
Будинок на мапі
Стиль: еклектика.
Охоронний статус: пам’ятка архітектури та історії місцевого значення номер 291-Од (Наказ МКТ  №728/0/16-08 від 20.06.08 р.).

Відомі власники ділянки:

  • кін. ХІХ ст. – 1906 рр. – князь Сергій Миколайович Урусов
  • 1908-1909 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – Єфросиня Костянтинівна Урусова

 

Всередині ХІХ ст. ділянка вірогідно була забудована двоповерховими будівлями. Поступово стара забудова руйнувалась а користь більш містких будівель, але з 1960-1970 років  зберігся невеликий двоповерховий флігель ближче до кута ділянки, ще один флігель побудований у цей період або раніше розташований за центральним крилом прибуткового будинку ближче до межі з ділянкою по Канатній, 8.

У 1880 році на розі Канатної та Грецької вулиць за проектом відомого архітектора Ф.В. Гонсоровського було зведено великий триповерховий будинок з французькою мансардою. Автор будівлі був найкращими архітектором у той період, причому споруджував самі значні будівлі у місті.

Первісно будинок у правого краю ділянки був одноповерховим з житловим підвалом, але у 1897 році, коли ділянка належала Сергію Урусову будинок було реконструйовано з надбудовою двох поверхів і спорудження дворових крил за проектами архітектора М.К. Толвінського. Вірогідно у тому же році з боку Канатної вулиці ліворуч від прибуткового будинку було споруджено двоповерховий особняк для родини Урусових. У результаті такого активного будівництва ділянка стала повністю забудованою, хоча існувала можливість спорудити іншу будівлю замість старого двоповерхового флігеля біля кута ділянки.

Родина князів Урусових веде своє походження від ногайського хана Едигея. У Одесі існувала гілка роду, представником якої був князь Сергій Миколайович Урусов (12.05.1839 – 09.02.1906), що володів ділянкою на розі Канатної і Грецької вулиць.

Князь Сергій Урусов закінчив Морський Кадетський корпус, у 1878 році вже був полковником, у 1884 був командиром 53 піхотного Волинського полку, згодом командиром 57 піхотного Модлінського полку,  з 1894 р. отримав звання генералом-майора та посаду командира 1-ї бригади 15 піхотної дивізії. У 1899 році отримав звання генерал-лейтенанта. У 1906 році вийшов у відставку і у тому же році вмер від рака легких та печінки. Був похований на 1-му християнському кладовищі 12 лютого 1906 року.

У довідниках Вся Одесса з 1908-1909 рр. у якості власника ділянки вказується Єфросиня Костянтинівна Урусова.

Можливо Сергій Миколайович Урусов був родичем князя Сергія Дмитровича Урусова (1862-1937 рр.), який у 1890-х був головою Калузької губернської міської управи і жив у Калузі. С.Д. Урусов приїжджав у Одесу, був масоном і головою Верховної ради російських масонських лож у сфері впливу Великого Сходу Франції. У 1909 році Урусов приїхав у Одеси до присяжного повіреного Павла Васильовича Ратнера, що жив на Преображенській вул., 7. Цікаво, що до масонів був прийнятий і директор Одеського міського кредитного товариства Суботкін у якому працював П.В. Ратнер. Також князь С.Д. Урусов був почесним членом Товариства допомоги вбогим євреям Одеси. У 1905-1906 роках був товаришем міністра внутрішніх справ Російської імперії, але політична кар’єра для Урусова припинилася у 1913 році коли він потрапив за грати, але у часи Тимчасового уряду знову займався політичною діяльність. Він не емігрував за кордон, працював бухгалтером, керівним справами у однієї з комісій ВРНГ, за часів НЕПу працював інспектором банку, бухгалтером. У 1930-х роках вийшов на пенсію. Вмер на 75-му році життя незадовго до початку масових розстрілів, під час яких Усусов з високою вірогідністю був би страчений за те, що за часів Російської імперії був князем.

