Одеса. Будинок братів Л. і. Ю. Лантьє (1840—1843 рр., 1903 р.)

Секція Пале-Рояля, арх. Г.І. Торічеллі, І. Й. Даллаква, 1840—1843 рр.; Перебудова під будинок братів Л. і Ю. Лантьє, арх. Г.К. Шеврембрандт, 1903 р., Катеринінська вул., 9
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/15166767/uk
Стиль: північноєвропейський ретроспективізм.
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 323-Од (Наказ МКТ №728/0/16-08 від 20.06.08 р.)

Через декілька років після перебудови крамниці Пале-Роялю для Петра Родоканакі власники сусідньої крамниці – Юлій та Луї Лант’є також вирішили перебудувати власну будівлю, причому замовлення отримав Г.К. Шеврембрандт ,який як раз і перебудовував згадану сусідську крамницю. Зовнішній вигляд перебудованого для Лантьє будинку не тільки був суттєво змінений, але також кардинально відрізнявся від перебудованої крамниці Родоканакі. Будинок Ю. і Л. Лант’є отримав екстравагантний вигляд і оздоблення у новому для російській Імперії стилі. Як і попередній проект заводу В.Я. Мюльнера, будинок Лантьє було виконано у стилі модерну із застосуванням північноєвропейських ремінісценцій. Маючи висоту у чотири поверхи, підвальні приміщення, та напівмансарду будинок був у ті часи одним з найбільших у Одесі будинків за кількістю поверхів. Вишукане оздоблення отримали обидва фасади будинку, але фасад обернений у бік скверу Пале-Роялю вирішений у спрощених формах.

Головний фасад є асиметричним завдяки відповідному розташуванню еркеру. Завдяки відповідній публікації авторами сайту “Архітектурная Одесса” стали доступні відомості щодо розташування та вигляду сходових кліток будинку. Службова сходова клітка, яка виявлена ззовні еркером, розташована ліворуч від вертикальної вісі споруди. Головна сходова клітка розташована усередині будинку і освітлюється ліхтарем. З парадної сходової клітки також можливо потрапити до приміщень мансардного поверху. Огорожа сходів парадної сходової клітки веде своє походження з І третини ХІХ ст. і вірогідно залишилася від первісної споруди, але з однієї з можливих не виявлених реконструкцій. Якщо будинок мав меншу поверховість, то архітектор теоретично міг замовити копію первісної огорожі для нових маршів сходів. Достатньо незвичним для дореволюційної Одесі є розташування сходової клітки (службової) упритул головного фасаду, але ділянка є розташованою між вулицею та сквером, що зробило задній фасад достатньо привабливим для розташування основних приміщень. Огорожа сходової клітки виконана у найпоширенішому стилі, притаманному даному типу сходів у Одесі. Входи до обох сходовик кліток розташовані поряд у ніші з боку Катеринінської вулиці.

Також головний фасад був вкритий гладким тиньком з чітко окресленим рустом та рельєфом. У центрі фасаду у ніші готичних обрисів розташований вхід до під’їзду, над ним розташований еркер, який було виконано у надзвичайно пластичних текучих формах. Внизу еркера над нішею був влаштований експресивний еркер з витягнутим обличчям. Під дахом будинку  розташована дата будівництва “1903”, який знаходиться у намисті гротескних напівзвіриних-напівчоловічих голів, привнесених з готичної архітектури. На рівні першого поверху розташовані дві рекламні таблиці. Одна з них сповіщає о власниках будинку, а інша рекламує архітектора Г.К. Шеврембрандта та бригаду будівничих-десятників.

Розкріповки, що проходять з низу до верху  фасаду акцентують ритм фасаду у вертикальному напрямі, одноразово з тим вони утворюють своєрідну аркаду. Хоча розкріповки відносяться до стилю бароко, але утворенням аркади вони поєднуються з ренесансом, а завдяки струменястим обрисам реалізують одну з тез модерну. Вікна третього та четвертого поверху також мають барокові риси. під дахом будинку по головному фасаду проходять машикулі, привнесені з південної-італійської архітектури часів ренесансу. Огорожі балконів виконані у еклектичному стилі, але достатньо майстерно, у додаток на підвіконнях вікон 2-4 поверхів були встановлені огорожі, що вірогідно призначались для тримання лотків з квітами.
Дворовий фасад має стриманий вигляд і виконаний у стилі французького бароко, фасад замість глибоких розкріповок прикрашені пласкими лопатками. більшу частину фасаду займають балкони різних розмірів – широкі в центрі, а більш вузькі по бокам. З деяких причин на другому поверсі розташовані два балкони, та й ті розташовані асиметрично. Центральний балкон другого поверху, огорожа якого збереглась виконано у іншому стилі, ніж у інших балконів – а саме з рисами готики. У бік Пале-Роялю, як і у бік Катеринінської вулиці виходять двері двох крамниць і таким чином у будинку було влаштовано чотири крамниці. Будинок має також напівпідвал, який теж призначався під оренду приміщень. Приямки були влаштовані з обох частин будинку, з боку заднього фасаду збереглись металеві огорожі приямків із вертикальними пиками, а збоку Катеринінської вулиці нині встановлені ґрати сучасного походження.

