Одеса. Будинок родини Леонарді на Канатній вул., 9 (ХІХст., поч. 1900-х рр.)

Будинок родини Леонарді, ХІХ ст. Реконструкція, арх. М.І. Лінецький, поч. 1900-х рр., Канатна вул., 9
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/18529656/uk
Стиль: еклектика.
Статус: пам’ятник архітектури місцевого значення Охоронний номер: 290-Од (Наказ МКТ  №728/0/16-08 Від 20.06.08 р.)
Атрибутація будинку виконана автором блогу.

У 1858 році пан Леонарді спорудив на Канатній вул., 7 фабрику алебастрових виробів та дзеркал. Не пізніше 1897 року підприємство очолив Карл Іванович Леонарді та інші спадкоємці. Серед інших вірогідно є Георгій Іванович Леонарді, який влаштував на ділянці дзеркальну фабрику (яка згадується у довідниках на 1901 – 1907 роки, у більш ранніх виданнях була відсутня відповідна рубріка), напевно справа з майстернею була не дуже вдалою і між 1907 та 1909 роками вона дісталася А. Легеру, який володів нею до самої революції.

Карл Іванович теж мав свою справу, а саме скульптурно-мармурову майстерню, яка згадується у довідниках вся Одеса після появи у довіднику на 1903-й рік відповідної рубрики. Майстерня також надійшла у власність А. Легеру.  Цікаво, що у Легера, який жив у даному будинку, був той же самий телефон, що і у Георгія Івановича Леонарді, тобто 8-81. ІІноді майстерня Легера називається у довідниках столово-позолотною.

Автор і точний рік побудови особняку родини Леонарді не вказується, однак завдяки неповторному стилю споруди у якості автора впізнається архітектор Мойсей Ісакович Лінецький, за проектом якого споруджений сусідній будинок Короне (1900 р.). На відміну від будинку Амбелікомуло (1901 р.) архітектор М.І. Лінецький відмовився від дублювання декору будинку Короне, найбільше згадані будівлі нагадує рустована лиштва вікон обох поверхів, а подвійні колони також застосовувались і у будинку Амбелікопуло, але у цілому були використані нові декоративні елементи, хоча не виключено, що десь у місті існував або існує ще не атрибутований будинок авторства М.І. Лінецького з аналогічними елементами.
Будинок родини Леонарді має лише два поверхи при достатньо великій ширині, а завдяки крупному і виразному декору це не так помітно, погляд глядача зупиняється на різноманітних барельєфах і інших елементах.  У центральній частині
будинку розташований балкон у облямуванні подвійних колон, які архітектор М.І. Лінецький застосовував достатньо часто. Між колонами над вікном у оточенні грифонів розташована напівкругла фільонка у який розташований картуш з літерою L (Leonardi). Колони підтримуються двома експресивними атлантами, привертає увагу розвинута мускулатура їх торсів, та обличчя, по якому видно, що вони про щось думають. Нижня частина атлантів вкрита об’ємним квітково-геометричним візерунком. Обабіч атлантів над вікнами першого поверху влаштовані дві ідентичні групи маскаронів, на яких зображено два чоловіка та лев. Лев у якості маскарону створює асоціацію із сусідньому будинку короні на якому над вікнами другого поверху розташовані маскарони левів, що виконані у подібній техніці. Між атлантами розташоване вікно, яке первісно могло бути головним входом до будинку або згаданої майстерні – перед вікном розташовані достатньо старі сходи. У просторі під прямими сандриками розташовані маскарони антропоморфних міфічних істот.
По краям особняку влаштовані ледь помітні ризаліти, у яких розташовані ренесансні аркові вікна, над якими у оточенні гріфонів та ще однієї міфічної істоти розташовані овальні картуші. На картуші лівого ризаліту зображено жезл Меркурія – символ торгівлі, на правому ризалиті – обличчя путті та символ масонів. Путті з масонським символом іноді зустрічається у декорі тих, або інших будівель, певна відсилання до цієї тематики можливо спостерігається у одному з горельєфів будинку Е. Менделевича, де путті міряє відстань на глобусі циркулем. Збоку подвір’я будинок має звуження у зоні арки, що виражено вертикальним напливом у її межі. На подвір’ї розташовані два житлових флігель, один бічний, розташований у лівого боку ділянки має два поверхи з напівпідвалом ,а задній флігель двоповерховий. У флігелях встановлені достатньо ретроспективні віконні рами з квадратними сегментами, що дозволяє припустити те, що вони залишились від попереднього будинку.

У будинку або у одному з флігелів також жив інспектор РТПтТ (Російського товариства пароплавства та торгівлі) по експлуатації Олександр Миколайович Смірнов (1907, 1909), лікар Август Олександрович Шварц, який у 1907-му році вже не займався практикою (1907), а між 1907 та 1909 рр. на ділянку переїхала хімічна фабрика інженера-хіміка І.М. Крамера (тел. 28-38) (1909, 1913)

Особняк родини Леонарді є прикладом міського особняку кінця ХІХ початку ХХ ст., які за зовнішнім виглядом не дуже відрізнялись від прибуткових будинків. У контексті спадщини архітектора М.І. Лінецького даний будинок особливо цікавий новизною образів, хоча їх стилістика не виходить за межу декору будинків Короне та Амбелікопуло. Пластичність особняку наближається до доби модерну і не виключено ,що наступним проектом був торгово-житловий будинок М.Г. Грінберга.

Реклама з довіднику “Вся Одесса”, 1910. Є подібна реклама і у довіднику 1911-го р.