Одеса. Будинок Одеської контрольної палати (ІІ-а пол. 1900-х рр.)

Будинок Одеської контрольної палати, арх. В.О. Домбровський вірогідно за участю архітектора Ф.А. Троупянського, ІІ-а пол. 1900-х рр., Князівська вул., 10
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/12343611/uk
Стиль: модернізований неокласицизм.
Статус: пам’ятник архітектури місцевого значення, охоронний номер: 350-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 Від 20.06.08 р.)
Атрибутація виконана автором блогу.

Між 1905 та 1907 роками на ділянку Зігфріда Євгеновича Ашкеназі з будинку на Льва Толстого, 8 переїхала Одеська Контрольна палата, вірогідно для якої у цей період було побудовано новий або реконструйовано старий будинок. За стилем виконання зовнішній вигляд будинку контрольної палати відповідає рисам притаманним творчості архітектора В.О. Домбровського, саме великі ліпні вінки у фільонках, лучкові вікна першого поверху, та закруглені верхні кути вікон останнього поверху, великі параболічні консолі балконів. Дещо схожими будинками є прибутковий будинок І.І. Машевського (1903 р.) та прибутковий будинок А.І. Посохова (поч. 1900-х рр.). Вірогідно як завжди участь у проектуванні або спорудженні приймав архітектор Ф.А. Троупянський.

Не відомо, чому саме ділянка Ашкеназі була вибрана для розміщення Контрольної палати, можливо З.Є. Ашкеназі надав ділянку у субаренду на вигідних умовах, власник володів декількома ділянками, причому дві з них були розташовані поряд з будинком Контрольної палати.  Зігфрід Ашкіназі був у складі біржового комітету комітету торгівлі та мануфактури, мав свій власний торговий дім, товариства виправних притулків.

Контрольна палата була аналогом сучасної рахункової палати і займалася відповідно контролем державних прибутків та витрат.

Штат Одеської контрольної палати був не малим, управляючим палати був дійсний статський радник Леонід Васильович Рутковський, помічником управляючого був статський радник Олександр Васильович Скарлатто, секретарем – колезький секретар Григорій Георгійович Кірце-Топор, який вірогідно також був молодшим ревізором. У штаті налічувались на 1907-й рік шість старших ревізорів та на 1913 рік 8 старших ревізорів, сім молодших ревізорів (не враховуючи секретаря) (1907) або 12 молодших ревізорів (1913), дев’ятнадцять помічників ревізора (дані на період 1907-1913). У будинку Контрольної палати вірогідно існувало декілька квартир, у однієї з них жив журналіст і архіваріус палати таємний радник Митрофан Семенович Фон-Дервіз. Одеська контрольна палата мала до революції телефон з номером 10-19.

Палата приймала відвідувачів з 9:00 до 14:00, а влітку з 9:30 до 15:00.

У будинку розміщувалось споживче товариство службовців в Одеській контрольній палаті. Членами могли бути повнолітні службовці, а також наймані службовці з шестимісячним стажем у контрольній палаті. Щомісячно з заробітної плати вичитувалася сума, яка була потрачена на придбання товарів (вочевидь у магазинах члени товариства не сплачували за товар).

Правління товариства:

• голова Іван Миколайович Карабанович
• Олександр Іванович Бредіхін
• Андрій Ігнатійович Венгловський

Ревізійна комісія:

• Яків Андрійович Ксеніс
• Володимир Костянтинович Мукалов
• Н.В. Крюковський

Інші працівники:

• Андрій Васильович Петренко (Середнефонтанська дор. , 8-10)

Окрім Контрольної палати між 1907 та 1909 роками у будинку був влаштований пункт ветеринарної допомоги (тел. 34-22) колезького радника, лікаря Олексія Яковича Кравцова, який також працював у ветеринарній інспекції на вулиці Жуковського, 10. Номери будинків по обом вулицям збігається, що може значити, що була зроблена помилка, і пункт ветеринарної допомоги насправді був розташований на вулиці Жуковського.

У 1909-му році у довіднику вся Одеса згадується деякий А.С. Кенц (ініціали російською), який проживав у будинку Контрольної палати, але ні раніше ні пізніше він вже не згадується. У 1913 році у будинку проживала Катерина Володимирівна Черкес.

Після Жовтневої революції у будинку розмістився Губернський відділ народної освіти (Губоно). Губоно мав три підрозділи: Інспектура соціального виховання, яке займалося справами освіти дітей дошкільного віку, Інспектура професійної освіти займалося справами виховання дітей шкільного віку, а Інспектура політичної освіти займалося справами позашкільної освіти, та, власне, справами політичної освіти. Завідувачем Губоно був І.А. Хаіт (ініціали рос. мовою), заступником Т.М. Внуков, а управляючим справами – Ф.К. Захаров. Організація отримала телефон під номером 1-99.

У 1925 році Губоно перейменували у КРОНО (Одеська окружна інспектура про Народну освіту). Також у тому же році у будинку розміщувалась велика кількість різних інспектур, одна з таких: підвідділ РАБМЕДу, який уявляв собою організацію. що керувала лікувальними закладами. Також у будинку розмістилося курортне управління КУРУПР, відділ друку ПОЛІТПРОСВІТу, редакція газети “Театральна неділя” ПОЛІТПРОСВІТу, Одеське окружне аптечне управління, інспектура ОХМАТДИТу, санітарно-епідеміологічна інспектура, Лікінспектура та Окрсзабез.

