Одеса. Реміснича школа О. М. Менделевич (1911 р.)

Реміснича школа О. М. Менделевич, арх. М. І. Лінецький, 1911 р. Значно перебудована у ІІ-й пол. ХХ ст., Старопортофранківська вул., 95
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/22647941/uk
Стиль: раціональний модерн.
Автор та рік будівництва визначені у переліку пам’яток місцевого значення, адреса визначена автором блогу.

У довідниках вся Одеса вказується наступна назва школи: Школа ремісничих учнів, що заснована Оленою (рос. Еленою) Марківною Менделевич (рос. Е.М.М.  М.П.).

Школа ремісничих учнів Е. М. Менделевич вірогідно з’явилася між 1901 та 1903 роками, хоча не виключено, що запис про неї не було включено до складу довідників надрукованих у 1899-1902 рр. Первісно школа знаходилась на Степовій вул., 24, ділянкою спільно володіли Х. Менделевич, Мічник та деякі інші власники.

У 1908 або 1909 році Є. Я. Менделевич придбав у Соломона Дашевського ділянку на Старопортофранківській вулиці навпроти Інвалідного дому міщанської управи, якою Дашевський володів з періоду раніше 1898 р. Також у 1908 або 1909 році ділянка школи на Степовій вулиці була продана І.М. Зельдману, однак у довідниках школа до 1911 року була розташована на тій же Степовій вулиці. за даними В.І. Тимофієнко у 1911-му році за проектом архітектора М.І. Лінецького було споруджено нову будівлю ремісничої школи Менделевич на згаданій ділянці на Старопортофранківський вулиці. Однак враховуючи попередні дані можна припустити ,що училище намічалось спорудити раніше, можливо, що спорудження відбувалося впродовж декількох років. Весь цей часМенделевичі вірогідно орендували свою стару ділянку. Теоретично спорудження будівлі могло початися незабаром після придбання ділянки, але сама будівля не є дуже значною і час зведення не перевищував будівельний сезон, таким чином можна припустити, що до переїзду ремісничої школи на нове місце відбулися деякі затримки.
На ділянці було побудовано три споруди, головний будинок був розміщений в глибині ділянки за курдонером, два невеликих одноповерхових флігеля були споруджені у червоній лінії вулиці по краям ділянки, між флігелями було спорудженно високу металеву огорожу з брамою всередині. На жаль скласти опис первісного зовнішнього вигляду споруди не уявляється можливим тому що за радянських часів до фасаду головного будинку на рівні другого поверху була здійснена прибудова, яка перекриває половину будинку. Судячи по автентичній частині фасаду, що збереглась, у фасаді будинку були влаштовані вікна з великими отворами і закругленими верхніми кутами. Фасад був вкритий не дуже помітним фактурним тиньком. Первісне існування ліпних оздобленнь залишається під питанням. У цілому можна припустити, що будинок мав зовнішній вигляд у мінімалістичному дусі. Два флігеля по головному фасаду мали три вікна, які були прикрашені спільною випуклою фільонкою, що імітує сандрік, флігеля також прикрашали аттики з профільованими карнізами. На жаль флігеля цілком перебудовані, їх вікна закладені, а аттик правого флігеля, який було переобладнано у трансформаторну підстанцію, зовсім зіпсований надбудовою. Нині будівля школи є корпусом №11 Одеської юридичної академії у який розмістилося училище морського профілю Юридичної академії №3.

Огорожа ділянки відносно інших елементів комплексу збереглась непогано. Металеві грати було виконано у стилі модерну, що досягається пластичним силуетом та викривленими, як стеблі рослин, кінцями прутів.

В ремісничій школі Менделевича приймали хлопчиків 12-15 років з дуже бідних сімей, які закінчили початкове училище або пройшли виховання у притулку.  Таким чином реміснича школа вірогідно існувала на благодійних засадах. Як і у звичайному училищі у ремісничої школі викладали загальні предмети такі, як історія та географія, але специфікою ремісничих шкіл були предмети спеціального профілю, а саме технічне креслення, технології, слюсарства та ковальства. По закінченню училища випускники у залежності від результатів іспитів отримували звання підмайстра або майстра і могли працевлаштуватися на території всієї Російської імперії, при відбуванні служби у армії випускники отримували пільгу ІІ-го розряду.