У напівмансарді був влаштований ряд достатньо великих люкарен, що зробило її придатної для тривалого мешкання. У цілому архітектор намагався запобігти надмірно яскравого вигляду будинку з боку скверу Пале-Роялю, спільно з сусіднім, ним же реконструйованим будинком Родоканакі, будинок Лантьє утворює спокійний задній план, який підтримувався фасадами крамниць перебудованих іншими архітекторами.

На початку ХХ ст. біля Пале-Роялю проживало декілька членів родини французів Лантьє, які у основному займалися шиттям та торгівлею одягом. Юлій Людвігович був скарбничім  Благодійного французького товариства, а Луї Людвигович був секретарем того ж самого товариства. Обидва брати були власниками кравецької майстерні розташованої у власному будинку. Також у 1900-х роках у цьому будинку був розташований магазин мануфактури Луї Людвіговича. Вірогідно, що сам Луї Людвигович з 1911 року жив у провулку Чайковського, 16, де його жінка утримувала магазин жіночих нарядів, якій згадується ще з 1903-го року.  У будинку на Катеринінській вул., 9 також жив Август Людвигович, який працював чоловічим кравцем (згадується у довідниках у 1907-м та 1910-м роках), у 1913-му році Август Лантьє проживав У будинку на Катеринінській вул., 8, був піклувальником римо-католицької парафіяльної церкви та французького родинного осередку. У тому ж будинку №8 жив Жан А. Лантьє, який згідно з власними ініціалами міг бути сином Августа Людвіговича. На Катеринінській вул.,8 з 1907-му році він тримав магазин або майстерню дамських шляп, у 1913-му році згідно довіднику заклад змінив назву (а можливо і спеціалізацію) і став називатися Модною майстернею.
У місті у 1903-му році жив деякий П. Лантьє, якій вірогідно теж походив з означеної родини Лантьє. У ті роки вин був секретарем Благодійного французького товариства.

У будинку на Катеринінській вул., 9 окрім закладів родини Лантьє були розташована бакалійна Крамниця Є. І. Ульриха та пральня М.Г. Бауера. У будинку приймали громадянський інженер Володимир Павлович Голубін (1907 р.) та очний лікар Соломон Еммануїлович Глазман (1907 р.).

До 1906-1907 рр. у будинку розміщувалась посередницька контора великобританського підданого Річарда Пауля Купера, який здійснював виробництво власного порошку для купання овець. Впродовж означених років контора переїхала у будинок С. В. Левашова на Катеринінській пл., 7.

Будинок Ю. і Л. Лантьє один з ранніх зразків модерну у Російської імперії, і зокрема Одесі. Від Одеських будинків того же стилю будинок Лантьє відрізняється самобутнім виглядом у протилежність якому інші будинки доби раннього модерну мали багато спільних рис. У додаток будинок є представником німецької течії модерну більш відомої під назвою Югендштиль. У будинку були втілені прогресивні будівельні технології, які дозволили збільшити розмір віконних отворів, тиньк уявляється достатньо якісні і можливо був виготовлений на базі бетону.

Автор фото: В.Г. Нікітенко, 1970-і рр.

Автор: В.Г. Нікітенко, 1970-і рр.

Таблиця праворуч від входу.

Таблиця ліворуч від входу.

Сучасний вигляд будинку влітку.

За вікном еркеру видно фрагмент маршу службових сходів.

В цьому картуші міг бути розташований надпис або герб.

Задній фасад, зо виходить вікнами на Пале-Рояль.

Неоготична огорожа центрального балкону другого поверху.

Огорожа приямку.

Джерела:

• Довідники “Вся Одесса” 1899-1914 років видання, видавництв В.К. Фельдберга, Л.А. Лісянського, Одеського листка; “Вся торгово-промышленная Одесса” 1914 року видання, видавництва І.І. Маргуліса.
• Фотогалерея Odessastory (альбом: “Екатерининская улица“).
• Публікація: “Екатерининская, 9. Секция торговых рядов Пале-Рояль, дом братьев Лантье” на сайті “Архитектурная Одесса”.