Вірогідно у ІІ-й половині 1930-х років організація, що займала будинок Контрольної палати змінилася, КУРУПр переїхав у переобладнаний особняк Гіжиицького на Лідерсівському бульварі, 23. Можливо споруду займав Одеський медичний технікум, до бази якого було додане у 1944 році Кронштадське військово морське технічне училище і утворене Одеське військово-морське медичне училище.Вірогідно саме тоді перед входом до училища були встановлені якоря.

У 1957 році училище стало громадянським і отримало назву Одеське медичне училище №3. У 1981 році училище отримало назву Одеське республіканське медичне училище. У 1997 році на базі училищ №1, №2 та №3 було утворено Одеське базове медичне училище. Нині будинок займає акушерське, фельдшерське та медсестринське відділення Одеського обласного базового медичного училища.

Будинок Контрольної палати було виконано у стилі модернізованого неокласицизму, якій що відповідало розміщенні у будинку державної установи. У той же період часу за проектом архітектора Л.М. Чернігова у тому же стилі було зведено будівлі Військово-окружного суду (1903 р.) та Казначейства (1905-1906 рр.). Як було згадано, фасад Контрольної палати вирішено у формах подібних іншим двом проектам міського архітектора при градоначальстві Владислава Домбровського. Даний будинок вочевидь споруджувався пізніше і у його оздобленні помітні раціональні тенденції. Достатньо практичним є цементний тиньк, яким вкритий фасад, вінки у фільонках теж виконані з цементу. Особлива увага була надана застосуванню фактурного тиньку під шубу у поєднанні з гладкими тинькованими поверхнями.Особливого умовно вирішений декор  у простінках 2-3 поверху, який виконаний у вигляді схематичних картушів заповнених фактурним тинком і окреслених рамками.Цікаво влаштована тяга між першим традиційно рустованим поверхом та верхніми поверхами, тяга вкрита незвичним рустом, камені розташовані не у шаховому порядку і деякі камені розташовані вертикально. Одноманітний вигляд фасаду розривається ризалітом у центрі будинку, що закінчується трикутним фронтоном на даху.

На другому поверсі у ризаліті влаштований широкий балкон з кам’яною огорожею, що збереглась до нашого часу (sic!). Огорожа балкону виконана у стилі раціонального модерну і дуже схожа на огорожу сходів особняку Семена Осиповича Фабрицького на Лідерсовському бульварі, 13 (невідомий автор, поч. ХХ ст.). Балкон підтримується консолями майже аналогічними консолям балконів будинку Машевського. На третьому поверсі влаштований меншій балкон з витонченою огорожею у стилі декоративного модерну, з квітами у яких майстерно переплетені стебла. Даний балкон сприяє тому, що будинок виглядає менш масивним. По краям ризаліту влаштовані рустовані лізени.

У фільонках між 2 та 3 поверхами подібно будинкам Машевського та Посохова влаштовані лаврові вінки, але у будинку Контрольної палати вони мають значно більший розмір без гілок у центрі, без стрічок, але з вкрапленням квітів.

У правого краю будинку розташований проїзд до подвір’я. Над ним влаштоване вікно кімнати двірника зі складними дерев’яними рамами у стилі модерну. Будинок має П-подібний вигляд і дворове крила утворюють зачинене подвір’я, але по площі споруда займає лише половину ділянки у задньої частині якої на другому подвір’ї розташований прямокутний у плані флігель, який вірогідно був зерновим магазейном, що зазначено у довіднику В.А. Пилявського.

Вхід у головний будинок розташований через два вікна від проїзду, автентичні двері були виконані у стилі декоративноого модерну і зустрічаються на знімках 1960-х років. На жаль керівництво замінило автентичні двері на прості сучасні, але люнет у стилі модерну станом на 2011-й рік ще був на своєму місті. Головний будинок має коридорне планування з центрально розташованим коридором, сходова клітка не відокремлена від коридору і суміщена від входу до правого боку, ближче до дворового проїзду. Сходова огорожа виглядає дуже аскетично, вона складається з товстих вертикальних штирів плавно зігнутих на кінцях, що робить її дещо схожими на сходову огорожу будинку Магнера (арх. Л.М. Чернігов, 1904-1905 рр.).

У головному крилі влаштований напівпідвал, що освітлюється за допомогою двох приямків (для лівої і правої частини будівлі). Приямок відгороджений ґратами у стилі модернізованої еклектики, але від елементів оздоблення залишились лише поодинокі елементи. Серед них можна розпізнати стрічку у формі удару батогу, яка закінчується стандартним еклектичним завитком.

Будинок Контрольної палати на Князівської вулиці є прикладом одного з нечисленних будинків державних установ, що були споруджені на початку ХХ ст. Також будинок є прикладом раннього використання модернізованого неокласицизму, причому фасад вирішений дуже вдало, він відповідає вимогам практичності і спільно з тим робить будинок достатньо запам’ятним.

Джерело: “Вся Одесса”, 1926 р.

Дана фотографія була використана у блозі Ю.М. Кириченка (джерело1, джерело2) без мого (Antique) дозволу.