Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Будинок М.І. Амбелікопуло (1901 р.)

Posted by Antique на неділя, 30 Грудень 2012 р. (17:51)

Будинок Миколи Івановича Амбелікопуло, арх. М.І. Лінецький, 1901 р., Дідріхсона вул., 9
Головний будинок на мапі: http://wikimapia.org/15012301/uk
Флігель на мапі: http://wikimapia.org/26432205/uk
Стиль: еклектика.
Статус: Пам’ятник архітектури та історії місцевого значення Охоронний номер: 946-Од (Наказ МКТ № 706/0/16-10 від 15.09.2010 р.).
Атрибутація будинку виконана автором блогу за допомогою довідника В.І. Пилявського.

Відомі власники ділянки:

  • 1870-і рр. – Барановський
  • 1880-і рр. – Лапеус
  • 1890-і рр. – 1898 р. – В. Параскева
  • 1898 р. – 1909-1910 рр. – Микола Іванович Амбелікопуло
  • 1909-1910 рр. – до Жовтневої революції – Федір Опанасович Єгоров

За даними відомого дослідника історичних садиб України Сергія Котелко у 1875-му році ділянка на вул. Дідріхсона під сучасним №9 у 1875 р. належала Барановському, а у 1884-му році Лапеусу. Микола Іванович Амбелікопуло придбав цю простору ділянку біля Інституту шляхетних дівчат наприкінці ХІХ ст. де влаштував фабрику екіпажів зі складом при неї. Район молдаванки не був престижним, однак наближеність вулиці Дідріхсона до престижного інституту Шляхетних дівчат, де окрім самої будівлі інституту був розташований великий парк, спокусила агента 1-го російського страхового товариства І.Н. Яловікова придбати у 1880-х роках одну з ділянок, де за проектом архітектора О.Й. Бернардацці було споруджено вишуканий особняк. Вулиця все ж частково була забудована незначними спорудами, однак Амбелікопуло зміг придбати сусідню до Яловікова ділянку. Вірогідно .що з самого початку він планував спорудження аналогічного по мистецьким якостям будинку, який йому вдалося розмістити поряд з майстернями. само підприємство скоріше за все було організовано достатньо добре, щоби не заважати шумом та марнотою жителям нового будинку. У джерелах достатньо часто вказують у якості автора споруди архітектора Бернардацці, що скоріше за все пов’язано з тим, що незабаром після закінчення будівництва архітектор мешкав у цьому будинку, але за стилем виконання споруда аналогічна прибутковому будинку Короне (арх. М.І. Лінецький, Г.П. Лонський, 1900 р.), проект якого виконав М.І. Лнецький за участі архітектора Г.П. Лонського. Схожість будинків є достатньо великою, деякі елементи оздоблення цілком ідентичні, а стилістика у якій були виконані ці споруди є достатньо унікальною, щоби припускати належність до іншого автора. до того, д у довіднику В.А. Пилявського автором особняку Амбелікопуло вказується М.І. Лінецький і також дата будівництва 1901 р., що є цілком вірогідним враховуючи те, що прибутковий будинок Короне було споруджено у 1900 році. Однак у довіднику В.А. Пилявського будинок вказаний за помилковою адресою Дідріхсона вул., 5.

Хоча архітектори часто оселялись у будинках виконаних за власними проектами, але у цьому випадку О.Й. Бернардацці придбав квартиру у будинку виконаному за проектом іншого архітектора поряд з будинком виконаним за власним проектом. Порадити у якості житла будинок Амбелікопуло міг його давній знайомий, архітектор Г.Ф. Лонський, який приймав участь у споруджені або складанні проекту будинку Короні на Канатній вулиці.

Будинок Амбелікопуло був побудований на червоної лінії вулиці і спільно з флігелями займав передню половину ділянки, тоді, як каретні майстерні розмістилися у дальньому боці подвір’я. житлова частина забудови складається з головного Г-подібного будинку, заднього прямокутного флігеля та флігеля-вставки між ними (флігель-вставка описаний у окремій статті). Якщо головний будинок та флігель скоріше за все були побудовані одночасно, то вставка за деякими ознаками була побудована трохи пізніше, про що свідчить її металева огорожа у стилі модерну.

