Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Прибутковий будинок Т.К. Стоянова (поч. ХХ ст.)

Posted by Antique на п’ятниця, 4 Січень 2013 р. (11:38)

Прибутковий будинок Т.К. Стоянова, арх. вірогідно Л.Л. Влодек та С.А. Ландесман, поч. ХХ ст., Затишна вул., 8
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/17313387/uk
Стиль: модернізована еклектика.
Статус: щойно виявлена пам’ятка архітектури місцевого значення (Рішення Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 р.)
Атрибутація будинку виконана автором блогу.


Відомі власники ділянки:

  • ХІХ ст. – 1899 рр. – Халайджогло,
  • 1900 – 1905-1906 – Т.К. Стоянова,
  • 1906-1907 – 1909 – А. Гіппіус
  • 1910 – 1911 – інженер технік Сергій Романович Гіппіус,
  • 1912-1913 – Софія Володимирівна і Володимир Іванович Попови

Відомі жильці станом на 1907-й рік (достовірність даних під питанням):

  • інженер архітектор Стефан Казимирович Дзевановський,
  • працівник 1-го складу митниці у Хлбному містечку Євген Романович Гакен,
  • викладач божого слова у Юнкерському училищі, Єпархіальному училищі та у Школі будівників-десятників Петро Васильович Катаєв з родиною (у 1909-му році жив на Отрадній вул., 10)
  • Г.І. Бачей (у 1910-му роціне згадується, однак  у довіднику на 1909-й рік є Єлизавета Іванівна Бачей, що проживала на Отрадній вул. ,10)
  • полковник, працівник Одеського військового училища Григорій Віссаріонович Путята (у 1909-му році жив на Затишній вул., 6)

Відомі жильці станом на 1910-й рік:

  • інженер архітектор Стефан Казимирович Дзевановський,
  • працівник 1-го складу митниці у Хлбному містечку Євген Романович Гакен,
  • працівник контрольної палати Іван Лукіч Гарієвич.

Наприкінці ХІХ століття спадкоємці Халайджогло продають декілька власних просторих садибних ділянки на півдні міста під забудову. Територія колишньої дачі “Відрада” на початку Французького бульвару поступово була розподілена на ділянки між якими було прокладено декілька вулиць. У перші місяці 1903-му році Міська дума надала цим вулицям назви. У 1900-му році згідно з довідником “Вся Одесса”, 1901 р. спадкоємці халайджогло продають окремим власникам по частинам ділянку скрізь які пролягає нинішня Затишна вулиця. У тому же році ділянка №7 була придбана деяким Т.К. Стояновим або Стояновою (у різних виданнях вказується чоловік або жінка). Ділянка за даними довідників вся Одеса на початку ХХ ст. займала 222 кв. саж. У межах 1906-1907 років ділянку придбав А. Гіппіус, у довіднику “Вся Одеса” видавництва “Одеські новини” на 1909-й рік і наступних, вказується власник з тим же прізвищем, але з іншими ініціалами – Сергій Романович Гіппіус (у виданнях інших видавництв пишеться, як Гіпюс). Між 1912 та 1913 роками ділянка у черговий раз змінила власника, якими стали Софія Володимирівна Попова та Володимир Іванович Попови. Володимир Іванович Попов був членом Одеського товариства взаємодопомоги дрібних кредиторів.

Будинок, що було споруджено на даній ділянці, не згадується у жодному з довідників (Тимофієнко, Пилявського, переліку пам’яток), але враховуючи велику кількість застосованих прийомів доби еклектики, даний будинок було споруджено на самому початку ХХ ст., коли власниками ділянки був Т. Стоянов.

Будинок має достатньо самобутній вигляд і вірогідно для самого автора був експериментальним проектом, однак деякі риси будинку все ж можна асоціювати з творчістю деяких архітекторів. У цьому світі слід згадати будинок О.П. Руссова на Торговій вулиці, 3, який має необраоковий декор та аналогічні фронтони. Однак найбільш вірогідним автором будинку автор данного блогу вважає архітектора Л.Л Влодека, творчість якого на початку ХХ ст. зовсім не досліджена і у спеціальній літературі згадуються всього лише декілька записів записи. Автор блогу шляхом порівняння будівель створених Л.Л. Влодеком на межі віків та неатрибутованих будинків початку ХХ ст. виявив що даний будинок має притаманні Л.Л. Влодеку  барокові картуші у бічних ризалітах, та характерне оздоблення арки у центральному ризаліті.

Також деякі ліпні елементи у бічних ризалітах схожі на елементи будинку Б. Гросул-Толстого на Ніжинській (арх. вірогідно Л.Л. Влодек та А.Б. Мінкус).

