Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Прибутковий будинок Х.Г. Вольфа на Разумовській вулиці, 33 (1910-і рр.)

Posted by Antique на п’ятниця, 14 Червень 2013 р. (12:17)

Прибутковий будинок Хаїма Гершковича Вольфа, арх. Ф.А. Троупянський, А.І. Гольцвурм, 1910-і рр., Разумовська вул., 33 / 2-й розумовський пров.
Будинок на мапі
Стиль: модернізований неокласицизм.

Відомі власники ділянки:

  • до 1898 – 1902-1903 рр. – Лейз. Шейнах. Поляков
  • 1902-1903 рр. – вірогідно до Жовтневої революції – Хаїм Гершкович (Гамшевич) Вольф та Самуїл Барбаш

Наприкінці ХІХ ст. Л.Ш. Полякову належали ділянки на Дальницькій вул., 4 і величезна ділянка на розі з 2-с розмовським провулком біля Арешної роти. Ділянку на Розумовській вулиці між 1902 та 1903 роками він розділив її на три частини, кутову ділянку (№33) придбали євреї Хаїм Гершкович Вольф та Самуїл Барбаш. У тому же році вони придбали ділянку Римо-Католицької церкви на протилежній частині провулку (№35). Між 1906 та 1907 роками вони придбали і другу ділянку Полякова (№31). Полякову залишив за собою ділянку №29 де він і мешкав.

Х.Г. Вольф (також іноді записували, як Вульф) був власником миловарного заводу на Розі Середньої вулиці та Картамишівського провулка заснованого у 1892 році. Вольф жив у будинку на власній ділянці на Успенській вул., 74, а також володів декількома ділянками на Середній вулиці. Саме по прізвищу власника нинішній Картамишівський провулок називали Вульфовським, поки він не отримав наявну назву. Між 1912-1913 рами ділянка на Успенській перейшла у власність Софії Борисівни Вольф, а Хаїм Вольф у довіднику “Вся Одеса” від Одеських новин у переліку власників не згадується, хоча ділянки на Молдаванці за даним довідником належали Х.Г. Вольфу. Не виключено, що Хаїм Вольф вмер, але не всі записи у довіднику встигли оновити. У межах 1908 – 1910-х років власником миловарного заводу став М.Г. Вольф, а сам завод переїхав на Комітетську вул., 5. Таким чином дуже вірогідно, що у 1910-х роках ділянки на Молдованці належали іншим членам родини Вольф, наприклад Софії Вольф, або вона по меншій мірі доглядала за спорудами на ділянках до розподілу власності.

Ділянка на Розумовській вул., 33 розташована на розі Разумовської вулиці та 2-го розумовського провулку, який вірогідно не було забудовано житловими будинками і тому він не згадувався у довідниках.

У 1908 році на ділянці розміщувалась меблево-столярна майстерня Г.М. Кірпкова.

У попередній забудові ділянки у 1913 році розміщувалися такі заклади:

  • бакалійна крамниця Ф. Шварца
  • взуттєва майстерня Р. Щогілева
  • столярна майстерня С. Ізаковича

Деякі мешканці ділянки у 1913 р.:

  • Давид Ісайович Ангілович, викладач єврейського чоловічого училища ІІІ-го розряду Я.Я. Вассермана (будинок Г.Я. Крайзмана, Рішельєвська вул., 67)
  • С.А. Ланда (уродж. Сегал), акушерка
  • Л. Шатайло

Нині на ділянці існує триповерховий будинок з підвальними приміщеннями, який займає приблизно половину ділянки. Будинок споруджено у суміші стилів раціонального модерну та неокласицизму. проект було складено архітектором А.І. Гольцвурмом, про що, по перше, свідчать автентичні двері квартир, що майже аналогічні дверям флігелю будинку Н.І. Добровольського (арх. А.І. Гольцвурм, 1910-і рр.). З інших ознак також слід навести капітальні опори огорож балконів подібні, яку у будинку І.Р. Коріман (арх. А.І. Гольцвурм, інж. Ф.Е. Кюнер, 1913 р.). Вирішення ризалітів і композиція у цілому подібні будинку Шихман на Пантелеймонівській вул., 32 (арх. А.І. Гольвурм, 1910-і рр.). Помітний і схожий настрій даного будинку і будинку Шихман. Для Софії Вольф у 1913 році архітектор Гольцвурм також виконав проект будинку на Успенській вул., 76 (з боку Ковальської вулиці), де у однієї з квартир з 1913 року мешкав спадкоємець миловарного заводу М.Е. Вольф.

.
Вирогідно А.І. Гольцвурм створив даний будинок спільно з архітектором Ф.А. Троупянським, про що говорять балкони, що схожі на балкони будинку Х.Г. Мандельблата та двері квартир, як і зустрічаються у тих будинках, у яких є елементи, що притаманні творчості Ф.А. Троупянського. Також помітна схожість будинку Вольфа та адміністративного корпусу Єврейської лікарні (1912-1914 рр.).