Забудова ділянки розташована таким чином, що утворює два подвір’я між якими існує прохід у задній його частині. Таке нетипове планування вірогідно було обумовлено тим, що первісно на місці даної ділянки існувало по меншій мірі дві, а С. Урусов, або один з попередніх власників викупив обидві ділянки. У свою чергу Урусов не мав загального плану її розбудови, тож старі споруди лише поступово замінювались новими і таким чином до нашого часу збереглося розподілення на подвір’я.

Власник планував створити два окремих подвір’я, подібно тому як зробив у 1900-х роках О.П. Руссов на Коблевській вул., 38 (будинки “а” і “б“). Таким чином ділянка була розділена довгим крилом особняку вірогідно спорудженого у 1887 році. Прибутковий будинок, який з’явився пізніше, однак не мав проїзду до подвір’я, яке згідно з розташуванням споруд повинно було існувати.

На відміну від шляхетного ренесансного особняку новий прибутковий будинок отримав пряничний ренесансний фасад, якій вірогідно надав йому архітектор А.Б. Мінкус. На межі століть творчості Мінкуса били притаманні такі перевантажені декором фасади, зокрема до таких будинків відносяться будинки Гершенкопа, Гросул-Толстого, Раухвергера.

У плані будинок С-подібний, його головний фасад виконаний у ренесансному стилі, декор має крупні форми. Найбільш важким є декор другого поверху завдяки товстим іонічним напівколонам та широким сандрікам, що було притаманно архітектору М.К. Толвінському. Третій поверх є подібним до останнього поверху будинку Раухвергера на Пушкінській (арх. Л.Л. Влодек, А.Б. Мінкус, 1901 р.) з ромбами у навіконних простінках. Перший поверх оздоблений під цоколь, у ньому також влаштовані низькі лучкові вікна, що може свідчити, що основу конструкції складає більш старий будинок. перший поверх також прикрашений у центрі каріатидами – копіями скульптур сусіднього особняку. У правій частині будинку всередині була влаштована сходова клітка, з освітленням за допомогою ліхтаря на даху. До сходової клітки веде арковий вестибюль притаманний стилю архітектора Толвінського, у якості огорожі сходів під’їзду була використана поширена коштовна модель сходів. З під’їзду можна потрапити до квартир у бічному крилі (одна на поверх) та до квартир головного крила (дві на поверх). Квартири у головному крилі вірогідно розташовані таким чином: вікна однієї з квартир виходять у бік вулиці, а другій – на подвір’ї. Двері квартир є не дуже декоративними, що у повній мірі компенсується бароковими десюдепортами. Однак самим виразним елементом оздоблення під’їзду є стеля з величезною падугою у французькому стилі, у кутах якої влаштовані ліпні маскарони. У ліхтарі вірогідно первісно було встановлено кольорове скло, але жодного не збереглось.

Дворові фасади будинку також пишно оздоблені і більш нагадують творчість М.К. Толвінського, зокрема елементи будівель комплексу Павлівських дешевих квартир (арх. М.К. Толвінський, 1890-1895 рр.). Сіро-синій колір дворових фасадів свідчить про те, що головний фасад був пофарбований у ідентичний колір. У лівому торці головного крила з боку подвір’я було влаштовано службові сходи, що нині перебувають у закинутому стані. Приямок будинку вірогідно було огорожено ґратами, що уявляють собою типову огорожу сходів, що ідентична тій, що встановлена у парадній сходовій клітці головного крила.

Заднє крило з’єднується з бічним за допомогою гранчастої площини,а обабіч цього кута влаштовані сходові клітки, що є нетиповим рішенням, тож у кутовій частині розташовані дуже невелики квартири із входами вірогідно до обох клітин. Необхідність влаштування обох кліток скоріше за все обумовлено влаштуванням у кутовій частині дуже дешевих 1-2 кімнатних квартир, які могли призначатись для прислуги або незаможних орендарів. У даних сходових клітках влаштовані не коштовні металеві сходи, а сходові клітки суміщували парадну та службову функції.

