Одеса. Житловий будинок Г. Реньєрі (1850-і рр., кін ХІХ ст., 1913-1914 рр.)

Житловий будинок, арх. вірогідно Ф.Й. Моранді, 1850-і рр. Реконструкція, вірогідно кін. ХІХ ст. Перебудова для Г.М. Фащевського, арх. П.Л. Славкін, інж. А.І. Плотніцький, 1913-1914 рр., Велика Арнаутська вул., 49 / Пушкінська вул., 60

Будинок на мапі
Стиль: раціональний модерн / еклектика.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1901 р. Г. Реньєрі
• 1901 р. – 1912-1913 рр. – статський радник Євген Петрович Логинов (викладач Одеської духовної семинарії,  на Успенській вул., 4)
• 1912-1913 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – протоієрей Гаврило Маркович Фащевський

Наприкінці ХІХ ст. ділянкою на розі Великої Арнаутської вул., 49 та Пушкінської володіє Г. Реньєрі, який також був власником ошатного особняку у Обсерваторному провулку, 9. У 1901 році ділянку придбав статський радник Євген Петрович Логинов, а особняк був проданий Чорноморському благодійному товариству і з того часу Реньєрі у довідниках “Вся Одеса” більше не згадується. Вірогідно Реньєрі вмер або продав нерухомість і виїхав з Одеси. Новий власник ділянки Є.П. Логинов був єпархіальним викладачем і викладав у Одеській духовної семінарії на канатній вул., 99 та працював викладачем громадянської історії у Єпархіальному жіночому училищі на Успенській вул., 4. Євген Логинов до 1911 року проживав у власному будинку, а з 1911 року переїхав у будинок Б.М. Іоллоса на Базарній вул., 54. На ділянці Іолоса наприкінці ХІХ ст. було споруджено вишуканий двоповерховий житловий флігель, а на початку ХХ ст.  споруджено триповерховий флігель, у однієї з даних споруд могла знаходитись квартира Логинова, інші споруди є дуже простими для рівня життя домовласника. Такий переїзд вірогідно пов’язаний з тим, що власнику було не зручно діставатися до місця роботи, а будинок Б.М. Іолоса був розташований ближче до Жіночого єпархіального училища. Між 1912 та 1913 роками Логинов взагалі продає свою ділянку на Великій Арнаутській вулиці,а з Базарної переїжджає до будинку Василя Івановича Афанасьєва на вулиці Канатній, 62, але перестає викладати у жіночому єпархіальному училищі. Також окрім Духовної семінарії Євген Логинов починає викладати у школі при Одеській духовній семінарії та стає членом піклувальної ради Сирітського притулку Гладкова на Успенській вул., 2 (зруйнований). Також серед членів ради є і надвірний радник Петро Васильович Катаєв, який також працював єпархіальним викладачем, але у Юнкерському училищі. П.В. Катаєв мав сина Валентина та Євгена, які пізніше стали відомими письменниками. Родина Катаєвих у 1913 році мешкала у одному з корпусів житлового комплексу Товариства домовласників на Пироговській вул., 3 (арх. Я.М. Пономаренко, 1913-1914 рр.), який було вирішено у стилі Українського архітектурного модерну. Вірогідно Є.П. Логинов і П.В. Катаєв у якості благодійників працювали викладачами у Головковському притулку.

Новим власник ділянки на Великій Арнаутській вул., 65 з 1912-1913 років став протоірей Гаврило Маркович Фащевський, який жив у будинку князя М.Ф. Карафа-Де-Сан Лоренцо. Будинок на Дерибасівській був старий, але реконструйований наприкінці ХІХ ст., а може також і пізніше, а розташування у самому центрі міста було достатньо вигідним. У квартиру Фащевського було проведено телефону лінію з номером 65-68, а великий номер говорить про, те що Фащевський отримав його у 1910-х роках, можливо ближче до кінця 1913 року. Невідомо, де саме працював Гаврило Фащевський, але його звання говорить про те, що він вірогідно працював настоятелем Одного з Одеських храмів і можливо був присланий у 1912-1913 роках у Одесу з іншого населеного пункту, тому що у довіднику “Вся Одесса”, 1912 та раніших прізвище Фащевського не згадується. Напевно у семінарії або управлінні єпархією Фащевський познайомився з Логиновим, і у наслідок цього Г.М. Фащевський придбав будинок саме у нього.