Головний будинок має лише два поверхи та житловий напівпідвал, і як у випадку будинку Короні по краям будинку влаштовані два ризаліти, однак, якщо ризаліти будинку Короне надають йому динаміки, то статечні ризаліти будинку Амбелікомуло вступають у протилежність до декору ламаних ліній центральної частини фасаду.
Головний будинок має лише два поверхи і як у випадку будинку Короні по краям будинку влаштовані два ризаліти, однак, якщо ризаліти будинку Короне надають йому динаміки, то статечні ризаліти будинку Амбелікомуло вступають у протилежність до декору ламаних ліній центральної частини фасаду. також, на відміну до будинку Короне на фасаді майже відсутні барокові елементи, а вікна не утворюють вертикальні групи. Вікна першого поверху та консолі широкого балкону між ризалітами ідентичні будинку Короне. Огорожа балкону на жаль не збереглась, но вона скоріше за все теж була ідентичною, або по меншій мірі кам’яною. Вікна другого поверху ідентичні вікнам іншого проекту М.І. Лінецького.

У правому ризаліті влаштована арка проїзду з кімнатою двірника над нею аналогічно будинку Короне, у лівому ризаліті влаштована дуже неглибока ніша, що повторює форму отвору арки. Другий поверх ризалітів облямовують подвійні колони тосканського ордеру. Подвійні колони різних ордерів неодноразово використовувались у подальших проектах М.І. Лінецького. Кожний фронтон вінчає високий аттик. У центрі фасаду влаштований вхід до будинку дерев’яні двері якого за стилем нагадують дерев’яну браму будинку Короне.

З боку подвір’я фасад не має оздоблень, з даного боку будівлі влаштований напівкруглий ризаліт сходової клітки, балкон кімнати двірника та балкони квартир другого поверху. Окрім входу до квартир напівпідвалу розташованому у згаданому ризаліті у ньому також влаштований ще один вхід до парадного під’їзду, який скоріше за все призначений для прислуги, а окремі чорні сході судячи за все відсутні.

Парадний під’їзд вражає вишуканим оздобленням, хоча у ньому відсутні скульптури, як у особняку Менделевича (арх. В.І. Прохаска, 1909 р.) , але майстерне виконання ліпних розеток, оздоблення стін венеційською шпатлівкою рожевого малахітового та янтарного кольорів надають інтер’єрам яскравого та шляхетного вигляду. Особливо цікавими є металеві огорожі сходи, які мають складний візерунок у барочних ремінісценціях, які однак мають копію у особняку Когана у 2-му Куліковському провулку., 4 (ар. А.Б. Мінкус, Л.Л. Влодек, 1906 р.).

Двері квартир розташовані навпроти друг друга на дуже близької відстані, на другому поверсі вірогідно була лише одна квартира у якій жив власник ділянки Микола Амбелікопуло.

У наші дні у однієї з квартир була знайдена сторінка шкільного щоденника який вірогідно датується 1899-м роком. Коли і як вона потрапила до будинку невідомо, можливо її заховав школяр – оцінки могли бути не дуже добрими (чорнила вицвіли і погано розпізнаються), а може сторінку  сховали за радянських часів, як атрибут царської епохи. одне можна стверджувати впевнено – сторінка щоденника була прихована навмисно.

Дворовий флігель відноситься до фонової забудови і має прямокутну у плані форму. Під’їзд розташований з боку другого подвір’я, але входи влаштовані з боку обидвох дворів. Сходи виконані з металу, використані огорожі поширеного візерунку, такі сходи звичайно встановлювались у службових сходових клітках. Також до деяких квартир можна потрапити з під’їзду вставки.

Вставка, що розташовані між бічним крилом головного будинку та флігелю вірогідно була виконана дещо пізніше, після закінчення основного будівництва, але у межах 1900-х років між головним будинком та флігелем була побудована ставка, яка дещо збільшила загальну кількість квартир. Вставка отримала дуже складну форму у зв’язку з не дуже зручним місцем для будівництва. Флігель безстильовий, однак огорожа єдиного балкону, яка виконана під натхненням романського стилю, уявляється достатньо цікавою. Вставка відрізняється від сусідніх споруд великою висотою вікон. Також у вставці був влаштована окрема сходова клітка, яка розташована уздовж головного фасаду флігеля у “гаманці”. Огорожа сходів виконана у стилі модерну, візерунок огорожі є унікальним і не зустрічається у жодному будинку з відвіданих автором статті. Що стосується авторства споруди, то флігель міг бути виконаний за кресленням автора головного будинку – М.І. Лінецького.

Невелика вставка на ділянці Амбелікопуло відтворює одну з тенденцій одеської архітектури – забудова максимально можливої площі ділянки. Хоч у випадку даної ділянки простір був використаний не дуже оптимально, але це скоріше за все пов’язано з влаштуванням у другому подвір’ї каретних майстерень. Особлива цінність вставки полягає у застосуванні сходової огорожі оригінального дизайну.