Будинок розташований в глибині ділянки, яка огороджена металевою огорожею відкритого типу. Така особливість у плануванні забудови з самого початку була притаманна новоствореному району “Відрада”, хоча деякі будинки,такі, як сусідні будинки Габаєвої та Мірошніченко були розташовані на червоній лінії вулиці. У  курдонері звичайно був розташований сад, від якого нині залишилося лише декілька дерев. За часів Незалежності огорожа цілком була зіпсована влаштуванням у неї гаражів. Гаражі були вбудовані у огорожу, металеві грати демонтовані. Стовпи огорожі під час перебудови під гаражі були прикрашені ліпниною, яка за стилем хоч і відповідає будинку, але не врятовує будівлі від сараєвидного вигляду. Також гаражі повністю зіпсували зовнішній вигляд будинку, перші два поверхи якої ледь видно з вулиці. Хотілось би сподіватись, що демонтаж гаражів є питанням недалекого часу, але поки стан та зовнішній вигляд споруд чиновників не турбує.

Будинок має тривісеву композицію, яка утворюються за допомогою трьох ризалітів. У центральному ризаліті, як було вказано вище, на 2-3 поверхах  розташовані лоджії, що композиційно утворюють арку. У нутрі лоджії другого поверху розташовані елементи, які нагадують нижні частини скульптур теламонів, які звичайно розташовувались М.І. Лінецьким у аналогічних місцях на третьому поверсі. У даному ж випадку використані умовні форми, що може свідчити про вплив ідей модерну на творчість архітектора будинку. Дані декоративні елементи прикрашені скульптурним зображенням тканини та лаврового вінку. Верхня частина аркового склепіння лоджії третього поверху прикрашена віяльним замком, ліпними лавровими вінками та гілками. Обабіч лоджії другого поверху ламані лінії жолобів створюють достатньо самобутній геометричний візерунок у стилі модерну. Над центральним ризалітом розташований напівкруглий фронтон, який непомітно переходить до аттику. У фронтоні розташована шестикутний картуш з барельєфом, на якому зображена мати, що вказує сину шлях, але не виключно, що даний картуш був встановлений після реконструкції будинку у 2000-х роках, і може бути, як цілком новим елементом, так і заміною автентичного подібного барельєфу. Тематика барельєфу могла бути запозичена у особняку Є.Я. Менделевича (арх. В.І. Прохаска, 1909 р.). автентичність барельєфу будинку на Затишній вулиці залишається під питанням, однак слід помітити, що існуючий шестикутний картуш не відповідає стилю будинку і привносить ноту дисгармонії.

Бічні ризаліти вінчаються розривними трикутними фронтонами  з люкарною і у цілому мають ренесансно-бароковий вигляд. На третьому поверсі у даних ризалітах розташовані вузькі прямокутні вікна, які за доповненням ліпного оздоблення утворюють віконну композицію у стилі флорентійського ренесансу. Обабіч даної композиції розташовані дві ідентичні ліпні бароково-неокласичної композиції, які складаються з барокового картушу та факелів у обрамленні канатів. Між ризалітами над вікнами третього поверху влаштовані барокові картуші, які мають певні асоціації з картушами будинку М.Г. Короне на Канатній вул., 7 (арх. М.І. Лінецький, 1900 р.). Там же у віконних простінках розташовані модернові канелюри у вигляді жолобів, що заповнені ліпними рослинними гірляндами.

Перший поверх будинку рустований, отвори вікон мають верхню частину лучкової форми, двері входу, що розташований центральному ризаліті виконані у стилі еклектики. Над вікнами стулок розташовані перервані лучкові фронтони, люнед дверей прикрашений бароковими волютами. І лише надзвичайно пластичний бароковий картуш прикрашає головний вхід і є єдиним ліпним елементом цієї частини фасаду.

За даними дослідників у будинку збереглись художні розписи стін, які довгі роки були вкриті фарбою.

Серед жителів будинку у довіднику “Вся Одесса” на 1907-й рік вказується Надвірний радник П.В. Катаєв, який був батьком відомих письменників Валентина Катаєва та Євгена Катаєва (пізніше змінив прізвище на Петров). Також у будинку проживала Г.І .Бачей, прізвище якої вірогідно написано з помилкою і у наступних довідниках замість Г.І. Бачей згадується Єлизавета Іванівна Бачей. У 1909-му році родина Катаєва вже жила у будинку у сусідньому кварталі на Отрадній вул., 10. А до того (дані на 1905 р.) Катаєви жили у не менш вишуканому будинку Крижановського-Аудерського на Маразліївській вул., 54 (арх. Л.Л. Влодек, 1900 р.).

Дещо дивним здається зміна всіма жителями адрес між 1908 та 1909 роками, таким чином можливо у довіднику на 1907-й рік адреси вказані з помилкою.

Будинок на Затишній вул., 7 є унікальним для міста з точки зору застосованих художній прийомів, і однією з родзинок району “Відрада”. Модерновий і еклектичний декор були майстерно інтегровані у єдине ціле. Явна декоративність елементів робить будинок достатньо епатажним, еклектичний декор при всій його вишуканості у даному випадку є ніби то посмішкою над часом, і за дивовижністю вигляду будинок можна віднести до одного рівню з готелем “Великий Московський” (арх. Л.Л. Влодек,1904 р.).

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Зіпсована огорожа ділянки, яку перетворили у гаражі.

Дана ліпнина не є автентичною.

Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s