Для Молдаванки будинок на Разумовський був достатньо солідним і за застосованими прийомами нічим не відрізнявся від тих, що були споруджені у центрі міста Причому за кількістю методів оздоблення фасадів будинок Вольфа перевершує згаданий будинок Шихман. Було виконано тинькування і дворового фасаду, причому локально для декорації застосовано тинькування “під шубу”, а сходова клітка виявляється закругленим ризалітом. Архітектор передбачав розширення даного будинку і тому композиційно вирішив головний фасад з боку провулку так, що при їснуючему стані речей він здається цілком логічним, але сходова клітка у краю будинку виступала би домінантою у разі спорудження правого крила з дзеркальним фасадом. Не типовим є розміщення вікон сходової клітки з боку провулку, а не з боку подвір’я, що обумовлено тим, що вікна сходової клітки виступають ключовим декоративним елементом даного фасаду. На вісі сходової клітки над дверми влаштовані малі віконця, а над ними розташоване велике аркове вікно. Архітектор також залишив каміння на торці крила, що відступають для міцного з’єднання нового крила,. також завчасно були прорізані і тимчасово закладені каменем отвори дверей. Але ніщо так не вічно, як тимчасове.  Аналогічна можливість розширення була забезпечена у будинку Прокудіна на вул. льва Толстого, 32 (рек. арх. В.І. Прохаска, 1903 р.), будинку Телала на вул. Льва Толстого (арх. А.С. Панпулов, 1914 р.), флігелю Шолом-Берко Сапіра (арх. А.Б. Мінкус, 1900-і рр.) та інших. У нинішньому вигляді фасад будинку з боку провулку виглядає не закінченим. Слід також зазаначити, що часто часткова реалізація проектів свідчила не про нестачу коштів, а про початок Першої світової війни під час будівництва, що спонукало власників суттєво знижувати кошторис.

З боку провулку були влаштовані маленькі вікна для освітлення підвальних приміщень. За радянський часів перед вікнами були влаштовані бетоні ніші, що винесені за периметр будинку.

Слід помітити, що будинок має приземкуватий вигляд, у тому числі і за рахунок масивних трапецоїдних ризалітів, які були би більш виправданими, якщо будинок мав би чотири поверхи. Однак архітектор намагався частково виправити приземкуватість застосуванням високих фронтонів та аттику, підкресленням вертикальних віконних осей.

Проїзд до подвір’я прикрашають візерунки у стилі фінського модерну, і аналогічні візерункам проїзду будинку І.Р. Коріман (арх. А.І. Гольцвурм, ін. Ф.Е. Кюнер, 1913 р.). У проїзді влаштований вхід у парадний під’їзд. у лівому задньому крилі будинку влаштовані чорні сходи.

Під’їзд крила, що виходить на Разумовську вулицю обладнаний бетономозаїчними сходами з огорожею, у якій оригінально поєднуються відносно поширені елементи – меандр та металева вставка. Також вкрай ретельно пророблені підвіконня, що повторюють еліптичну форму стіни.

У листопаді 1915 року у газеті “Одесскія новости” сповіщалося, що у будинках №31 та №33 були влаштовані найбільш велики гуртожитки для беженців з загальної кількості 25.

Відразу після звільнення Одеси від німецьких та румунських військ, з літака По-2 була зроблена серія кадрів на якій була знята величезна автоколона, що не встигла залишити місто. Окрім кадрів на яких зображено Мельницьку та Болгарську вулиці також зустрічається знімок зроблений над будинком за адресою Середня вул., 41. На фотографії зображений 2-й розумовський провулок і стоянка закинутих автомобілів на місті нинішньої цегляної багатоповерхівки на Середній вул., 24. На місці автостоянки до революції була ділянка, що належала Елі Бірштейн. На неї також розміщувалася столярні майстерні   Афанасія Матохіна, С. Зайденмана та А. Вельшера.

Підсумовуючи, будинок Вольфа є одним з небагатьох прибуткових будинків Молдаванки, з тих, що були виконані у стилі модерну та мають значні розміри. Причому слід зазначити високий рівень проекту і застосування якісних будівельних матеріалів.

Вид з боку Середньої вулиці на 2-й розумовський провулок. 10.04.1944 р.

Фрагмент фото.

Вірогідний вигляд фасаду по 2-му розумовському провулку за первісним проектом. Реконструкція.

Фасад з боку Разумовської вулиці.

Єдиний балкон з автентичною огорожею.

Фасад з боку 2-го Розумовського провулку.

Влітку видно лише приблизно 30-40 відсотків будинку.

Малі вікна під’їзду на фасаді з боку 2-го розумовського провулку.


Вікна першого поверху, под ними у декоративних трапецоїдних об’ємах розташовані вікна підвалу.

Дворовий фасад.




Західне дворове крило, де у ризаліті влаштовані службові сходи.

Біля службових сходів розташований димохід. не виключено, що у даному крилі була розміщена і кухня.

Одне з останніх вікон з автентичною рамою.

Дворовий фасад крила, що виходить у бік 2-го розумовського провулку.

У торці крила влаштовані каміння для прибудови ще одного крила, також на торці можна побачити закладені отвори дверей квартир, які виходять на сходові майданчики під’їзду.

Вид від будинку на подвір’я.

Не виключено, що дана споруда є вентиляційною шахтою бомбосховища.





Вид на майданчик першого поверху.

Вид на майданчик другого поверху.







Сходова клітка службового ходу у західному дворовому крилі.

Огорожа службових сходів гранично проста.

Джерела:

  • Запис у блозі “10 апреля 1944 года” автора Yangur блогхостингу “Livejournal”.
  • Малахов Валерий Павлович. Степаненко Борис Александрович. Одесса, 1900-1920. / Люди… События… Факты…. — Одесса: Издательство “Орtimum”, 2004. — 448с., 19 ил. — ISBN 966-8072-85-5
Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s