Деякі жителі ділянки у 1913 р.:

  •  С.С. Шереметьєва (можливо у флігелі), начальниця сховища “Всіх скорботних радість”, яке було розташовано на сусідній ділянці №11
  • Сергій Іванович Сокольницький, викладач історії жіночої гімназії Є.А. Вісковатової, викладач жіночої гімназії М.А. Бутович (Будинок К.Є. Скачкова, Дворянська вул., 32), та жіночої гімназії С.А. Фон-Гірш-Брамм (Будинок Ревуцкої, Лютеранський пров., 1), скарбничий товариства допомоги нужденним учням гімназії С.А. Фон-Гірш-Брамм (Лютеранський пров., 1).
  • колезький секретар Володимир Іванович Седенко, викладач жіночої гімназії М.А. Бутович (Будинок К.Є. Скачкова, Дворянська вул., 32), жіночої гімназії С.А. Фон-Гірш-Брамм (Будинок Ревуцкої, Лютеранський пров., 1), жіночої учительської семінарії при спілці російських людей (Будинок спілки рос. люд., вул. Новосельського, 94), член Академічного клубу товариства сприяння академічному життю Імператорського новоросійського університету (Будинок Л.А. Караводіна, Софіївська вул., 8).
  • колезький секретар Петро Іванович Мілошевич, старший касир Одеського казначейства (Пастера вул., 16)
  • За даними переліку пам’яток архітектури місцевого значення на ділянці у 1900-1930 рр. жив Василь Федорович Дідріхсон (1851 — 1930) (далі цитування з переліку: “винахідник першої в світі лампи накалювання, організатор Одеського товариства «Есперанто», засновник ОЕіСу.”).

На межі 1909 – 1910 років Амбелікопуло продав ділянку Федору Опанасовичу Єгорову, який на місці каретних майстерень спорудив два житлових флігеля і склад палива, два з яких є двоповерховими а первісна поверховість третього флігеля автору блогу визначити не вдалось – даний флігель було реконструйовано і нині він триповерховий. Цікаво, що задній флігель має секційну структуру і складається з трьох Т-подібних секцій з центральнорозташованними парадними сходами.

Будинок Амбелікопуло уявляє собою гарно виконану невелику житлову споруду, що є діамантом північної частини Молдаванки. Хоча деякі елементи його фасаду ідентичні іншим проектам М.І. Лінецького, а характер оздоблення у цілому ідентичний будинку Короне, але вміла композиція елементів надала будинку достатньо самобутнього вигляду, до того ж збереглося коштовне оздоблення сходової клітки, у тому числі самобутня металева огорожа сходів. У центральної частині будинку розташований ризаліт, якому був наданий урочистий вигляд.

Особняк влітку. Зйомка влітку можлива тільки з бічних ракурсів.

Лівий ризаліт, другий поверх.

Автентичні грати на вікнах першого поверху у лівому ризаліті.

Правий ризаліт, другий поверх.

Головний вхід.

Ґрати кімнати двірника.

Дворовий проїзд головного будинку.

Балкон на задньому фасаді над аркою проїзду.

Вид на бічне крило головного будинку (ліворуч) та вставку (праворуч).

Вестибюль головного будинку, вид у бік сходової клітки.

Вхідні двері будинку, вид з вестибюлю.

Сходовий майданчик за вхідними дверми.

Стеля вестибюлю.

Фрагмент стелі ближчий до входу.

Фрагмент стелі ближчий до сходів.

Фрагмент стелі ближчий до сходів.

Фрагмент стелі ближчий до сходів.

Розетка вестибюлю.

Стеля сходового майданчику І-го поверху.

Розетка стелі сходового майданчику першого поверху.

Бетоно-мозаїка сходового майданчика першого поверху.

Закінчення сходів.

Вид у бік вестибюлю.

Стеля сходової клітки.

Сходовий майданчик між поверхами.

Сходовий майданчик другого поверху.

Стеля однієї з квартир.

Стеля однієї з квартир.

Стеля однієї з квартир.

Дворовий флігель. Вид з першого подвір’я.

Дворовий флігель. Вид з першого подвір’я.

Дворовий флігель. Вид з першого подвір’я.

Балкон з боку другого подвір’я над аркою проїзду.

Захисний прибрамний стовп.

Вхід до під’їзду з боку першого подвір’я.

Вхід до під’їзду з боку другого подвір’я.

Вікно другого поверху замасковано під фрамугу дверей. Кішка сидить на міжповерховому майданчику.

Вестибюль, вид на двері входу з боку першого подвір’я (за дверми вірогідно розташований ще один вестибюль).

Шкільний щоденник знайдений жильцями однієї з квартир головного будинку.

Джерела:

  • Стаття: Сергій Котелко. Дидрихсона (Институтская). Авторський краєзнавчий блог Сергія Котелко.
  • Наявні у мережі Інтернет довідники “Вся Одеса” на 1898-1913 рр.
Advertisements

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s