Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будинок Новікова (19121913 рр.)

Posted by Antique на Неділя, 7 Липня 2013 р. (12:31)

Будинок Новікова, арх. С.А. Ландесман, 1912—1913 рр., Дерибасівська вул., 12 / Рішельєвська вул., 4
Будинок на мапі
Стиль: модернізований неокласицизм.
Охороний статус: пам’ятка архітектури номер 1-Од (Наказ МКТ від 16.06.2007 № 662/0/16-07).

Відомі власники ділянки:

  • 1796 р. – 1812 р. – майор у відставці Вітторіо Амадео (Віктор Якович) Поджіо
  • 1812 р. – 1821-1823 рр. – спадкоємці Вітторіо Амадео Поджіо
  • 1821-1823 рр. – поч. 1930-х рр. – статський радник Лука Григорович де Кіріко
  • поч. 1930-х рр. – поч. 1970-х рр. – спадкоємці Луки Григоровича Кіріко
  • поч. 1970-х рр. – вірогідно 1880 р. – Яків Якович Новіков
  • вірогідно 1880 р. – вірогідно 1887 р. – Олександр Якович Новіков
  • вірогідно 1887 р. – кін. ХІХ ст. – спадкоємці Новікова
  • кін. ХІХ ст. – 1912-1913 рр. – потомствений почесний громадянин, купець 1-ї гільдії Яків Олександрович Новіков
  • 1912-1913 рр. – до жовтневої революції, дата не визначена – спадкоємці Якова Олександровича Новікова

За даними краєзнавця Олега Губаря ділянкою за нинішньою адресою Дерибасівська вул., 12 була заселена однією з перших у Одесі. Першим власником ділянки був колишній секунд-майор італієць Вітторіо Поджіо, який отримав її за успішну військову службу у Русько-Турецькій війні. У 1796 році Поджіо спорудив двоповерховий будинок і вийшов у відставку, приймав активну участь у громадському житті міста. Поджіо займався підрядними роботами, він займався спорудженням міської лікарні (Пастера вул., 5) та Міського театру (пров. Чайковського, зруйн.). З 1797 р. працював у одеському магістраті. Також за даними О.Й. Губаря у будинку Поджио зупинявся генералісимус Суворов та у 1800-х жив градоначальник герцог Арман Емманюель дю Плессі де Рішельє. 29 серпня 1812 р. Вітторіо Поджіо вмирає і до 1821-1823 років будинок перебуває у власності його жінки та дітей.

У 1821-1823 рр. ділянку серед інших ділянок придбав вірменин статський радник Лука Григорович Кіріко. Коли у 1920-30-х роках Одеса досягла такого рівня розвитку, що у неї з’явилося багато різних комерційних закладів, то велика їх кількість була розташована саме у будинку Кіріко, більш докладно про це можна прочитати у публікації Олега Йосиповича Губаря (див. джерела). У той же самій публікації вказано, що обидва поверхи будинку Новікова були не житловими, їх повністю займали комерційни заклади. На початку 1930-х років Лука Кіріко вмирає, і ділянка з того часу перебуває у власності його спадкоємців до 1970 року. За даними О.Й. Губаря приблизно з 1930-1940-х років до 1865 року у будинку був розташований раніше відомий у Одесі магазин Вільяма Вагнера, який потім переїхав у власний будинок на Дерибасівській вул., 16. На початку 1870-х років будинок Поджіо був викуплений Новіками, можливо першим власником з родини Новікових був Яків Якович Новіков. окремі члени родини Новікових володіли канатним заводом на Великій Арнаутській вул., 2 (зруйнований). Дане підприємство практично було монополістом у Одесі. Кількість комерційний закладів на початку ХХ ст. у будинку було дуже великим, всі подібні будинки у навколишньої місцевості частіше вказували за прізвищем власника ніж за адресою і у таких довідниках, як “Вся Одесса” часто зустрічається назва “д. Новікова”. На початку ХХ ст. будинком володіє спадковий почесний громадянин та купець Яків Олександрович Новіков, власник канатного заводу.

