Одеса. Будинок Х.А. Стурмака (1901 р.)

Будинок Хаїма Абрамовича Стурмака, арх. М.І. Лінецький, інж. П.Д. Токарев, 1901 р., Канатна вул., 75

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/16007786/uk
Стиль: історизм.
Атрибуція здійснена автором блогу на основі даних довідника В.А .Пилявського.

Відомі власники ділянки:

• кін. ХІХ ст. – 1910 р. – Хаїм Абрамович Стурмак
• 1910 р. – вірогідно до Жовтневої революції – Фрейда-Рівка Хаїмовна Стурмак

Ділянка ще на початку ХІХ ст була розподілена на дві частини спорудженням поперечного флігеля в глибині подвір’я. Друге подвір’я використовувалось у якості службового для постоялих дврів, на ньому розміщалися вози, коні та льодники.

За даними В.І. Тимофієнко у 1901-му році за проектом М.І. Лінецького та П.Д. Токарева на вулиці Канатній було споруджено будинок Х. Стурман. За довідниками “Вся Одесса” Хаїм Абрамович Стурмак (саме так пишеться його прізвище) ще у 1898 році володів ділянкою за сучасною адресою Канатна вул., 75, але у довіднику Тимофієнко наведена адреса, яку мав будинок на момент побудови, а саме №59. Родина Струмак мала єврейського походження, про комерційну діяльність її нічого не відомо, власнику належала тільки дана ділянка, ще одна ділянка через два квартали на Малій Арнаутській належала С. Струмаку, вірогідно родичу.

У 1901 році фактично було зведено три нові споруди, добре оздоблений і достатньо великий чотириповерховий головний будинок та достатньо скромні бічні триповерхові флігелі.

Будинок Стурмака має достатньо великі розміри, він чотириповерховий, з численними крилами у глибині ділянки, які утворюють два подвір’я. Головний фасад є дещо схожим до будинку Я.Ш. Шпарца на вул. Ніжинській, 51 (арх. М.І. Лінецький, поч. ХХ ст.) та будинку К. Сімановського (арх. за деякими ознаками можливо М.Г. Рейнгерц, поч. ХХ ст.). Згадані будинки виконані із застосуванням стилізованих під бароко елементів і відносяться до фази протомодерну. Фасад будинку Стурмака характеризується локальним застосуванням декоративних елементів, що компенсується виразною рельєфною формою головного фасаду. Даний фасад симетричний, з традиційними для одеських прибуткових будинків трьома ризалітами. Другий та третій поверхи виділені карнізами, всі поверхи, окрім останнього вкрити стрічкуватим рустом. Останній поверх відокремлений від інших карнизом з великим виносам і здається дещо заглибленим, він не вкритий рустом, проте віконні сандріки і простінки оздоблені вишуканою бароковою ліпниною. Під дахом розташований ще один карниз великої глибини, якій підтримується декоративними консолями. На даху розташований арковий фронтон привнесений з італійського ренесансу, до якого у тих або інших проектах зверталися майже всі архітектори Одеси. Третій поверх, як і перший оздоблені достатньо просто, а другий поверх у мальовничості оздоблення навряд чи поступається четвертому. Хоч ліпне оздоблення другого поверху не таке витончене, але воно достатньо вигадливе. Отвори вікон другого поверху за виключенням ризалітів мають аркові отвори, з тактичним оздобленням лиштви у стилі німецького ренесансу. У вертикальному напрямку оздоблення зосереджено головним чином у ризалітах, воно приймає найбільш важкі та урочисті форми у центральному ризаліті в якому вікна вирішені у вигляді порталів з напівколонами іонічного ордеру та розірваним трикутним фронтоном на другому поверсі, барочними пілястрами з архівольтом на третьому та барочними напівколонами на четвертому. Застосування напівколон були одним з найулюбленіших прийомів архітектора Мойсея Лінецького, які він застосовував у будинку М.І. Амбелікопуло (1901 р.), М.Г. Грінберга (1902 р.) та деяких інших.

Хаїм Стурмак володів будинком до 1911-го року, коли ділянка перейшла у власність його доньки Фрейди-Рівки Хаїмовни Стурмак, за якою будинок залишався до самої революції. Вірогідно що Рівка Стурмак отримала будинок у спадок від вмерлого батька. Також у будинку мешкала Хана Хаїмівна Струмак.

Будівля уявляє собою зразок житлової будівлі межі ХІХ-ХХ ст., у характері оздоблення якої відчутні зміни у бік пластичності декору і спільно з тим його помірного застосування. Також будинок Х.А. Стурмака відноситься до чотириповерхових будинків типового розміру, які масово почали з’являтися у Одесі наприкінці ХІХ ст.

 

Фільонка з декором у лівому ризаліті.

 

Огорожа на міжповерховому майданчику.

Джерела:

• Валентин Александрович Пилявский. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. Справочник, 2-е издание. Одесса:Optimum, 2010. ISBN — 276 с. — 978-966-344-377-5