Блог Antique про архітектуру України

Авторський блог Antique про українську архітектуру

Одеса. Прибутковий будинок Короне (1900 р.)

Posted by Antique на Субота, 29 Грудня 2012 р. (01:09)

Прибутковий будинок Миколи Георгійовича Короне, проект: М. І. Лінецький, нагляд (вірогідно): Г. Ф. Лонський, 1900 р., Флігель, арх. М. І. Лінецький, 1903 р., Канатна вул., 7
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/15003310/uk
Стиль: еклектика.
Статус: пам’ятник архітектури місцевого значення, охоронний номер: 288-Од (Наказ МКТ від 20.06.2008 № 728/0/16-08 р.)


Відомі фласники ділянки:

  • до 1899 р. – С. Кузьмінський
  • 1899 – близько 1910 р. – купець Микола Георгійович Короні (перший власник будинку).
  • 1910 – 1917 – Наталья Володимировна Короні

У 1899-му році ділянку С. Кузьмінського на початку Канатної вулиці придбав купець І-ї або ІІ-ї гільдії Микола Георгійович Короні, на його замовлення у  1900 р. було споруджено виразний триповерховий з напівпідвалом будинок та у 1903 році – житловий флігель. Проект виконав М.І. Лінецький, а спорудження вірогідно здійснював Г. Ф. Лонський, який на відміну від Лінецького мав право на виконання будівельних робіт. Лонський жив у будинку у сусідньому кварталі і будував будинки переважно для  власників, неподалік розташованих ділянок.

М. І. Лінецьким, використав деякі засоби із своїх інших проектів, у тому числі широкі аркові і прямокутні вікна, єдиний балкон, що простягнувся між ризалітами другого поверху, декор надзвичайного об’єму та дещо експресивні маскарони. Окрім великої живоносної ліпнини виразність будинку досягається виразним рельєфним виглядом – по краям головного фасаду влаштовані глибокі маскарони с великими вікнами, які композиційно утворюють аркаду. У замках верхніх вікон ризалітів влаштовані маскарони міфічних істот. Ризаліти вінчаються трикутними фронтонами з дуже об’ємними картушами у тімпані.
Арка проїзду у правому ризаліті повторює за силуетом арковий отвір лоджії лівого ризаліту. Балкон між ризалітами є подібним до балкону іншого проекту М.І. Лінецького – будинку Амбелікопуло (1901 р.). вікна першого поверху є типовими для проектів М.І. Лінецького тих часів. Верхні два поверхи насичені бароковою пластикою, однак маскарони шляхетних левів над вікнами другого поверху більш відповідають епосі ренесансу. Вікна другого поверху спільно з вікнами третього поверху утворюють аркаду, що надає фасаду достатньо чіткий ритм.

Слід згадати достатньо цікаву огорожу приямку, яка виконана у стилі декоративного модерну. Якщо її виготовили у 1900 або 1901 р., то дана огорожа є одним з перших зразків модерну у Одесі.

На фасаді будинку, ліворуч від брами під час будівництва було встановлено таблицю: “М. И. Линецкий, 1900 г.”. За радянських часів таблиця була прихована щитом з номером будинку. Аналогічна рекламна таблиця була встановлена на фасаді будинку І. П. Булгака на Успенській вулиці (кін. 1890-х рр.).

Будинок має велику глибину, що обумовило велику довжину арки проїзду. Над аркою проїзду розташоване вікно кімнати двірника (аналогічним чином було влаштовано кімнату двірника у дворовому флігелі), а під вікном у ліпному декоративному картуші розташована дата будівництва “1900”. Проїзд вкритий лінійчатим рустом. У самому проїзді влаштовано цілих дві брами. Перша брама є “прозорою” і виконана з металу у барокових ремінісценціях, ближче до подвір’я розташовані ще одна брама, але на цей раз глуха. Вона виконана з дерева, стан її поступово погіршується і упродовж 2010-1011 р., дерев’яна брама втратила деякі елементи.