У будинку Новікова при магазині оптики розміщувалась фабрика німецького підданого Луї Сігізмундовича Левенталя, яка була заснована у 1874 році. Фабрика виробляла ваги і займалася ремонтом оптичних та механічних інструментів. У 1893 році на фабриці працювало чотири робітника. Щорічно вироблялося продукції на 3 тисячи рублів. У 1900-х роках магазин належав купцю 2-ї гільдії Самуїлу Ісааку Єфроімову Левенталю.

У 1910-му році за проектом архітектора С.А. Ландесмана замість частини старого будинку з боку Рішельєвської вулиці було споруджено також двоповерхову будівлю Банкірського дому М. Ашкеназі.

У 1912 році було подано прохання на спорудження нового будинку з підпискою архітектора С. А. Ландесмана. За даними О.Й. Губаря на ділянці продовжували працювати комерційні заклади навіть під час надбудови. Таким чином ймовірно, що нова споруда будувалася частинами (секціями) і таким чином зберегалася можливість працювати частині закладів. Весь перший поверх будинку призначався під магазини. Поверхи 2-5 були житловими, квартири призначалися для достатньо заможних осіб. За даними газети “Одесскія новости” спорудження будинку закінчилося влітку 1913 року.

Будинок нараховував п’ять поверхів, зовнішній вигляд для свого часу був достатньо прогресивним, широко втілювались принципи функціоналізму, кутова частина отримала суцільне засклення вертикальними вузькими вікнами, чим нагадує будівлю Клубу для громадських зібрань у Дніпропетровську (арх. А.М. Гінзбург, 1911-1913 рр.). Конструктивний вигляд мають і трапецоїдні еркери будинку, а фасаді вкриті терезітним тиньком, який виготовлявся за німецькою ліцензією у Харкові. Терезітний тиньк був одним з типів тиньку що з’явилися на початку ХХ ст. У 1910-х роках у Одесі найкоштовніші будинки обов’язково тинькувалися однією з подібних штукатурок. Терезітова штукатурка виготовлялася на основі цементу та кварцового або мармурового піску, можна виготовляти як гладкі так і фактурні поверхні. Стосовно будинку Новікова було використано гладку штукатурку з нанесенням на неї неглибоких стрічок, що імітують руст. На рівні п’ятого поверху розташовані поліхромні мозаїчні композиції (вірогідно зі смальти). У іншому будинок можна віднести до неокласичної течії доби модерну. Слід відмітити, що декого з сучасників будинок дуже лякав своїм виглядом.

У будинку Новікова на Дерибасівській неокласична тенденція набула великої виразності, через те, що ділянка розташована на центральної вулиці міста біля однієї з найвизначніших пам’яток Одеси – Оперного театру. Згаданий кутовий еркер також увінчаний куполом (відсилання до пантеону) підкреслює парадність шляху до театру і утворює своєрідні пропілеї спільно з еркером сусіднього будинку, що належав Страховому товариству Росія. Конструкції балконів будинку дуже різноманітні. Є окремі балкони, на еркерах та під еркерами, бетоні та з кованою огорожею. До речі, форми будинку грановані (подібні форми присутні в будинку на Маразліївській 14б), за виключенням плавних форм кутової частини.

З боку Дерибасівської вулиці фасад має дуже велику довжину і його одноманітність було розбавлено композицією з еркерів та довгого неокласичного аттику, який об’єднав три фронтони. У центрі аттика влаштоване напівкругле вікно. Цікавим рішенням є розташування деяких балконів обабіч еркеру. Кутова частина будинку також підкреслена параболічними балконами –  галереями з подвійними колонами. Подібне рішення було застосовано у Прибутковому будинку у Харкові на вул. Пушкінській, 3 (1914 р.). Над першим поверхом будинку Новікова перехожих проводжає ряд різноманітних голів у античній стилізації. перший поверх вуличних крил повністю використовувався під комерційні потреби. Внутрішні крила будинку мають незвичну конфігурацію – вони утворюють два подвір’я. Дальне від кута подвір’я є по периметру повністю забудоване трьома дворовими крилами і частиною основного, до нього можна потрапити як за допомогою проїзду у вуличному крилі, або за допомогою проїзду кутового подвір’я. На кутове подвір’я виходять обидва вуличних крила, перпендикулярне Дерибасівскій вулиці дворове крило, перебудована частина будинку під банківській дім М. Ашкеназі  та Г-подібний триповерховий житловий флігель за будівлею банкірського дому, який має вишу рівну виші банкірського дому. Флігель відрізняється за оздобленням від головного будинку і його ймовірно було споруджено за проектом архітектора С. А. Ландесмана у 1910-му році спільно з будівлею Банкирського дому. Щодо невеликої поверховості, то вірогідно архітектор запобіг домінуванню дворової споруди за будівлею банкірського дому М. Ашкіназі.