Піклувальна рада школи складалась з Єфима Яковича Менделевича, Надвірного радника Бориса Михайловича Шапошникова, Надвірного радника Плотницького Олександра Йосиповича.
Б.М. Шапошников працював лікарем (штатним ординатором) у Єврейскій лікарні, займався приватною практикою та рахувався у Товаристві лікарів. Його син Ігнатій пішов по стопам батька і працював амбулаторним лікарем у лікарні товариства Червоного хреста, суміщаючи працю у лікарні з посадою лікаря ремісничої школи О.М. Менделевич.
Інженер О.Й. Плотницький працював інспектором міського ремісничого училища, причому проживав у квартирі у будівлі училища. також Плотницький багато займався благодійними справами, і окрім посади піклувальника ремісничої школи Менделевич займав аналогічну посаду у професійній школі при приватній гімназії Л.Ф. Байер. Олександр Плотницький був членом товариства сприянню фізичного виховання дітей, скарбничім товариства допомоги нужденним учням міського ремісничого училища.
Купець І-ї гільдії Єфим Якович Менделевич був чоловіком засновниці ремісничої школи Олени Марківни Менделевич. Вони жили у ошатному особняку на Маразліївській вул, 28 з чудовими барельєфами на фасаді і ліпним бароковим та скульптурним оздобленням у інтер’єрах. Є.Я. Менделевич мав власну експортну контору ,а також працював арбітром та котирівником у комітеті при біржі, володів двома коморами у Хлібному містечку та дачею на Великому Фонтані неподалік від михайлівського монастиря. Слід також вказати, що Є.Я. Менделевич був братом власника пасажу на Преображенській вулиці М.Я. Менделевича.

У ремісничій школі Менделевич викладали сім викладачів, але викладач арифметики, геометрії та фізики М.І. Зайденман, покинув училище між 1910-1911 роками і предмети, які він викладав вірогідно розподілили між Я.М. Купульниковим та А.Я. Маловицьким, але у 1911-му році у школі почав працювати лікар Ігнатій Борисович Шапошников. До 1913-го року викладачем закону божого був прийнятий Арон Павлович Грінблат, а замість викладача по загальним предметам А.Я. Маловицького почав викладати Яків Маркович Кац. Змінився і слюсарний майстер, яким до 1913-го року був прийнятий Леон Порфірович Пайцер.

Список викладачів на 1911 р.
викладач технічного креслення, технології та пахівництва, інспектор Родіон Якович Шпаніон,
учитель-технік Іван Миколайович Єргенов
викладач закону божого Абрам Наумович Мережанний,
викладачі по загальним предметам (аріфметики, геометрії, фізики, рисовання, чистописання, російської мови, історії та географії) Яків Маркович Капульник та Абрам Якович Маловіцький,
слюсарний майстер Ігнатій Олексійович Шведюк,
ковальський майстер Ілля Михайлович Феодосєєв,
лікарІгнатій Борисович Шапошников.

Учора виповнилося 15-річчя існування в Одесі ремісничого училища імені пані Е. М. Менделевич. З цієї нагоди пані Менделевич піднесений був вихованцями училища відчута адреса. Інспектору училища Р. Я. Шпаніону, завідувачу цим училищем з дня його заснування, товаришами по службі був піднесений жетон. Вихованці училища також взяли участь у вшануванні Р. Я. Шпаніона і піднесли йому адресу. Святкування 15-річчя училища Є. М. Менделевич відкладено на деякий час. [Газета “Одесскія новости” №9378 від 11 (24) .06.1914].

Комплекс будівель ремісничої школи Е.М. Менделевич не зважаючи на суттєву перебудову й досі залишається цікавим завдяки спеціалізованому плануванню комплексу будівель, частковому збереженню тинькування фасадів, форми віконних отворів, огорожі ділянки. На жаль даний комплекс спіткала доля сусіднього навчального закладу, який помилково було визначено саме як училище Менделевич. Однак на справді заклад, що згадується, розташований на розі вулиць Топольського і Старопортофранківській був Казенним дівочім єврейським училищем ім. Л.І. Бродського (арх А. Б. Мінкус, 1899-? рр.). Єврейське училище у 1930-х роках було надбудовано трьома поверхами і втратило свій мальовничій первісний вигляд. На жаль у переліку пам’ятників місцевого значення дівоче єврейське училище й досі охороняється законом у якості училища Менделевича (мається на увазі реміснича школа Менделевич), тоді як справжня будівля ремісничої школи перебуває у забутті.