Дворовий фасад будинку виконаний у раціоналізаторському ключі, вікна не мають лиштви, на фасаді відсутні ліпні прикраси, на другому та третьому поверхах розташовані балкони з металевими огорожами (вірогідно не автентичними). На лінії арки розташований глибокий ризаліт, який виявляє простору сходову клітку з широкими вікнами. Вікна  аналогічно тим, що влаштовані у ризалітах головного фасаду, утворюють арку. Дуже не звичною є ґратчасті дерев’яні рами вікон під’їзду. H-подібний дворовий флігель вірогідно був побудований упритул до головного будинку, але вірогідно під час авіаналітів дій 1940-х років був у місці з’єднання зруйнований – це підтверджується нечітким силуетом будинку на аерофотознімку Luftwaffe.

Дворовий флігель є типовим представником архітектури доби еклектики і не зважаючи на те, що він був споруджений у 1903-му році, тобто у добу модерну він є достатньо ретроспективним. Над аркою проїзду до другого подвір’я влаштована ще одна кімната для двірника з вікнами, які виходять на обидва подвір’я. Флігель по одному парадному під’їзду у передньому та задньому крилах, які дещо по різному оформлені. У під’їздах розташовані сходи з різними візерунками , у передньому крилі майданчики вкриті мармуровою плитою, а у задньому виконані з бетономозаїки. У вікнах під’їздів були первісно розташоване вітражне скло, але у задньому флігелі більш цікавий візерунок членування віконних рам, власне під “венеційське скло”. Також будинок обладнаний металевими службовими сходами. На фасаді дальнього крила у обрамленні ліпних гілок рослин розташована дата будівництва флігеля “1903.”.

У наступному 1901 році архітектором М.І. Лінецьким по власному проекту було споружено двоповерховий будинок М.І. Амбелікопуло, який отримав дуже схоже вирішення фасаду.

У будинку працював  агент по зерновим операціям Г.А. Вінтер (1907, 1909), також у довіднику Вся Одеса 1911 видавництва “Одеський листок” вказується агент Джон Георг Георгійович Вінтер за адресою Олександрівський пр., 7, який може бути тим самим Г.А. Вінтером. Збігання номерів будинків може бути не випадковим, можна припустити, що агент спеціально переселився  у будинок №7, для того щоби нову адресу було легше запам’ятати клієнтам. Можна припустити, що агент Вінтер співпрацював з купцем Короні і після  смерті М.Г. Короні не було сенсу і далі залишатися у будинку на Канатній.
У будинку також жили Ф .В. та А. В. Дашкіни (ініціали російською).

Близько 1910-го року М.Г. Короні вмирає і ділянку у спадок отримує його жінка Наталія Володимирівна Короні. Після 1917-го року будинок було націоналізовано.

Даний будинок є одним з найкращих споруд Одеси, яка у свій час кинула виклик подібним вишуканим будинкам вулиці купців та аристократів – Маразліївській. Рідким явищем у світовій архітектурі є влаштування відразу кімнат для двірників над обидвома арками проїзду.

Построил М.И. Линецкий, 1900 г.

Огорожа лоджії.

аааааааа

Дворовий фасад головного будинку.

Бічне крило флігелю, перше подвір’я.

Заднє крило флігелю, вид з боку першого подвір’я.

Заднє крило та вікно кімнати двірника, вид з боку другого подвір’я.

Переднє крило флігелю, вид з боку другого подвір’я.

Вхід до під’їзду переднього крила флігелю.

Під’їзд переднього крила флігелю.

Заднє крило флігелю, друге подвір’я.

Вхід до під’їзду заднього крила флігелю.

Парадний під’їзд заднього крила.

Службові сходи заднього крила флігелю.

Якщо у вас є питання або ви бажаєте написати відгук, то, будь ласка. заповните форму:

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s