Як було вказано раніше, перші поверхи будинку призначалися під торгові потреби, причому слід зазначити, що торговельні приміщення були влаштовані навіть з боку подвір’я, а у проїздах вони уявляли собою своєрідний пасаж. Ніні дані приміщення не виконують первісну функцію, а їх вікна зачинені автентичними металевими ролетами, у яких, на жаль, вандалами-крадіями вирвані таблиці з назвою виробника. Але у Одесі у 1910-х роках монопольним виробником був завод Л. Рубіна на вулиці Жуковського, клейма Рубіна були знайдені навіть на ролетах дореволюційних будинків у Грузії і таким чином майже  зстовідстоковою впевненостю можна стверджувати, що дані штори вироблені саме на його заводі.

Під’їзди у будинку влаштовані у кутовій частині із входом з боку Рішельєвської вулиці (нині у під’їзді працює консьєрж), даний під’їзд освітлюється за допомогою ліхтаря на даху. Ще один під’їзд влаштований у дворовому проїзді з боку Рішель’євської вулиці, він освітлюється звичайними вікнами, у центрі сходової клітки влаштований ліфт (нині сучасний). На подвір’ї у згаданого проїзду на стику дальніх флігелів у вежоподібному ризаліті влаштований парадний під’їзд, вхід до якого прикрашений урочистим неокласичним порталом, освітлюється він також за допомогою вікон на фасаді. також у цьому під’їзді розташований ліфт, якій можливо було встановлено замість попереднього, причому, за даними Олега Губаря ліфти у цьому будинку були з моменту його надбудови, також у квартири було проведено електрику, встановлено автономне парове опалення.

У будинку є і службові під’їзди, серед яких дуже цікавим є під’їзд біля банкірського дому. Даний під’їзд розташований у вежоподібному ризаліті, які звичайно використовувались у міжвоєнну добу у межах стилю функціоналізм. Схожий ризаліт був використаний, наприклад, у гуртожитку Інституту технології насіння та борошна ім. Сталіна (I-а пол. 1930-і рр.). Стеля під’їзду виконана з залізобетонних плит, що може свідчити про те, що будинок має залізобетонний каркас. Дворові фасади оздоблені пласким декором неокласичного та геометричного спрямування, подібно будинку Г.Л. Боско (арх. П. Л. Славкін, 1912 р.) були застосовані восьмикутні неокласичні фільонки. Перші два поверхи потиньковані під цоколь.

У під’їздах встановлені прості огорожі з частих вертикальних прутів у проміжках яких вставлені скоби та невеликі металеві вінки. Двері виконані у стилі неокласицизму, але встановлювалось два схожих, але різних типи дверей, у вуличних крилах більш декоративні, що виконані у стилі неокласицизму, та більш прості у дворових крилах, з елементами раціонального модерну і неокласицизму. У якості підлоги майданчиків було використане саме коштовне рішення – бетоні плити з білого та чорного мармуру, що встановлювались у шаховому порядку.

Архітектор С.А. Ландесман у 1910-х роках за довідником В.А. Пилявського споруджував більшість будинків спільно з П. Л. Славкіним. Відносно будинку В.А. Новікова у додатку до газети “Одесскія новости” приводиться знімок будинку під яким вказується лише архітектор С. А. Ландесман. Газета “Южная мысль”, яка надрукувала статтю у зв’язку з тим, що планувала переїхати у будинок після спорудження також вказує автором С.А. Ландесмана. Також у проханні на затвердження планів Славкін не фігурує.