За даними В.А. Пилявського у 1913-1914 роках було споруджено будинок для Г. Фащевської за адресою Пушкінська вул., 65. За даною адресою була розташована ділянка Якова Дувановича Тепера, споруди на якій також було реконструйовано на початку ХХ ст. Автор цього огляду вважає більш виправданим належність дати та авторів вказаних у довіднику В.А. Пилявського до справжнього будинку Фащевського на Великої Арнаутської вул., 49 як тєї, що більш відповідає аскетичному характеру та стилю споруд архітектора П.Л. Славкіна. За даними того ж самого довідника В.А. Пилявськього будинок на Великій Арнаутській вул., 49 вірогідно було споруджено архітектором Ф.Й. Моранді у 1950-х роках, що може бути цілком вірогідним тому, що  будинок має низьку вишу стель та невеликі вікна. Дуже вірогідно, що він був надбудований під час однієї з реконструкцій. За плануванням будинок відповідає архітектурним тенденціям кінця ХІХ ст., окремі під’їзди, відсутність галерей і різьблені двері відповідного періоду вказують на те, що будинок був реконструйований наприкінці ХІХ ст. Особливо ефектно було вирішено вхід до під’їзду крила по Пушкінській вулиці, вхід розташований  збоку подвір’я і виконаний у вигляді порталу. Ще один під’їзд влаштований у арки проїзду із входом з боку арки. Дворові фасади будинку не тиньковані. Будинок споруджений на високому цоколі у якому влаштовані напівпідвальні приміщення.
Наріжні фасади будинку оздоблені у стилі раціонального модерну шляхом застосування лінійних та хвилястих фактур горизонтального напряму. Будинок вкритий таким тиньком подібно килиму, певне одноманіття розбавляють фільонки під вікнами. Слід зазначити, що аналогічним чином було переоздоблено будинок Н.Я. І.І. Машевського у провулку Маяковського, 10 (арх. В.О. Домбровський, 1910 р.). Фактури та фільонки є цілком ідентичними і не виключено .що у одному з записів була зроблена помилка. Не виключено, що В.О. Домбровський не був автором реконструкції будинку І.І. Машевського тому, що загальний стиль будинку дуже відрізняється від всіх інших споруд Домбровського.

Будинок має зрізаний кут у якому влаштовані балкони з огорожами притаманними І-й половині ХІХ ст. Над кутом височіє фронтон із ліпним зображенням пальмети у картуші. На жаль даний фронтон поступово руйнується і частина картушу вже висить у повітрі. Ще два фронтони розташтовані по обом бокам будинку, лівий фронтон є більш широким у наслідок певної ширини арки проїзду під ним, фронтон заповнений фактурними вертикальними сегментами аналогічному оздобленню арки проїзду. Лівий фронтон має менші розміри і у ньому влаштована лаврова гірлянда з картушем над неї у якому влаштований ліпний барельєф схожий на розгорнуту книгу.

Отвір брами прикрашений окрім фактури також ліпною прикрасою, якак могла залишитися від попереднього оздоблення фасадів.

У 1913 році одним з жителів будинку був Іван Іванович Хойна (тел. 50-61), що був завідуючим та засновником політехнічних курсів І.І. Хойна. Також він був членом Товариства красних мистецтв.

Будинок спільно із згаданим будинком І.І. Машевського уявляє собою приклад переоздоблення будинків фактурою, також будинок Фащевського відрізняється від інших споруд художньо вирішеним вхідним порталом та самобутньою ліпниною у фронтонах.

Вид на будинок весною.

Крило по Пушкінській вулиці.

Крило по Великій Арнаутській вулиці.

2010 р.

2011 р.

Фронтон з боку пушкінської вулиці.

Крило по Великій Арнаутській вулиці. За розміром вікон видно, що третій поверх є надбудованим.

Ризаліт крила по Великій Арнаутській вулиці.

Крило по пушкінській вулиці.

Сходи у під’їзді крила по Великій Арнаутській вулиці. Сучасний виріб.

Сходи у під’їзді крила по Великій Арнаутській вулиці. Сучасний виріб.