Від більш ранньої забудови ділянки зберігся безстатевий двоповерховий флігель, який за свідченнями деяких жителів згорів за часів Другої світової війни і у 1950-х був перебудований. Флігель розташований впритул до брандмауеру бічного крила особняку, напроти бічного крила прибуткового будинку. Ще один флігель було споруджено судячи по декору під час спорудження у 1890-х прибуткового будинку і розташований впритул до торця  бічного крила особняку навпроти заднього крила прибуткового будинку. Флігель має два поверхи і високий цоколь, якщо би у цоколі існували вікна флігель можна було би вважати триповерховим. У наші або радянські часи до південного фасаду було зроблено прибудову, що приховує більшу частину даного фасаду, високу ступінь автентичності має західний фасад, урочистості кому надає аркове глухе вікно з фронтоном на другому поверсі. Даний флігель є ще одним свідченням того, що особняк було споруджено раніше, ніж прибутковий будинок, тому що у іншому випадку даний фрагментділянки було би забудовано більш органічно.

Будинок є пам’яткою історії завдяки тому, що на даній ділянці жили:

  •  у 1886–1889 рр. на ділянці мешкав художник Є.С. Вільє де Ліль-Адан
  •  у 1920–1948 рр. на ділянці (вірогідно у даному будинку) мешкав вчений-теплотехнік, професор Д. П. Полізо

Що стосується художника Ліль-Адана, то він жив або у попередньому будинку, або у однієї з інших споруд, що були зведені раніше 1887 року, можливо у особняку який теоретично міг бути побудований на рік-два пізніше вказаної дати.

Також у нарисі Сергія Бондарина вказано, що у будинку жив письменник Ієхієл-Лейб Файнзільберг, який за радянських часів став відомим у якості Іллі Арнольдовича Ільфа. За даними С. Бондаріна по меншій мірі на початку 1920-х років до переїзда у Москву Ілля Ільф жив у не коштовній квартирі на третьому або четвертому поверсі з вікнами у бік подвір’я. Вірогідно, що це була квартира у одному з дворових крил будинку, яка обслуговувалась під’їздом з металевими сходами.

Однак на сайті Тур-Одесса вказано, що за спогадами Євгена Окса Ілля Ільф жив у колишньому будинку О.П. Руссова на Софіївській вул., 13 / Торговій.

Будинок С.М. Урусова є одним з найкращих будинків Одеси і вирізняється надзвичайною виразністю і об’ємністю декору, багатим декоруванням дворових фасадів та унікальним плануванням.

Головне крило.

Головне крило.

Головне крило.

Головне крило.

Головне крило.

Головне крило.

Головне крило.

Заднє та бічне крило.

Бічне крило.

Бічне крило.

Бічне крило.

Бічне крило.

Бічне крило.

Бічне крило.

Заднє крило.

Заднє крило.

Заднє крило.

Ліворуч: флігелі, праворуч: заднє крило.

Заднє крило.

Огорожа приямку уявляє собою елементи сходової огорожі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Парадний під’їзд у головному крилі.

Під’їзд у бічному крилі.

Під’їзд у бічному крилі.

Під’їзд у бічному крилі.

Під’їзд у бічному крилі.

Під’їзд у бічному крилі.

Флігелі.

Флігелі.

Флігель.

Джерела:

  • В.А. Савченко. Одесса масонская. Очерки. Одесса: видавництво Оптимум, 2007 р. – 151 с. ISBN 966-344-138-8
  • Сайт: Генеалогия и архивы. Сторінка “Урусовы“.
  • Джерела:  Г. Мунблит, А. Раскин. Сборник воспоминаний об И.Ильфе и Е.Петрове. Москва:  видавництво Советский писатель, 1963 р.
  • Стаття: “Дом Ильи Ильфа. Часть 3. Улица Софиевкая, 13” на сайті “Одесса-Тур”.
  • И.В. Дивный Страницы военного некрополя Старой Одессы. Биографический справочник / Серия “Некрополи Украины”. Выпуск 2. Київ: 1996. 182 с.+32 с. ISBN 5-7702-0839-2
Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s