У міжвоєнний час будинок мав назву “Будинок спілок” за назвою профсоюзної установи, що розмиіщувалась у кутовій частині на першому поверсі, у другій пол. ХХ ст. будинок вже не має власної назви. У 2000-х роках будинок мав занедбаний вигляд, на його першому поверсі розташовано багато комерційних закладів, які забруднили подвір’я та провели вентиляційні шахти з боку подвір’я. Крамниці з боку подвір’я не використовувались та були зачинені оригінальними ролетами з яких крадіями були виламані шильдики. У підвалі будинку власниками деякого турецького ресторану буди зруйновані тримальні стіни, а на п’ятому поверсі була влаштована мансарда, яка більш нагадує повноцінний поверх. По стінам будинку пішли тріщини і не виключено, що будинок не протримається до початку 2020-х років.

Будинок Новікова відноситься до найкращих та найдосконаліших прибуткових будинків царської доби у Одесі. Власник не пошкодував грошей на його спорудження, а розташування споруди було надзвичайно вигідним. Таким чином даний будинок представляє вершину технічної досконалості у архітектурі Одеси часів Російської імперії. Враховуючи розміри та конструкцію будинку найбільш вірогідно, що він має залізобетонний каркас, а стіни по меншій мірі перших поверхів викладені з цегли. На жаль у нинішній час будинок знаходиться в аварійному стані, дах протікає тривалий час і на стінах з’явились тріщини, деякі декоративні прикраси втрачені, а подвір’я цілком занедбані. Можливо на поганий стан будинку вплинуло спорудження високої мансарди, яка також зіпсувала вигляд будинку з дальніх ракурсів, п’ятий поверх у кутовій частині було пофарбовано власниками у інший колір, що створює певний дисонанс, у той же колір пофарбована мансарда, з чого можна зробити висновок про те, що власники квартири на останньому поверсі є і власниками мансарди.

У довіднику “Вся Одесса”, 1906 р. у старому будинку вказані наступні комерційні заклади:

  • майстерня та магазин корсетів Б. Таубеса
  • Банкірський будинок Д. Барам і К.
  • Торговий представитель фірми “О. Хаіс і К.” купець 1-ї гільдії Озіас Савельйович Хаіс
  • Компаньйон торгового дому “О. Хаіс” Тоб Львовович Шварц
  • Конфексіон купця 2-ї гільдії І.А. Берзона
  • Магазин оптики купця 2-ї гільдії Самуїла Ісаака Єфроімова Левенталя
  • Залізно-скобяна крамниця французького громадянина Луї Йосиповича Гассена
  • Магазин та склад друкарських та швейних машин товариства на паях “Жорж Блок”
  • Книжкова крамниця французько-італійської літератури Антона Москетті
  • Тютюнова крамниця братів Бабадагли
  • Фотоательє І.А. Антонопуло

“Вся торгово-промышленная Одесса”, 1914 р.:

  • Банкірський дім І. Ксідіас
  • Магазин чоловічого одягу Ш. Плоткіна (тел. 34-45)
  • Редакція газети “Южная Мысль” (тел. 48-73, 65-87) (редактор І. С. Ксідіас)
  • генеральне товариство життя та прижиттєвих прибутків 1899 р. (28-04)
  • Лікар по мочеполовим та венерічним захворюванням Я. А. Куріс (6-50)
  • Лікар по кожним, мочеполовим та венерічним захворюванням А. А. Фельдман (30-05)
  • магазин товариства білизни “ліноль” А. Дуке і Н. Трофимова
  • магазин білизни “Maison de luxe” Б. Файнштейна (17-80)
  • Магазин велосіпедів, весів, касс, швейних машин, друкарських машин, копіювальних аппаратів, ліфтів, слесарно механічних майстерень, трикотажно-чулочні пристрої, технічна контора товариства “Жорж Блок” (4-73)
  • Склад вина Г. Брітанова
  • Дамський конфексіон Воскобойникова і Страшинського
  • Дамський конфексіон Фрідкіна і Ко (49-50)
  • Магазин зброї “Американський магазин” торгового дому “Горлицький та Мазуренко”
  • Ювіелірний та часовий магазин А. Лісника (26-07)
  • Модна майстерня Л. Фрідкіна і Т. Когана (49-50)

Довідник “Вся Одесса”, 1899 р. Видавництво В.К. Фельдберга.

Довідник “Вся Одесса”, 1910 р. Видавництво Л.А. Лисянського.

Довідник “Вся Одесса”, 1910 р. Видавництво Л.А. Лисянського.

