Одеса. Будинок Різо (1826, 1846, 1872-1875, 1895 р.)

Будинок П. Різо, арх. О.О. Дігбі, Ф. К. Боффо, 1826 р. Реконструкція для Золотарева (триповерховий будинок), арх. І. Й. Даллаква, 1846 р. Реконструкція для Масса, арх. Ф. Й. Моранді, інж. С.І. Миловицький,  1872-1875 рр., Приморський бул., 12

Будинок на мапі: http://wikimapia.org/14852052/uk
Стиль: історизм.
Статус: пам’ятка архітектури національного значення, охоронний номер: 1458/9

Відомі власники:

• ? – ? – П. Різо;
• ? – ? – радник Золотарев;
• ? – ? – банкіір Масс;
• ?  – ? – Чіхачев;
• раніше 1874 – 1905–1907 рр. – А. Ш. Грінберг
• 1906-1907 – до революції – княгиня Марія Іванівна Андронікова;

За даними В.А. Пилявського цей будинок було споруджено архітекторами Ф.К. Боффо та О.О. Дігбі для деякого П. Різо. Пізніше будинок переходив до інших власників, які перебудовували цей будинок під власні потреби без документальних даних важко сказати яким архітектором і що було змінено. За зберігшимися архівними кресленнями у 1870-х роках будинок вже мав наявний вигляд.

Забудова ділянки складається з великого прямокутного головного триповерхового будинку з підвалом та П-подібним двоповерховим флігелем.  По задньому фасаду головного будинку проходять галереї, що було притаманно архітектурі початку – середини ХІХ ст. У центрі головного фасаду розташований неглибокий ризаліт, у ньому також знаходиться в’їздна арка. Головний фасад на рівні першого поверху вкритий пласким рустом під цоколь, а вікна прикрашені аркадною лиштвою. На інших двох поверхах фасади вкриті звичайним тиньком, окрім ризаліту вкритого пласким не дуже помітним рустом. У ризаліті також були розташовані балеони 2-3 поверхів, одак зберігся лише балкон третього поверху, який у 1870-му році мав класицистичну огорожу, а нині еклектичну.   Огорожа цього балкону виконана з металевих стрічок, що свідчить про те, що вона була замінена під час однієї з останніх реконструкцій (ІІІ-IV чтверті ХІХ ст.). Вікна другого поверху прикрашені сандріками з трикутними фронтонами, окрім центрального вікна в ризаліті, яке прикрашено лучковим сандріком. Вікна третього поверху прикрашені прямими сандріками, а під дахом розташований ліпний фриз та карниз. Вхід до будинку розташований з правого торця, оздоблення стін приміщень не збереглось. Сходи виконані з мармуру і обладнані огорожею з балясин аналогічних тим, що встановлені у колишньому Жіночому родоканакієвському грецькому училищі на вул. Троїцькій, 37а (арх. Ф.В. Гонсіоровський, 1874-1875 рр.).По сусідству у щільній окремій сходовій клітці розташовані службові сходи.

Житлові приміщення розташовані тільки з боку головного фасаду, іншу половину будинку займає величезна крита галерея. У колишньому бальному залі зберігся мармуровий камін, у деяких приміщеннях збереглись ліпні карнізи з барельєфами путті. У цілому приміщення знаходяться у неналежному стані у зв’язку з розташуванням у будинку поліклініки лікарні Водників. Велике дзеркало, що було розташоване у вестибюлі сходів було перевезено до актового залу лікарні Водників, що розташована на Судобудівний вул., 1 поблизу Адміральського проспекту.Стіни вестибюлю прикрашені пілястрами коринфського ордеру.

Паралельно критий галереї по другому поверху пролягає відкрита галерея, яка вірогідно була призначена для пересуванням між крилами флігеля огинаючи панську частину будинку. З головного будинку на подвір’я також було влаштовано два входи в місях з’єднання крил з головним будинком. Вікна флігеля прикрашені сандріками ренесансного характеру.

Вірогідно наприкінці ХІХ століття будинок придбав А.Ш. Грінберг, який займався хлібним експортом та торговельними операціями, тобто був купцем і зернотрейдером. На початку ХХ ст. будинку розміщувалось приватне пароплавство Генріха Ігнатьєвича Бернштейна, яке вірогідно мало ділові стосунки з власником будинку А.Ш. Грінбергом, відомості про це пароплавство зникають після продажі будинку Грінбергом.  У 1910-му році в будинок, який у ті часи належав княгині Андроннікової, переїхало з будинку №10 одеське відділення пароплавної агенції “Акціонерне товариство Л. де-Рін і Мак”, головна контора якого була розташована в Лондоні на вулиці Біллітер стріт. Агенція здійснювала рейси між містами Російської імперії у північному Причорномор’і та іншими країнами скрізь Середземне море.

За даними В.П. Нетребського та В.В. Шерстобитова у будинку на початку століття було розташоване також Жандармське управління, потім його змінила редакція газети “Відомості одеського градоначальства”.

У 1923-му році у будинку влаштували поліклініку морського транспорту, а наприкінці 1930-х у будинку також з’явились квартири партійних діячів. Після закінчення Другої світової війни в будинку розмістилась стоматологічна поліклініка, дещо пізніше – поліклініка лікарні Водників (колишня поліклініка морського транспорту), яка в черговий раз змінив у 2003-му році назву розташована у будинку і понині (станом на 2012 р.). Третій поверх був придбаний медицинською компанією “Андромед”, однак законність цього придбання під питанням, суди тривають.

Будинок уявляє собою приклад великої триповерхової споруди початку ХІХ ст. Навіть у середині ХІХ ст. це був один з самих великих будинків міста. Незважаючи на скромність декоративного оздоблення архітекторам вдалось надати будинку вельми ошатний вигляд. На жаль стан будинку є близьким до аварійного, а відреставрований головний фасад лише уводить в оману.

План другого поверху.

1870 р.

Джерела:

• Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР.— К.,1985.— Т. III.
• В.П. Нетребский. В.В. Шерстобитов. Аура одесских бульваров. Краеведческие прогулки. Книга ІІ. Одесса: КП ОГТ, 2010, 118 стр. УДК 94 (477.74 – 21 “XVIII – XX”: 304.4)
• Невідомий автор. Приморский бульвар, 12 – балы, аресты, медосмотры и ещё один интерес Леонида Климова. Сайт: Одесский портал Таймер.
• Фотогалерея Odessastory (альбом: “Николаевский бульвар“).