Одеса. Завод В.Я. Мюльнера по виробництву печей (1902 р., 1912 р.)

Завод Вільгельма Яковича Мюльнера по виробництву печей, ймовірно 1900 р. Реконструкція та надбудова поверхів над флігелями для Б. Ф. Лемеш-Лемешинського, нагляд: інж. Ж. Л. Гофман, 1912 р., вул. Мечникова, 48 / 10 квітня вул., 1
Будівля на мапі: http://wikimapia.org/17783137/uk
Стиль: неоготика / модерн.
Статус: щойно виявлена пам’ятка (Рішення Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991р.).

У 1892-1895 роках на ділянці,, що була розташована між вулицями Мечнікова та 10 квітня було споруджено механічний завод по виробництву залізних печей Вільгельма Яковича Мюльнера. Ділянка навпроти, по вулиці 10 квітня належала наприкінці ХІХ ст. його батьку Якову Йосиповичу Мюльнеру де ще у 1857 році також було споруджено механічний завод. Пізніше батьківська ділянка відійшла до Алоїза-Августа Яковича Мюльнеру, які, враховуючи прізвища міг бути братом Вільгельма Мюльнера.

У В.Я. Мюльнера було невелике підприємство, на якому у 1897 році працювало лише 13 робітників. За даними довіднику “Вся Одесса” у 1898-му році завод був розташований не на власній ділянці, а на ділянці Л. Шавикіна на вул. 10 квітня, 10 (колишня Манежна вул., 40). У довіднику “Вся Одесса” на 1901-й рік відбувається реорганізація розділів і ім’я Вільгельма Мюльнера у цьому виданні зникає, однак вже у довіднику на 1903-й рік у розділі “Залізно-лудильний та покрівельне залізо” В.Я. Мюльнер знову з’являється, причому вказано, що завод по виробництву печей розташований на його власній ділянці.

У 1900 році на ділянці відбувалися деякі будівельні роботи. Ймовірно у наслідок яких і був споруджений наявний завод. За довідником В. І. Тимофієнко  у 1902-м році, за проектом Г. К. Шеврембрандта на ділянці В. Я. Мюльнера був побудований ливарний завод. Однак у збережених архівних справах на 1902 рік такі відомості не містяться.

Первісно споруда могла виглядати по іншому — двоповерховий неоготичний будинок можливо був симетричним з таким ще самим щипцем у південній частині, а вже під час перебудови у 1912 році південна частина була розібрана і замість ній споруджений триповерховий корпус. Також припустимо, що споруда первісно не мала штукатурки.

Південний об’єм будинку виглядає дещо відокремленим і має три поверхи, тоді як інші об’єми будівлі лише два поверхи. З боку вулиці Мечнікова фасад триповерхового об’єму оздоблений у стилі бельгійського модерну, причому по формі він нагадує надмірно вузькі будинки Брюсселя. У триповерховому об’ємі влаштовані балкони з достатньо великим перетином прута. Північна двоповерхова частина виконана у модернізованих німецьких ремінісценціях з елементами фахверкової архітектури, романського стилю та готики. В південному об’ємі влаштований один вхід, а в південному два входи, центральний з яких оздоблений у вигляді порталу. Центр фасаду з боку вулиці Мечникова прикрашає еркер стилізований під фахверкову споруду, дах над яким вінчається фронтоном. На даху влаштована низька вежа з вікнами-бійницями та шпилем. Огорожі сходів у триповерховому об’ємі виконані у неоготичному стилі і є типовими – даний візерунок використовувався у огорожах службових сходів значної кількості будинків.

Фасад з боку вул. 10 квітня виконаний у стилі раціонального модерну і вкритий фактурним тиньком. На дану вулицю виходять виробничі флігелі, які мали 1 та 2 поверхи. У 1912 році новий власник у рамках переобладнання споруд надбудував флігелі поверхами.  Отвори вікон мають велику ширину, а рами вікон – складну конфігурацію. Всередині фасаду влаштована брама, стулки якої виконані у еклектичному стилі. Над брамою на другому поверсі будинку влаштований еркер на двох колонах. Дах еркеру виконує роль балкону для одного з приміщень третього поверху.

У цілому споруда вийшла дуже яскравою та ознаменувала новий етап творчості архітектора Г.К. Шеврембрандта, який до того виконував будівлі у пишному еклектичному стилі. Пізніше у подібному ключі було споруджено будинок Ю. і Л. Лантьє. Вірогідно, що саме Г.К. Шеврембрандт був проектантом житлового комплексу Бодаревської, який виконаний із застосуванням схожих стилевих прийомів, що і завод В.Я. Мюльнера.

На початку ХХ століття. В. Я. Мюльнер збанкрутів, але згідно довідників підприємство ще продовжувало працювати.

У довіднику “Вся Одеса”, 1911 на 1910-й рік завод Мюльнера був перенесений у розділ чавунно-ливарних заводів, однак за даними довідника “Вся Одесса” Одеського листка у 1911-му році В.Я. Мюльнер продовжував виробляти печі. У 1911 або 1912 році на заводі було 93 робітника, одна парова машина у 10 к.с., а річний оборот досягав 46 тисяч рублів.

У 1912 році ділянка В. Я. Мюльнера перейшла до Бориса Федоровича (Феліксовича) Лемеша-Лемешинського, а ім’я В. Я. Мюльнера зникає з переліку довідника “Вся Одесса” видавництва “Одеські новини”.

Новий власник перебудував будинок під житло та надбудував поверхи з боку вул. 10 Квітня.

“Кварт. 4 комн. — 50 р., 2 комн. — 20 р., 1 ком. 15 руб. с водян. отопл. эл. осв., горяч. вода, сад на крыше. Там же магазин 25 р. Внешняя, 48 уг. Градоначальницкой” [“Одесские новости” № 9204 від 6.12.1913].

Впродовж 1927 – 1928 років у будівлях ділянки було влаштовано гуртожиток.

Нині частину приміщень будівлі займають гуртожиток Одеського училища мистецтв та культури ім. Данькевича та приватні квартири.

Фасад з боку вулиці Іллі Мечнікова.

Вежа із шпилем.

Одно з вікон третього поверху триповерхового об’єму.

Одно з вікон другого поверху триповерхового об’єму.

Тинькування фасаду з боку вул. Мечнікова.

Фасад з боку вулиці 10 квітня.

Вікна третього поверху.

Вікна другого поверху.

Вікна другого поверху.

Вікна першого поверху.

Вікна третього поверху.

Вікна першого поверху.

Еркер.

Огорожа балкону, можливо не автентична.

Брама.

Старий радянський вказівник вулиці.