Довідник “Вся Одесса”, 1908 р. Видавництво Л.А. Лисянського.

Довідник “Вся Одесса”, 1900 р. Видавництво В.К. Фельдберга.

Довідник “Вся Одесса”, 1910 р. Видавництво Л.А. Лисянського.

Довідник “Вся Одесса”, 1900 р. Видавництво В.К. Фельдберга.

Довідник “Вся Одесса”, 1910 р. Видавництво Л.А. Лисянського.

Довідник “Вся Торгово-промышленная Одесса”, 1914 р.

Довідник “Вся Одесса”, 1914 р. Видавництво “Одесскія новости”.

Фрагмент поштівки 1910-х років.

Будинок спілок. Міжвоєнний час.

ІІ-а пол. ХХ ст. Радянські часи.

Фасад з боку Ришельевської.

Зліва та справа від кутового еркеру плавно і поступово відходять від поверхні стіни довгі балкони третього та четвертого поверху

Фасад з боку Дерибасівської.

Вид з північно-західного боку, над подвір’ям височіють сучасні надбудовані поверхи (халабуди).

Кутовий еркер який має численні вузькі вікна, чим створює враження сучасної будівлі.

Фасади по лінії п’ятого поверху оздоблені детальними мозаїчними візерунками.

На фасаді ліворуч від еркера помітно велику тріщину.

У фільонках розміщений звичайний для того часу мотив – вінки

Над крамницями на у різні боки глядять людські голови античних та середньовічних типажів.

Лавки першого поверху мають великі вікна з автентичними різними рамами.

Вхід нез’ясованого призначення. Нині веде до підвалу.

Брама з боку Дерибасівської вулиці. Автори креслення: Аглая Котіна, Олег Луговий. Джерело: Брами Одеси: каталог / упорядник О.М. Луговий. – Одеса: ФОП «Фрідман О.С.», 2010

Будинок має два квадратних за площиною подвір’я, через які можна пройти на інший бік будинку (з вул. Дерібасівської на вул. Рішельєвську) на перших поверхах у подвір’я знаходились торгові приміщення, тобто будинок виконував функцію невеликого пасажу.

Перше (кутове) подвір’я:

Стеля під’їзду виконана з залізобетоних плит.

Вікна торговельних приміщень у дворовому крилі.

Прохід до другого подвір’я, дальнього від куту.

Прохід до другого подвір’я, дальнього від куту.

Автентичні захисні ролети, рекламні таблиці у ніжній частині ролет зірвані крадіями або вандалами.

Фрамуга дверей крамниці у проході між подвір’ями. Автентичні двері не збереглись.

Західне крило другого подвір’я.

Західне крило другого подвір’я.

Північне крило другого подвір’я.

Вежоподібний ризаліт парадного під’їзду між північним та східним дворовими крилами.

Вежоподібний ризаліт парадного під’їзду між північним та східним дворовими крилами.

Вежоподібний ризаліт парадного під’їзду між північним та східним дворовими крилами.

Вежоподібний ризаліт парадного під’їзду між північним та східним дворовими крилами. Вхідний портал.

Східне крило другого подвір’я.

Східне крило другого подвір’я. Внизу праворуч розташований проїзд до першого подвір’я.

Південне крило другого подвір’я. В центрі внизу розташований проїзд до Дерибасівської вулиці. Праворуч – вікна парадної сходової клітки.

Проїзд до Дерибасівської вулиці.

Проїзд до Дерибасівської вулиці. 2010 р.

Проїзд до Дерибасівської вулиці. 2013 р.

роїзд до Дерибасівської вулиці. 2013 р.

роїзд до Дерибасівської вулиці. 2013 р.

роїзд до Дерибасівської вулиці. 2013 р.

Під’їзд у крилі по Дерибасівській вул., дальній від кута:

Під’їзд у крилі по Дерибасівській вул., дальній від кута.

Під’їзд у крилі по Дерибасівській вул., дальній від кута.

Під’їзд у крилі по Дерибасівській вул., дальній від кута.

Під’їзд у крилі по Дерибасівській вул., дальній від кута.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами:

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Під’їзд у другому подвір’ї між північним та східним крилами.

Джерела:

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s