Одеса. Будинок Гагаріна-Стурдза (1849-1856 рр., 1891 р.)

Будинок Гагаріна-Стурдза, арх. Н.Н. Черкунов, Ф.Й. Моранді, 1849-1856 рр., Реконструкція, арх. Г.К. Шеврембрандт, 1891 р.; Реконструкція для жіночої гімназії Ю.В. Соколової, арх. Ф.П. Нестурх, 1914 р. Катеринінська пл., 7а
Будинок на мапі: http://wikimapia.org/14849750/uk
Стиль: еклектика.
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер: 12-Од

Відомі власники:

• з середини ХІХ ст. – родина Гагаріних-Стурдза;
• до 1902 або 1902 – І. Гагарин;
• 1903  – до революції – Сергій Васильйович Левашов.

За даними В.І. Тимофієнко будинок був властністю деякого князя Гагарина, у довіднику В.А. Пилявського вказаний деякий Гагарін-Стурдза. У Одесі відомою була родина Гагаріних по  лінії Івана Олексійовича Гагаріна. Один з представників роду, Петер Димитрович, побудував власний палац на Ланжеронівський вулиці, також відомо, що у 1910-х роках будинок на Катеринінській площі, 9 належав княгині Дарії (або Дорі) Яковлівні Гагариній, а будинки на Катеринінській вулиці, 2 належав Анатолію Євгеновичу Гагаріну. Таким чином достатньо вірогідним виглядає те, що Гагаріним у минулому належала велика ділянка, яка пізніше була розподілена на менші ділянки під номерами Катеринінська площа 7 та 9, Катеринінська вул., 2. З іншого боку площі до початку ХХ ст. Гагаріні володіли ділянкою на місці сучасних будинків під номерами 3 та 5.

Будинок за сучасною адресою Катеринінська вул., 7 був побуджований за проектом Н.Н. Черкунова у 1849-1856 рр. У ті же самі роки та у тому же кварталі Черкунов будував будинок Бубі за адресою Катеринінська вул., 6. По аналогії з будинком Бубі будинок Гагаріних вірогідно теж мав прості форми, а судячи по дворовому фасаду був виконаний у стилі італійського неоренесансу. Якщо будинок і мав галереї, то нині ніщо не нагадує про це.

У 1891-му році архітектором німцем Г.К. Шеврембрандтом була проведена реконструкція будинку з кардинальною зміною фасаду. Це перший відомий проект Германа Павловича Шеврембрандта, хоч за даними В.А. Пилявського перед тим архітектор займався приватною практикою з 1889-го року у Петербурзі. Результат реконструкції будинку Гагаріних відображає те, що творчість архітектора на той час вже була достатньо зрілою. Фасад будинку є дуже живописним, що зайвий раз підтверджує те що Шеврембрандт був добрим художніком (він виконав декілька проектів оздоблення інтер’єрів у Одесі, зокрема у будівлі Одеського відділення Імператорського технічного товариства). Декор має надзвичайну глибину рельєфу, деталям не притаманна подрібненість. Архітектор широко застосовує маскарони сатирів та лева, кам’яні огорожі балконів. Лиштва вікон антресольного поверху наче виточена з дерева. Центр симетрії будинку прикрашає трикутний балкон, який нагадує галерею, цей тип балкону також знайшов призначення на фасаді будинку М Штернберга на Преображенській вул., 60 (арх. С.А. Ландесман, 1890-і рр.). Вісь вїздної брами виділена окремо, дуже імовірно, що первісно згідно з особливостями архітектури Одеси середини ХІХ ст. будинок був розташований у притул до брами, яка стояла окремо, але Шеврембрандт надбудував над нею вставку, яка, певна річ, порушила симетрію будинку. Однак архітектор розташував на другому та антресольному поверсі галереї, завдяки яким вставка сприймається більш легко і дещо відокремлено від основної частини споруди.

Відомо, що між 1898 та 1903 роками будинком володів деякий І. Гагарин (тоді ділянка мала номер 8а), а у 1903-му році будинок під номером 7 придбав статський радник, професор, потомствений дворянин Сергій Васильйович Левашев, який також  з 1907-го року був призначений ректором Імператорського новоросійського університету і директором Терапевтичної університетської клініки по Внутрішній хворобам. З 15:00 до 17:00 Левашов приймав у приватному порядку вдома. Також С.В. Левашов був головою Товариства одеських російських лікарів, депутатом 4-ї Державної Думи від Одеси та головою фракції правих, членом сеньйора-конвенту Державної Думи, почесним мировим суддею, членом особливого комітету піклування про народну тверезість. Однак незважаючи на численні посади та титули Сергій Левашов був чорносотенцем і членом Головної Ради Союзу російського народу, Левашов. За часи його правління в Університеті в університетській раді створюється реакційна більшість, стеження за студентами.

Між 1906 та 1907 роками з ділянки братів Лантьє у будинок переїхала посередницька контора великобританського підданого Річарда Пауля Купера, який здійснював виробництво власного порошку для купання овець. У будинку вона затрималась не довго і вже у 1909 році вона знаходилась у будинку братів Рабіновичів на вул. Єврейській, 13.

У 1907-му році з будинку на вул. Гоголя, 17, який через декілька років після смерті власника Чижевича був проданий баронесі Бутвіль, переїхала приватна жіноча гімназія Юлії Олександрівни Соколової. За даними В.І. Тимофієнко у 1914-му році будинок спеціально був перебудований для гімназії, також для неї було прибудовано триповерховий флігель. На жаль у подвір’ї будинку присутній лише чотириповерховий житловий будинок, який за ознаками був побудований у міжвоєнний період, а точніше у 1920-і роки, тому що висота віконних отворів відповідає 1920-м рокам (у 1930-х роках перейшли до стандарту з яким влаштовували вікна значно меншої висоти, ніж до того).

5 або 6-го квітня Радянській війська на чолі з Никифором Олександровичем Григорьевим (у майбутньому – керівник антирадянського повстання) захоплюють Одесу, невдовзі С.В. Левашова звільняють з кафедри факультної терапії, а 15-го квітня ЧК заарештовує професора. За метричними книгами С.В. Левашов загинув 15 квітня 1919 го року. (вірогідно був розстріляний ЧК).

У роки Жовтневої революції з приходом військ Антанти будинок займала французька контррозвідка. У міжвоєнний період у будинок був відданий Надзвичайній комісії по боротьбі з контрреволюцією (пізніше установа отримала назву НКВС), якому належало ще декілька будинків, у ці часи і з’явився вищезгаданий житловий будинок, який вочевидь був житловим будинком НКВС. З 1950-х років у будинку розмістився трест Черноморгідрострой. Станом на листопад 2012-го року у будинку розташовані відділення банку “Марфін-банк” та готель “Катерина”, який також займає деякі приміщення прибуткового будинку Маврокордато на розі Грецької та Катеринінської вулиць.

Автор фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-і рр.

Палац Гагаріна-Стурдза та пам’ятник “Засновникам міста”.

Дворовий фасад.

Джерела:

• Володимир Іванович Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. Київ, 1999 р.
• Валентин Александрович Пилявский. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. Справочник, 2-е издание. Одесса:Optimum, 2010. ISBN — 276 с. — 978-966-344-377-5
• Стаття у Вікіпедії: Левашов, Сергей Васильевич.
• Стаття: Евгений Иглицкий. Из истории одесского еврейства. Российско-израильский альманах еврейской культуры.  Выпуск 3-4 (Том 2) (2001/02-5761/62)